Розмежовуючи на папері фігури батьків досліджуваний виражає своє несвідоме бажання. У випадку, коли в стороні зображена фігура когось з батьків однієї з досліджуваним статі, це говорить про його бажання знаходитись з членом батьківської пари протилежної статі. Зворотне явище, коли фігура самого досліджуваного і члена батьківської пари протилежної статі віддалені один від одного, може розглядатись як порушення виявлення нормальних почуттів і бажання, що виражаються у відмові від переважаючих відносин з батьками протилежної статі.

Іноді матір, яка для по сторонніх спостерігачів і в власних очах виглядає турботливою, високоморальною, для досліджуваного може бути психотравмуючим фактором, оскільки сприймається ним як людина що пригнічує, заважає самореалізації, самостійності. Така тенденція може спостерігатись як в ранньому віці людини, так і в старшому, при наявності гіпер опіки матері по відношенню до особи, що хвора на шизофренію.

Якщо в людини склався образ одного з батьків як домінуючого, агресивного, то вона схильна надавати її фігурі більшої форми по відношенню до інших членів сім'ї, без врахування їх реальних фізичних розмірів.

Ідентифікація.

Зазвичай досліджувані ототожнюють себе з персонажем свого віку, статі і розміщеного згідно порядку в сім'ї. Крім цього, він може ототожнювати себе з іншими персонажами – батьком, матір’ю, братами чи сестрами. Досліджуваний може ототожнювати себе і з допоміжними персонажами, що не входять в склад сім'ї.

У випадку ототожнення досліджуваного з найменш цінним персонажем можна говорити про те, що він відчуває проблеми у відносинах з сім’єю і самим собою.

Наявність чи відсутність того чи не іншого члена сім'ї.

Іноді, в малюнках людей, яким з тих чи інших причин довелось розстатись з кимось з батьків, не зустрічається ні одного члена сім'ї. В таких випадках характерним є зображення будинку – символу сім'ї, сонця – символу материнської любові і турботи. Цим символічно зображається значимість для досліджуваного сім'ї і тих відносин, які були в родині. Не малюючи членів сім'ї, досліджуваний наче відмовляється, відвертається від них, оскільки спогади про них пов’язані з негативними переживаннями (почуття покинутості), і особа уникає цієї теми.

Виключення себе з малюнку спостерігається в випадках людей з заниженою самооцінкою, почуттям неповноцінності. Батьківське незадоволення, черезмірна критичність, порівняння з братами та сестрами в невигідному світлі сприяють зниженню самоповаги і пригніченню ініціативності.

Менш явно це виявляється коли, досліджуваний малює себе останнім з усіх членів родини. Це набуває особливого значення, якщо всі інші розміщенні в хронологічній послідовності і автор малюнку не є самим молодшим[11].

тест “Незавершені речення”

Застосування тесту “Незавершені речення”
Характерною рисою всіх методик цього типу – є невизначеність, неоднозначність стимульного матеріалу(наприклад, малюнки), який досліджуваний повинен інтерпретувати, завершити, доповняти і т.д. Проективний метод бере свій початок з 1879р, коли Френсіс Гальтон створив асоціативний експеримент, який полягає в тому, що на запропонований стимул аналізуються ситуації, які виникають. Розвиток проективного методу належить Юнгу і Крепеліну. Творці проективних методик думають, що особистість робить вплив на всі психічні процеси : сприймання, пам’ять, емоції, почуття і т.д., тобто особистісні особливості проектуються і виявляються в ситуаціях активності, направленої на невизначені, слабкоструктуровані стимули різного виду. Проективні методи характеризуються малою стандартизованістю проведення всієї процедури обстеження і тлумачення даних, що, за думкую спеціалістів, цілком виправдана, оскільки вивчаються глибинні індивідуальні особливості особистості, обстеження яких потребує гнучкої тактики і неординарного підходу до аналізу отриманих результатів.

Уведення терміна проективні методики належить Л.Франку, який запропонував і свою класифікацію: 1. Методики структурування. 2. Методики конструктурування. 3. Методики інтерпретації. 4. Методики доповнення. 5. Методики катарсиса. 6. Методики вивчення експресії.(аналіз почерка). 7. Методики вивчення продуктів творчості.

Проективні техніки – це група методик характерною рисою, яких є оцінка особистості вцілому. Суттєва ознака проективних методик – використання механізму в проекції. На відмінну від тестів інтелекту, в цих методиках вірних або невірних відповідей немає. Проекція – процес і результат збагнення і породження значень, які заключаються в свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти. Розріняют декілька видів проекції : 1. Проекція класична або захисна, 2. Проекція атрибутивна; 3. Проекція аутистична. Під проекцією нерідко розуміється не тільки засіб психологічного захисту, але і обумовленість процесів сприйняття слідами пам’яті всіх минулих сприймань.

Методика Незавершені речення – застосовується в експериментально-психологічній практиці давно. Існує багато варіантів. Даний варіант запропонований Саксом і Леві. Він включає 60 незавершених речень, які можуть бути розділені на 15 груп, які характеризуються в тій або іншій мірі систему відношення досліджуваного до сім’ї, до сексуальних відношень, до колег по роботі , до начальника.Деякі групи речень мають відношення до випробовуваним людиною страхів і побоювань, до почуття усвідомлення власної вини, свідчать про його відношення до минулого і майбутнього, торкаються взаємовідношеннь з батьками і друзями, власні життєві наміри. Тестування ( без обробки) займає від 20 хвилин, до декількох годин (в залежності від особистості досліджуваного).

Використані нами методики не є валідними, оскільки розраховані в основному не на дітей, а на дорослих. Також дані методики є проективними, трактування яких передбачає наявність практичних навичок їх розуміння та достатній досвід роботи з даними методами. Проте, ми вирішили,