Курсова робота

на тему:

“Особливості становлення емоційної сфери молодшого школяра”

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3-4

Розділ І. Емоційна сфера молодшого школяра

Особливості емоційної сфери молодшого школяра……….5-25

Конструктивні та деструктивні тенденції емоцій в самотворенні особистості молодшого школяра…………..26-44

Розділ ІІ. Чинники становлення особистості молодшого школяра та його емоційної сфери

2.1 Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра………………45-48

2.2 Провідна діяльність молодшого школяра………………………...49-53

2.3 Основні новоутворення молодшого шкільного віку……………..54-57

Висновки………………………………………………………………58-60

Список використаної літератури…………………………………..61-63

Додатки……………………………………………………………………

Вступ

Діяльність людини, її поведінка завжди викликає позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором.

Початок навчання у школі є одним з найскладніших та найвідповідальніших періодів у житті дитини. Докорінно змінюються режим, умови її життєактивності [14], з’являються додаткові обов’язки, пов’язані з навчальною діяльністю та набуттям якісно нового статусу, ускладнюється соціальна ситуація розвитку, істотно збільшуються розумові, емоційні та фізичні навантаження. Все це часто призводить до нервово-психічного перенапруження молодшого школяра, до виснаження його адаптаційних ресурсів як наслідок викликає появу цілої низки негативних психічних станів.

Проблема сутності емоцій і почуттів, їх функцій, з’ясування певних аспектів емоційного розвитку дітей шкільного віку була предметом вивчення багатьох психологів, зокрема Л.С.Виготського, В.К.Вілюнаса, Б.І.Додонова, О.М.Леонтьєва, Г.С.Костюка, Я.Рейковського, К.Ізарда, С.Л.Рубінштейна, Л.А.Венгера, Г.О.Люлінської, Л.І.Божович та інших науковців.

Однак загальні тенденції розвитку емоційної сфери в дитячому віці, що розпоширені в масиві різнорідних досліджень, ще вимагають уточнення [25, с.171-177].

Важливість вивчення вікових особливостей емоційної сфери визначається їх роллю в процесі формування особистості. Багато численні праці психологів (В.Штерн, Л.Виготський, Л.В.Запорожець та ін.) показали органічний зв'язок між процесами формування особистості та становленням емоційної сфери.

Проте, проблема визначення факторів, які можуть мати вплив на становлення емоційної сфери, прояви емоцій, почуттів молодшого школяра, як регуляторів його діяльності і поведінки потребує подальшого вивчення, зокрема, на нашу думку, конкретизації характеру впливу на емоційний стан індивіда, його особистісних характеристик та соціальної ситуації розвитку. Тому нами було обрано тему дослідження «Особливості становлення емоційної сфери молодшого школяра».

Мета дослідження полягає у виявлення основних чинників становлення емоційної сфери молодшого школяра.

Об’єктом дослідження виступає емоційна сфера молодшого школяра.

Предмет дослідження – основні чинники становлення емоційної сфери молодшого школяра.

Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені такі завдання:

Дослідити особливості емоційної сфери молодшого школяра.

Визначити конструктивні та деструктивні тенденції емоцій у становленні особистості молодшого школяра.

Виявити чинники особистісного розвитку молодшого школяра, які можуть мати вплив на його емоційну сферу.

Розділ І.Емоційна сфера молодшого школяра

1.1. Особливості емоційної сфери молодшого школяра

Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку її мислення. Групу емоцій, почуттів, що супроводжує пізнавальну діяльність і забезпечує ефективність процесу пізнання, називають інтелектуальною.

Однак, крім інтелектуальних, виключне значення у становленні особистості дитини мають моральні емоції та почуття. Вони впливають на процес виховання соціально значущих рис особистості: патріотизму, гуманізму, людяності, чуйності. Естетичні емоції беруть участь у формуванні почуття прекрасного.

Тому виховання почуттів, формування системи емоційної саморегуляції дитини (з урахуванням біологічних та фізіологічних особливостей організму), починаючи з перших років її життя, є важливою педагогічною задачею більш важливою, ніж виховання її інтелекту. Адже те, як будуть здобуватися нові знання і вміння, для досягнення яких цілей вони будуть використовуватись, значною мірою залежить від характеру ставлення дитини до людей та оточуючої дійсності.

Однак розробка ефективних, науково-обгрунтованих методів виховання почуттів та емоцій є справою дуже важкою, значно складнішою, ніж розробка методів навчання дитини будь-яких знань та навичок.

У працях психологів є загальні вказівки на те, що формування вищих людських почуттів відбувається в процесі засвоєння дитиною соціальних цінностей, вимог, норм та ідеалів, які за певних умов стають внутрішнім надбанням особистості, змістом мотивів, що спонукають її поведінку. Як наслідок, вона набуває своєрідної системи еталонів цінностей, зіставляючи з явищами, що спостерігає, оцінює їх емоційно як привабливі чи потворні, як добрі чи злі.

Вирішальну роль у розумінні таких норм і вимог має включення дитини в змістову, спільну з іншими та дорослими діяльність. Вона дозволяє пережити, відчути необхідність дотримання певних норм докласти вольові зусилля.

Багато чисельні праці психологів ( Б.Пере, В.Штерн, Л.Виготський, А.В. Запорожець та ін.), показали органічний зв’язок між процесами формування особистості та становленням емоційної сфери.

Так, соціальна ситуація розвитку немовляти обмежується безпосереднім тілесним або візуальним контактом з певним дорослим за випереджувальної й провокуючої активності останнього. Це призводить до формування потреби в спілкуванні, вираженої в ініціативних діях немовляти у ставленні до близької людини.

“Норми, що лежать в основі людських відносин, стають через гру джерелом розвитку моралі самої дитини. Гра є школою моралі, але не моралі в уявленні, а моралі у дії”. [15, с. 289] А.В. Запорожець і Я.З. Неверович показали також, що при переході від раннього до дошкільного віку, в міру виникнення простіших видів продуктивної діяльності (корисної як для дитини, так і для оточуючих) відбуваються зміни емоційних процесів, що здійснюють регуляцію цієї діяльності (вибірковості, ситуативності, предметності).

Істотні новоутворення характерні для емоційно-вольової сфери особистості дошкільника: потреба у соціальній відповідності (“гарний - поганий”, “добрий - злий”, “вірний - невірний” тощо), здатність співпереживати, емоційна децентрація. Саме остання поява переживання майбутнього і проявів переживання минулого (наприклад, почуття провини), є важливим показником норм формування особистості в дошкільному віці.

На думку Немова, дошкільний вік (період від трьох до шести років) можна розділити на три етапи:

3-4 роки – зміщення емоційної саморегуляції;

4-5 років – моральна саморегуляція;

6 років – формування ділових особистісних