Протікання гебефренічної форми шизофренії виключно не доброякісне, швидко проявляються порушення психіки. Лікування малоефективне, терапевтичні ремісії слабо вираженні і нетривалі або зовсім не виникають.

Для кататонічної форми характерний гострий початок. Випадково виявляють стан кататонічного збудження або ж хворий впадає в стан кататонічного ступору з виявленою нерухомістю, відсутністю мови (мутизм), відмовою їжі. Хворі приймають химерні пози і надовго залишаються в них або цілими днями лежать в ліжку, часто в позі ембріона, накришивсь ковдрою з головою і абсолютно не спілкуючись з оточуючими. Іноді хворий годинами і днями лежить в незручній позі, піднявши голову над подушкою (симптом повітряної подушки). Часто відмічається ехолалія і ехопраксія, симптом воскової гнучкості, який полягає в тому, що закляклому в кататонічному ступорі тілу хворого можна надати будь-яку, навіть дуже не зручну позу. Не рідко спостерігаються стереотипні рухи, амбівалентність амбітендентність, негативізм. Стан агресії носить характер імпульсивних дій і часто є небезпечним для оточуючих хворих і персоналу.

В стані кататонічного ступору психічне життя хворого не зупиняється.

Кататонічна форма протікає із спонтанними ремісіями і добре піддається лікувальному впливу. Найбільш повні ремісії наступають після першого і другого приступів захворювання, як правило, після третього приступу відмічають ознаки психічних порушень.

Параноїдальна форма шизофренії зустрічається найчастіше. Перші її прояви зазвичай спостерігається в зрілому віці.

При параноїдальній формі розрізняють три етапи:

Паранояльний – етап який відрізняється систематизованою маячнею, маніями переслідування, відношення, ревності. Система маній, немов би складає нове світобачення і світорозуміння, воно визначає всі його оцінки оточуючого світу, систему взаємовідношень з іншими людьми, вчинки. Відповідно до цих змін, змінюється і сама особистість хворого. На цьому етапі хворобливі переживання бувають афективні насиченні. В подальшому, відповідно до зростання емоційного дефекту, хворий стає байдужим до своїх переживань. Після знищення єдиної системи маній, хворобливі переживання мають характер монотонних, уривчастих, стереотипних.

Параноїдний – етап на якому афективно-особистісний дефект стає більш вираженим.

Парафренний – характеризується появою ідеї величі, фантастичних переживань.

Параноїдальна форма шизофренії протікає майже без спонтанних ремісій. Характер терапевтичних ремісій залежить від особливостей перебігу хвороби і своєчасному початку лікування.

Окрім вище зазначених форм, деякі психіатри виділяють ще іпохондричну та циркулярну форми.

Іпохондрична форма відрізняється поступовим розвитком іпохондрії, яка розвивається на фоні важких відчуттів. Хворі скаржаться на таке відчуття, ніби у них «в очних яблуках знаходяться бульбашки повітря» та ін. [9]. Висловлювання людей у такому стані стають недолугими, зростає аутична відгородженість хворого від оточуючої реальності, його соціальна дезадаптація, поступово прогресує зниження емоційного рівня. Завершенням цього процесу є виражений психічний дефект шизофренічного типу.

До атипових форм шизофренії також відносять циркулярну форму, яка по зовнішнім даним нагадує клінічні ознаки біполярного афективного психозу. Ця форма характеризується проявом психопатичних маніакальних і депресивних станів. В проміжку між цими двома станами окреслюються признаки шизофренічної деградації особистості, емоційне приглушення.

Перебіг шизофренії буває різний. В одних випадках хвороба поступово прогресує, призводячи до недоумства. В інших – після приступоподібного початку настає видужування або тривала ремісія. Може бути й періодичний перебіг хвороби. При так званій токсичній шизофренії часті летальні випадки.

Отже, з вище зазначеного можемо зробити висновок, що в даний час в тлумаченні етіології шизофренії домінуючими є ряд гіпотез. Проте достовірних факторів виникнення даного захворювання не встановлено.

Сім’я, як один з визначальних факторів впливу на становлення особистості та її значення в етіології шизофренії.

Сім’я – це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім’ї об’єднані емоційними зв’язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю один перед одним [10,544 ].

Сім’я у суспільстві виконує такі функції:

Демографічно-репродуктивну – сім’я забезпечує відтворення населення, забезпечує неперервність відтворення поколінь;

Самовідтворення – член сім’ї є одиницею відтворення етносу, нації, свого роду;

Виховну – сім’я розглядається як основний фактор цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління, з метою підготовки його до подальшого життя;

Господарсько-економічна – ця функція сім’ї покликана задовольняти потреби людини в їжі, теплі, одягу;

Комунікативна – покликана задовольняти потребу людини в спілкуванні, розумінні, підтримці.

Кожна сім’я відчуває на собі вплив зовнішніх факторів. Зміни в житті суспільства такі, як урбанізація, емансипація жінок, їх праця на рівні з чоловіками, індустріалізація, науково-технічні процеси, зміни в культурі та ін. все це неодмінно впливає на внутрішнє життя сім’ї. Також важливе значення мають цінності членів сім’ї, їх взаємопорозуміння і взаємоприйняття. Розбіжності в системах цінностей можуть бути підґрунтям конфліктів в сім’ї, наприклад, конфлікт сімейних ролей, боротьба за лідерство, захист власного «Я». Проте, конфлікт може виникнути і у випадку суперечності між звичками і способами задоволення соціокультурних, естетичних та інших потреб членів сім'ї, використанням їх для реалізації власного «Я» та ін.

Для забезпечення психологічного комфорту важливе значення має взаємодія в середині сім’ї, що реалізується в таких трьох аспектах: взаємини між подружжям, батьками й дітьми, братами і сестрами. Визначальним фактором таких взаємодій є ставлення членів подружжя один до одного, стереотипи виховання дітей, спілкування між членами сім’ї, приклад батьків, зокрема у спілкуванні з старшим поколінням і один з одним та ін. Виділяють наступні типи взаємовідносин і славлень сім’ї: прийняття – неприйняття; взаємодія – уникнення контактів; визнання свободи активності – надмірна опіка; повага прав членів родини – надмірна вимогливість [10, 547-548].

За ступенем включення членів сім’ї в стосунки, їх емоційної та духовної єдності виділяють згуртовані (інтегровані) і роз’єднані (дезінтегровані) сім’ї.

За характером психологічної й ціннісно –