припиняється, бо ситуативний страх залишає важкий слід у психіці дитини й часто переходить у дорос-ле життя. [40, с. 22]
Як видно зі схеми, всі страхи взаємопо-в'язані: навіювані та особистісні страхи породжують виникнення особистісних — найглибших і найважчих у подоланні.
Слід відрізняти поняття страхи та фобії.
Фобія—нав'язливі стани, що постійно переслідують людину. Розрізняють:
нозофобії—страх захворіти;
соціофобії—страх виступів перед ве-ликою кількістю людей;
клаустрофобія—страх закритих приміщень;
агорафобія — страх відкритого про-стору.
Додаток А, Б.
Шляхи подолання страхів
Існує низка методів подолання страхів.*
Релаксаційні методи: коли дитина у стані глибокого м'язового розслаблення
складає ієрархію ситуацій, що викликають певний страх: від тих, що ледве турбують (схематичний малюнок павука у книзі) до тих, що викликають надмірний страх (жи-вий павук повзе по руці).
Навмисне переживання тих мо-ментів, які викликають страх. На-приклад, якщо дитина боїться публічного виступу, то саме вихід на люди і допомагає їй перебороти цей страх. Дорослому можна попросити дитину допомогти у демонст-рації своїх досягнень всім.
Запропонувати дитині зобрази-ти на папері, зліпити, створити в уяві персонажів, які б могли уособлювати її страх, а потім вигнати, вимести, порвати, зім'яти, спалити тощо.
Уявне подолання ситуацій стра-ху іноді є ефективнішим, аніж прак-тичне. Так, можливо, деякі вихваляння, притаманні дітям 5—8 років, коли вони кажуть неправду про свої сміливі вислов-лювання та вчинки, відчайдушні пригоди, яскраві перемоги — це один з властивих віку способів оволодіння новими формами поведінки, випробування себе в іншій ролі (в ситуації страху).
Поради педагогам щодо профілак-тики дитячих страхів
Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками дітей, запишіть їхні побажання. Зафіксуй-те і власні уявлення щодо проблем кожної конкретної дитини.
Коли в групу приходять новачки, дай-те можливість іншим дітям самостійно по-яснити новоприбулим правила поведінки. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив.) Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче по-знайомитися з ним, а потім вже познайом-те з ним усіх інших однолітків.
Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки, проведіть гру-заняття, де мож-на використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається. (Профілактика страху зро-бити щось не так, бути покараним.)
Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітка-ми. (Профілактика страху бути неприйня-тим у колектив.)
Придумайте для окремих дітей умов-ний сигнал, який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так і треба негай-но підкоритися правилу. (Профілактика та корекція страху неуспіху, страху бути вис-міяним.)
Використовуйте умовні знаки, щоб сигналізувати не словом, а знаком про не-обхідність зміни поведінки на певний пері-од, наприклад: говорити не можна — чер-воний прямокутник; говорити дозволяєть-ся—синій прямокутник тощо. (Профілак-тика страху словесного покарання.)
На заняттях використовуйте прийом гуманної особистістно орієнтованої педагогіки співпраці — «відповідь на вушко». (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).
Отже, домінування негативних емоційних станів характеризується своїми деструктивними наслідками у всіх сферах психіки, безпосередньо відображається на поведінці, діяльності та спілкуванні з іншими. Необхідно використовувати певні корекційні програми для усунення тонких негативних станів. А відповідно домінування позитивних емоцій у житті дитини забезпечує нормальний розвиток її психіки, конструктивне перетворення, формування позитивної Я-концепції.
Особливості емоційної сфери молодшого школяра значною мірою впливають на формування в нього способів і прийомів оволодіння діяльністю, на відносини із вчителями, ровесниками, батьками. Стійкі негативні емоційні стани породжують дисгармонію у розвитку особистості, призводить до порушень її адаптаційних можливостей, дисгармоній у спілкуванні, навчанні, праці тощо.
Розділ ІІ. Чинники становлення особистості молодшого школяра та його емоційної сфери
2.1. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. По-чаток шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на нав-чальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона вико-нує суспільно важливу діяльність — вчиться — і значу-щість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаю-чи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'яз-ковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особли-вою повагою.
Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно до-рослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. З цього приводу Д. Ельконін зазначав: «саме тому, що навчальна діяльність є суспільною за сво-їм змістом (у ній відбувається засвоєння усіх надбань
культури та науки, нагромаджених людством), суспіль-ною за своїм сенсом (вона є суспільно значущою і суспіль-но оцінюючою), суспільною за своїм виконанням (викону-ється відповідно до суспільно вироблених норм), вона є провідною у молодшому шкільному віці, тобто у період її формування».
У молодшому шкільному віці відбувається зміна про-відної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватися пра-вил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та вдома, долати труднощі в навчальній роботі тощо. Дотри-мання цих правил вимагає вміння регулювати свою пове-дінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо пос-тавленим цілям.
Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками і певний час відчуває себе чужою, хоч ще недавно у дитячому садку постійно спілкувалася з ними. Стосунки молодших школярів з однолітками регла-ментовані переважно нормами «дорослої» моралі, тобто успішністю у навчанні, виконанням вимог дорослих. Ха-рактерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності