Методика Рене Жіля.

Проективна методика дослідження особистості. Вона була опублікована Р. Жіля в 1959 р. і призначена для обстеження дітей.

Стимульний матеріал методики складається з картинок, на яких намальовані діти, діти і дорослі, а також тестові завдання, направлені на виявлення особливостей поведінки у всіляких життєвих ситуаціях, що є актуальними для дитяти і зачіпають його стосунки з іншими людьми. Наприклад, на картинці намальована сім'я, що розташувалася довкола столу. Досліджуваному потрібно вибрати собі місце за столом.

Завершується обстеження серією запитань, в процесі яких уточнюються дані, що цікавлять психолога. Методика дає можливість описати систему особистісних стосунків досліджуваного, що складається з двома групами змінних:

Показники, що характеризують конкретно-особові стосунки дитини з іншими людьми: 1) матір'ю; 2) батьком; 3) обома батьками; 4) братами і сестрами; 5) бабусею і дідусем; 6) другом (подругою); 7) вчителем (вихователем або іншим авторитетним для дитини дорослим).

2. Показники, що характеризують особливості самої дитини:

1) допитливість; 2)бажання домінувати в групі; 3) прагнення до спілкування з іншими дітьми у великих групах; 4) відгородження від інших, прагнення до самоти; 5) соціальна адекватність поведінки.

Окрім якісної оцінки результатів всі показники отримують своє кількісне вираження. Не дивлячись на те, що необхідна подальша робота по вивченню валідності і надійності тесту, проведені дослідження свідчать про значну діагностичну цінність даних, що отримуються за допомогою тесту.

Мета методики полягає у вивченні соціальної пристосованості дитини, а також його взаємодії з оточуючими.

Методика є візуально-вербальною, складається з 42 картинок із зображенням дітей або дітей і дорослих, а також текстових завдань. Її спрямованість — виявлення особливостей поведінки у всіляких життєвих ситуаціях, що є важливими для особистості і зачіпають його стосунки з іншими людьми.

Психологічний матеріал, що характеризує систему особистісних стосунків досліджуваного, можна умовно розділити на дві великі групи змінних:

Змінні, що характеризують конкретно-особові стосунки: відношення до родинного оточення (мати, батько, бабуся, сестра і ін.), відношення до друга або подруги, до авторитарного дорослого і ін.

Змінні, що характеризують самого досліджуваного і його характерологічні особливості, що виявляються в різних стосунках: товариськість, обережність, прагнення до домінування, соціальна адекватність поведінки. Всі автори, що адаптували методику, виділяють 12 ознак: відношення до матері, відношення до батька, відношення до матері і батька як родинної пари, відношення до братів і сестер, відношення до бабусі і дідуся, відношення до друга, відношення до вчителя, допитливість, прагнення до домінуванню, товариськість, відгородженість, адекватність.

Відношення до певної особи виражається кількістю виборів даної особи, виходячи з максимального числа завдань, направлених на виявлення відповідного відношення.

Методику Р. Жіля не можна віднести до чисто проектних, вона є перехідною формою між анкетою і проектною. У цьому її велика перевага. Вона може бути використана як інструмент глибинного вивчення особи, а також в дослідженнях, що вимагають вимірів і статистичної обробки.

Перед початком роботи з методикою досліджуваному повідомляється, що від нього чекають відповідей на питання по картинках.

Досліджуваний повинен вибрати собі місце серед намальованих людей, або ідентифікувати себе з персонажем, що займає те або інше місце в групі. Він може вибрати його ближче або далі від певної особи. У текстових завданнях пропонується вибрати типову форму поведінки, причому деякі завдання будуються за типом соціометричних.

Таким чином, методика дозволяє отримати інформацію про відношення дитяти до різних людей (до родинного оточення), що оточують його, і явищ.

Доцільна лише індивідуальна форма проведення тестування. [12]

Потрібно також зазначити те, що дана методика призначена для вивчення ставлення до сім'ї дітей, і в даному випадку вона використовується як додаткова.

2.2 Аналіз отриманих результатів.

Для проведення нашого дослідження нами було вибрано психоневрологічний диспансер міста Івано-Франківська. Вибірку склало 15 учасників (восьмеро жінок і семеро чоловіків), які перебувають у закладі з діагнозом шизофренія.

При роботі з даною категорією клієнтів виникали певні труднощі в плані складності в розумінні ними методик і того, що саме їм потрібно робити. Специфіка поставленого перед нами завдання полягала і в тому, що досліджуванні не охоче розповідали про свою сім'ю, постійно відволікались на розповіді про себе та ін. Особливою мірою це стосується чоловіків.

При бесіді з досліджуваними ми виявили, що вони не охоче розповідають про свою сім'ю. ми помітили таку особливість, що в сім'ї майже кожного досліджуваного був відсутній з певних причин якийсь член родини, що, на нашу думку, відіграло важливе значення для особистості. Особливо тяжко сприймалась відсутність партнера в подружній або батьківській парі. При розповіді про свою сім'ю досліджуваними відмічались конфліктні ситуації, не сприйняття їх іншими членами родини, не реалізовані бажання (причиною відмови від своїх бажань, за словами досліджуваних, був хтось з членів сім'ї).

Особливо привернув нашу увагу випадок зображення досліджуваним не існуючої сім'ї, такої, яку б він хотів мати. Досліджуваний не відповідав на поставлені йому запитання стосовно його сім'ї та малюнку. На нашу думку причиною відмови служить психотравмуюча ситуація, яка має для досліджуваного важливе значення.

Важливе значення для нашого дослідження має проективна методика «малюнок сім'ї», яка допомогла нам виявити внутрішньо-сімейні відносини, клімат родини, ставлення досліджуваного до членів його сім'ї.

Малюнки досліджуваних умовно можна поділити на два типи: в одних досліджувані зображували сім'ю у вигляді фігур людей, а в