Порушення біохімічних процесів мозку. На користь цієї теорії свідчать дані про можливість фармакологічного лікування хворих.

Теорія інфекційного зараження. Вона є популярною і сьогодні тому, і зараз проводиться пошук вірусу, що спричиняє шизофренію.

Комунікативні теорії та теорії виховання.

Варто зазначити також те, що при патоморфологічному дослідженні головного мозку хворих шизофренією виявляють атрофічні зміни. Відмічають зміни нервових клітин, нейроглії та нервових волокон. Особливо виражені зміни нервових клітин в корі головного мозку в вигляді атрофії, їх зморщеня і скупчення в них особливого жироподібної речовини – ліпофусцина. Ступінь вираженості змін в нервових клітинах в певній мірі відображає гостроту протікання захворювання. Вважається, що зміни нервової тканини зумовлені інтоксикацією організму і гіпоксією центральної нервової системи. Зазначимо також, що гіпоксія – це зниження рівня кисню в тканинах чи органах[8].

Найчастіше перші прояви шизофренії спостерігаються в юнацькому віці, однак нею хворіють і діти і дорослі.

Можна виділити ряд типових симптомів і проявів шизофренії. Деякі психопаталогічні синдроми мають домінуючий характер і визначають характер захворювання.

Такі вчені як З. Н. Драчова, В.М. Блейхер, І.В. Крук та інші стверджують, що такі симптоми як маячня, кататонічні симптоми спостерігаються не при всіх формах захворювання. При одних формах шизофренії вони можуть бути домінуючими, а при інших спостерігаються рідко або їх вияв не значний. Саме з цієї причини їх розглядають як необов’язкові для шизофренії. Інші симптоми захворювання – розщеплення психіки, аутизм, емоційне отупіння (так звана тріада Блейлера) – є невід'ємними формами перебігу захворювання.[8]

Під розщепленням психіки розуміють порушення єдності психічних функцій, цільності особистості, розпад її на окремі фрагменти. У хворих спостерігається розпад особистості, що проявляється глибокими розладами самосвідомості, розщепленням його «Я», в зв’язку з чим порушуються взаємозв’язки між особистістю хворого шизофренією і оточуючим світом. В процесі мислення хворих на шизофренію розщеплення проявляється в вигляді розірваності, в емоційно-вольовій сфері – у вигляді амбівалентності і амбітендентності.

Амбівалентність стосується переважно сфери емоцій – одне і те ж переживання супроводжується і приємними і неприємними почуттями.

Амбітендентність являє собою порушення в вольовій сфері і проявляється в двозначності вчинків, дій, рухів, в схильності хворого відповідати на зовнішні подразники двозначною реакцією.

Аутизм – це зміна відношення хворого до оточуючого середовища, до людей, самозанурення, відчуженість від зовнішнього світу, втрата емоційного контакту з оточуючими. Хворі з аутизмом відмежовуються від дійсності, вони цілком зосереджені на своїх внутрішніх переживаннях. Контакт з ними ускладнений, хворі мало доступні або взагалі недоступні для контакту. Іноді контакт носить формальний характер, відмічається резонерство. Так наприклад, лікар, який знає, що у хворого у 1983 році були слухові галюцинації задає йому запитання: «А зараз?». На що хворий відповідає: «А зараз 1983 рік».[9]

Емоційне отупіння характеризується прогресуванням апатичних змін, втратою активності. Емоції хворих шизофренією втрачають свою яскравість, діапазон емоційних проявів звужується, з’являються неадекватні, парадоксальні емоційні реакції. Із збільшенням емоційного дефекту хворі стають більш «в’ялими», безініціативними. У деяких хворих, проте, активність зберігається, однак, вона носить паталогічний характер, зв’язана з хворобливими, найчастіше маячними, переживаннями.

На основі домінуючих симптомів за Е. Крепеліном виділяють чотири основні (класичні) форми шизофренії [8].

Проста форма шизофренії характеризується повільним зростанням хворобливих симптомів , що проявляється головним чином в прогресуючому знижені емоційного рівня. Основна симптоматика (маячня, галюцинації) для простої форми не характерна. Хворі втрачають інтерес до оточуючого світу, відмежовуються від друзів, мало спілкуються з людьми. Змінюється їх ставлення до близьких, любов до батьків змінюється парадоксальними емоційними реакціями; спостерігається роздратованість, не властиві раніше хворому інтереси, хворий задумується над питаннями влаштування Землі та Всесвіту, складними філософськими проблемами, відмічається резонерство – безглузде мудрування хворого, вигадування різноманітних теорій, відкриття «вічного двигуна». В судженнях хворих відмічається порушення логічної структури мислення. Так, наприклад, хворий, побачивши, що його дружина

купила собі новий синій капелюх, стверджує, що вона знаходиться в любовному зв’язку з співробітником, оскільки він, на думку хворого, любить синій колір і часто вдягає костюм синього кольору[8].

При простій формі шизофренії можуть бути наступні симптоми напливу і зупинки думок, почуття відкритості: хворі вважають, що їх думки стають доступними для оточуючих або що думки вкладаються їм ззовні (синдром психічного автоматизма Кандинського – Клерамбо). При висловлюванні своїх думок хворі використовують новостворені слова (неоголізми). В деяких випадках ці слова схожі на ті, які зазвичай вживаються у повсякденному спілкуванні. Проте деякі настільки видозмінені, що важко визначити яке саме слово було прототипом для неоголізму. Іноді вся розмова хворого на більший чи менший період складається з неоголізмів, її називають неоголосією або «новою мовою». Проте така мова не є справжньою мовою і не може слугувати для спілкування.

Зміст письмового викладу думок хворого шизофренією, особливо при її параноїдальній формі, відображає хворобливі його переживання. Змінюється і характер письма пацієнта – з’являється вичурність, іноді вся писемність хворого складається з прописних літер, що відрізняються від звичайних. При вираженому дефекті психіки писемність складається із стереотипного повторення декількох викривлених літер.

Проста форма шизофренії відрізняється поступовим прогресуванням з утворенням глибокого апатичного дефекту. Ремісії слабо виражені і не довготривалі, іноді вони і зовсім відсутні.

Гебефренічна форма шизофренії найчастіше проявляється в період статевого дозрівання. Для цієї форми характерне мавпування, жартівлива поведінка, манірність. В збудженому стані хворі бувають агресивними, рвуть на собі одяг. Міміка хворих химерна, вони приймають неприродні пози. Відмічається ехолалія – стереотипне повторення слів інших людей та ехопраксії, при