Узагальнюючи отримані результати можемо сказати про те, що пацієнти, які перебували в клініці довше зображували сім'ю більш реально. Персонажі малювались усміхненими, використовувались яскраві кольори. В окремих випадках зображувався кінетичний малюнок сім'ї, на якому кожен був зайнятий своєю справою.

Досліджувані, що тільки розпочали курс лікування, в переважній більшості зображували сім'ю у вигляді будинку, часто зображувалось сонце, яке є символом материнської любові. Також, у людей, що тільки розпочали своє лікування, частими були малюнки сім'ї на яких були присутні члени родини, крім самого досліджуваного. При словесних поясненнях таких малюнків досліджувані не могли пояснити чому вони не зобразили себе і говорили про те, що намалювали усіх членів сім'ї. Вони не бажали пояснювати свій малюнок і відповідати на поставлені питання відносно сім'ї. Дана особливість пояснюється тим, що досліджувані не ототожнюють себе з сім’єю, відчувають себе відчуженими, відстороненими від сім'ї

Варто відмітити також те, що малюнки досліджуваних умовно можна поділити ще на дві групи:

малюнки в яких зображено батьківську сім'ю (батьки досліджуваного, брати, сестри, бабуся і дідусь);

малюнки сім'ї самого досліджуваного (чоловік/дружина, діти);

В цьому контексті треба відмітити що малюючи батьківську сім'ю досліджувані зображували себе поруч з братами та сестрами. При цьому, фігури батьків зображувались значно більшими за розмірами і розташованими поруч один з одним. Разом з цим, розміщення сім'ї відбувалось так, що досліджуваний опинявся в позиції між батьками та братами і сестрами.

Таким чином, можемо виокремити такі основні позиції при розташуванні досліджуваними свого персонажу на малюнку:

досліджувані або виключали себе з малюнку, або зображували себе в центрі сім'ї;

зображуючи себе досліджувані малювали з одного боку фігуру чоловіка чи дружини, а з іншого – дитину. Таке розміщення персонажів на малюнку призводить до того, що фігура досліджуваного знаходиться в центрі малюнку;

досліджувані, що зображували сім'ю умовно, у вигляді будинку, також умовно зображували і себе на ньому у вигляді предмету чи фігури людини, яка також розміщена по центру малюнку.

Отже, можемо сказати про те, що досліджувані або ж зовсім виключають себе з сім'ї, або розміщують в центрі малюнку. Така особливість може бути пояснена гіпо або гіпер опікою з боку батьків по відношенню до досліджуваних нами людей.

За допомогою методики незавершених речень ми виявили наступні особливості:

В більшості відповідей досліджуваними відмічалась недостатність уваги з боку батьків, брак любові, відсутність їх підтримки. Батько в уявленнях хворих виступає людиною дещо віддаленою, авторитетною. Матір займає прихильнішу позицію: досліджувані бачать у ній підтримку для них самих та близьких їм людей, пов’язують з нею сподівання змін на краще. Проте поруч з цим, зазначається і не достатність любові з боку матері, негативне її ставлення до стану досліджуваних.

Ставлення до сім'ї, в загальному, позитивне. Досліджуваними відмічалось, що сім'я відноситься до них позитивно, прихильно, готова підтримати їх. Проте, порівнюючи свою сім'ю з іншими сім’ями досліджувані або дещо ідеалізували її називаючи зразковою, або говорили, що вона не схожа на інші.

По відношенню до себе досліджувані умовно поділяються на дві категорії. Одні з них ставляться до себе позитивно, висловлюють сподівання на краще, говорять про свої здібності. Друга група настроєна більш песимістично по відношенню до себе і свого майбутнього.

Аналіз результатів отриманих за допомогою методики Рене Жіля дозволяє нам виділити кілька тенденцій вибору досліджуваних:

більшість досліджуваних в сім'ї яких є брати та сестри, при виборі місця свого персонажу надавали перевагу тим місцям, які були поруч з братом чи сестрою, але разом з тим, максимально приближені до матері;

при виборі між батьком та матір’ю досліджувані надавали перевагу місцям поблизу матері;

Вибираючи місце своєму персонажу на малюнках, що зображують певну групу осіб занятих різноманітною діяльністю, досліджувані вибирають персонаж, що знаходяться окремо від інших.

Дана методика також виявила відчуття відчуженості серед досліджуваних, пригніченість по відношенню до авторитетної людини.

Загалом можна сказати про те, що досліджувані надавали таку позицію своєму персонажу, яка, з одного боку, мала підтримку в вигляді брата чи сестри, а з іншого боку звернена в бік батьків.

Таким чином, можна говорити про те, що досліджувані нашої вибірки попали під негативний вплив сім'ї, що виражається в гіпо або гіпер опіці. Як вже зазначалося вище, це може бути спричинено багатьма чинниками: задоволеністю чи не задоволеністю потреб дитини, рівня вимогливості до дитини, рівня протекції та ін. На нашу думку, ці негативні фактори могли вплинути на особистість в період її розвитку і соціалізації, та викликати шизоїдні зрушення особистості.

Висновки

В процесі розвитку на особистість впливає багато факторів. Особливо значущим серед них є сім'я, яка виступає першим інститутом соціалізації особистості, джерелом її знань про традиції, звичаї народу, культуру, моральні цінності та ін. Саме тому, клімат сім'ї, її духовний і культурний рівень, стиль виховання мають безпосередній і важливий вплив на ще не сформовану особистість дитини. Сім'я, наче, закладає фундамент характерологічних, моральних, культурних особливостей людини. На таку особливість розвитку особистості звертає увагу багато психологів і педагогів минулого і сучасного. Так, наприклад, Джон Локк, говорив про те, що дитина, як чиста дошка, на якій пишуть батьки і педагоги.

Це й фактор спонукає практикуючих психологів і психіатрів шукати причину багатьох психічно-емоційних проблем в дитинстві. На нашу думку, в теорії виникнення і розвитку шизофренії впливу сім'ї не надано достатньої уваги, що і спонукало до проведення нашого дослідження.

Дана проблема є достатньо обширною і потребує багатогранного