Курсова робота

Вплив сім'ї на виникнення шизофренії

Зміст

Вступ………………………………………………………….……3

Розділ 1

Шизофренія як форма відхилення розвитку особистості……..…...6

Сім’я, як один з визначальних факторів впливу на становлення особистості та її значення в етіології шизофренії…………………12

Розділ 2

2.1 Обґрунтування методик………..……………………………………….19

2.2 Аналіз отриманих результатів………………………………………….27

Висновки……………………………………………………………………...32

Список використаної літератури…………………………………………….33

На сучасному етапі розвитку патопсихології та клінічної психології точно не відомо, що ж таке шизофренія і які причини її виникнення. Загально вживаним є термін, запропонований австрійським психіатром Брейєром, який визначає захворювання так: «шизо» – розщеплення, «френос» – душа (пряме значення – здається). Також існує і інше розуміння даного терміну, що близьке до значення попереднього визначення. За ним назва шизофренія походить від грецьких слів схизо – розщеплення і френія – душа, психіка, бо одним із характерних симптомів хвороби є своєрідне розщеплення, розірваність мислення[9, ст. 246]. Найбільш характерним є розщеплення між емоційною сферою і інтелектуальною, з домінуванням інтелекту. На початку захворювання емоції проявляються без будь-яких відхилень. Проте хворі можуть висловлювати в розмові складні інтелектуальні конструкції. З прогресуванням захворювання психічні дефекти зростають.

Також не відомими залишаються і причини виникнення хвороби. З цього приводу існує також кілька теорій, що мають своїм завданням пояснити природу виникнення захворювання. Деякі з них говорять про те, що каталізатором розвитку шизофренії можуть слугувати виховні та комунікативні відхилення в розвитку і соціалізації дітей.

Важливе значення в даних теоріях відводиться і впливу сім’ї на психологічний стан людини. Так, деякі дослідники вважають фактор взаємин в сім’ї, зв’язок матері і дитини, матері і батька, батька і дитини та стосунків між самими дітьми, одним із ключових факторів. Важливе значення надається впливу гіпер опіки матері, особливо до дітей з психофізичними відхиленнями, диференціація ставлення батьків до дітей різного віку, статі, виділення когось з дітей.

Міланською групою психотерапевтів був проведений експеримент в якому взяло участь 15 сімей з дітьми хворими на шизофренію. Після тривалої бесіди їм було запропоновано таке завдання: 2-3 рази в тиждень батьки повинні були підготувати все необхідне для харчування та безпеки дітей. Після цього подружжю пропонувалось решту цього дня провести разом, але поза межами власної домівки. Наслідком таких дій (за умов точного виконання умов та завдання батьками) була редукція симптоматики шизофренії та зняття діагнозу в половини досліджуваних дітей [шліппе,]. Такий терапевтичний вплив вчені приписують особливостям спілкування дітей між собою (відсутність нагляду з боку батьків, певного роду «зрівнялівка» дітей між собою, актуалізація їх самоконтролю, емпатійності та ін.)

Саме тому темою нашої курсової роботи виступає визначення проблематики впливу сім’ї на розвиток шизофренії, що має велике значення для сучасної психіатрії та патопсихології. Розуміння впливу даного інституту соціалізації сприятиме кращому розумінню самих хворих та допоможе в процесі їх адаптації до нормального, повсякденного життя. Використання отриманих даних дослідження сприятиме глибшому розумінню причин виникнення шизофренії, особливостей її розвитку, прогнозуванню перебігу хвороби; своєчасному впливу на хворого з метою редукції симптоматики шизофренії та проведенню ефективних профілактичних заходів.

Важливим для психічного здоров'я дити-ни є психологічний клімат сім'ї. Він суттє-во впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.

Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан. Вивчення дитячих неврозів (як, до речі, і функціональних розладів у мовленні, зокрема, заїкання) свідчить, що вони мають дуже тісний зв'язок із психогенною дією конфліктів між батьками у присутності дітей.

У зв’язку з цим метою нашого дослідження є уточнення етіології шизофренії, зокрема, встановлення характеру взаємозв’язків між особливостями патогенезу шизофренії та взаємин у сім’ях осіб, хворих на шизофренію.

Як відомо, саме сім’я є важливим фактором, що впливає на соціалізацію особистості, здійснює значний вплив на формування її характеру, поглядів, світогляду, стереотипів. Саме ця закономірність дозволяє нам висловити припущення, що в процесі «життя» і функціонування сім’ї існують фактори які здійснюють негативний вплив на особистість, визначають процес розвитку шизоїдних зрушень психіки, що в подальшому призводить до виникнення шизофренії.

Виходячи з цього ми вважаємо необхідним висунути наступні дослідницькі завдання:

Вивчити основні теоретико-методологічні підходи до дослідження етіологічних факторів виникнення та динаміки симптоматики шизофренії;

Виокремити сімейні чинники становлення особистісних особливостей індивіда в процесі його соціалізації;

Дослідити характер взаємозв’язків між особливостями динаміки психопатологічної симптоматики у осіб, хворих на шизофренію та характеристиками їх сімейних взаємин;

аналіз та висновки отриманих даних.

Розділ 1

Шизофренія як форма відхилення розвитку особистості.

Шизофренія як самостійне психічне захворювання ендогенного характеру була виведена німецьким психіатром Е. Крепеліном в кінці XIX століття на основі схожості симптоматики різноманітно протікаючих психозів. Це захворювання він назвав раннім або юнацьким недоумством.

Інший вчений Е. Блейлер не визнавав існування такого відхилення. На його думку основною причиною виникнення останнього було розщеплення психіки. Саме тому вчений запропонував називати даний розлад шизофренією.

Рівень захворюваності шизофренією у різних країнах відрізняється. Це, в першу чергу, пов’язане з різним рівнем розвитку психіатрії та різними діагностичними підходами. Проте, шизофренія є досить поширеним психічним захворюванням.

В етіології шизофренії є кілька теорій:

біологічна теорія – базується на інформації про те, що прямі нащадки хворих або їх брати і сестри, мають статистично більше шансів захворіти ніж інші люди. Так само як і близнюки, які виховувались в різних умовах. На основі таких даних було зроблено висновок про генетичну зумовленість захворювання. У зв’язку з цим хворим не рекомендується народжувати дітей.

Порушення біохімічних процесів мозку. На користь цієї теорії свідчать дані про можливість фармакологічного лікування