Пізнавальний інтерес школярів — виразна інтелектуальна спря-мованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супрово-джувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже зав-жди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій.

І Цей інтерес завжди є емоційно забарвленим (здивуван-ня, захоплення, радість від пошуку, переживання успіху, розчарування від невдачі), виявляється у вольових діях, спрямуванні зусиль на пізнання нових сторін навколиш-ньої дійсності.

Отже, діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно-корисній діяльності вза-галі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи

(читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.

Педагогові важливо зберегти та зміцнити інтерес дітей до навчання. Він повинен знати, які мотиви є найзначущішими для молодшого школяра, організовувати з ураху-ванням цього навчання. Воно не може здійснюватися у формі тиску на дитину чи «витіснення» із її свідомості ди-тячих понять поняттями дорослих. Навчальна діяльність передбачає перебудову під дією педагогічного впливу став-лення дитини до навколишньої дійсності.

У молодших школярів урок повинен складатися з кіль-кох об'єднаних спільною метою частин, їх діяльність має бути різноманітною. Значне місце в ній відводиться діям із предметами. Важливо, щоб заняття містили в собі елемен-ти гри. З допомогою дидактичної гри дитина засвоює прог-раму значно легше та успішніше, особливо якщо вона не-достатньо готова до навчання.

Важливе завдання педагога полягає у забезпеченні розвитку творчої особистості в процесі навчання. Цього можна досягти, стимулюючи школярів до експерименту-вання, якому властиві перетворення уявлень, образів, понять, реальних предметів; розкриття нових властивос-тей об'єктів; породження новими знаннями, отримани-ми під час експерименту, нових запитань, складніших перетворень. Дбаючи про ефективність навчання, учи-тель повинен ознайомити школярів з основними компо-нентами навчальної діяльності, стимулювати самостійне їх виконання; продемонструвати їм послідовність вико-нання навчальних дій, чітко розмежувавши ті, що ма-ють здійснюватися у предметному плані, і ті, що в розу-мовому. Важливо при цьому подбати про опанування Школярами загальних способів розв'язування конкрет-но-практичних завдань, перетворення їх на навчально-теоретичні.

У 1 класі учні діють у навчальних ситуаціях під керів-ництвом учителя. У 2—4 класах окремі компоненти нав-чальної діяльності вони виконують самостійно, усвідом-люючи свої можливості при розв'язуванні завдань, маючи певне уявлення про те, яку оцінку отримають.

Керівництво процесом навчання полягає у спонуканні зовнішньої і внутрішньої активності учня, в результаті чо-го він засвоює знання, виробляє вміння і навички, розви-вається як особистість.

На розвиток особистості молодшого школяра вплива-ють й інші види діяльності. Його інтерес, наприклад, До різних видів художньої діяльності (мовлення, малювання заняття музикою, ліплення, виготовлення аплікацій) зу-мовлений не тільки доступністю і привабливістю цих за-нять, а й віковими особливостями дітей.

Одним з найулюбленіших видів художньо-мовленнєвої діяльності учнів є розповідь (за картиною, іграшками, сло-весним зразком). Особливо охоче вони вигадують історії, казки. Із задоволенням діти початкових класів займають-ся музичною діяльністю. Не менше люблять вони малюва-ти, виражаючи у малюнках своє емоційне ставлення д0 світу. Однак їх малюнки є схематичними, важко їм дасть-ся і зображення динаміки предметів. На якість малюнків впливає загальний фізичний та психічний стан дітей. Ліп-лення дає змогу зобразити явище, предмет у тривимірному просторі, відтворити форму всього, що оточує дитину. Ви-готовлення аплікацій передбачає вміння вирізати з паперу різноманітні сюжети, орнаменти. Усі види художньої ді-яльності сприяють розвитку уяви, інтелекту, засвоєнню рухів, виробленню відповідних навичок, формуванню здібностей та особистісних якостей.

З неабияким зацікавленням займаються молодші шко-лярі конструюванням, що потребує оволодіння специфіч-ними прийомами, способами побудови конструкцій.

Важливою умовою гармонійного розвитку молодшого школяра є прилучення його до праці. Найчастіше нею є самообслуговування і виготовлення іграшок-саморобок. Самообслуговування, наприклад, сприяє вихованню по-ваги до праці дорослих, розумінню значення праці у житті людини, готовності до фізичного напруження. За правиль-но організованих психолого-педагогічних умов дитина усвідомлюватиме важливість відповідального ставлення до своїх обов'язків із самообслуговування, намагатиметь-ся бути чистою, охайною, підтримуватиме порядок на ро-бочому місці, поважатиме працю дорослих, допомагатиме літнім людям. Педагог повинен постійно стимулювати її самостійність, ініціативу, творчість, використовуючи з ці-єю метою педагогічно обґрунтовану оцінку, схвальне, доб-розичливе слово. Молодші школярі мають виконувати і корисні для всіх завдання: прибирати у приміщенні, поли-вати квіти, доглядати молодших тощо. Це привчатиме їх не тільки разом працювати, використовувати необхідні за-соби, оцінювати себе, долати труднощі, а й запобігатиме формуванню егоїзму, виникненню лінощів.

Отже, в кінці навчання є провідною діяльністю, що здійснює вплив на розвиток особистості молодшого школяра. Не менш важливий вплив мають і інші види діяльності, зокрема гра, художня діяльність, праця, конструювання тощо.

Всі види викликають певний інтерес. Цей інтерес завжди є емоційно забарвленим (захоплення, радість, здивування, розчарування від невдач тощо).

2.3. Основні новоутворення молодшого шкільного віку

Вікове новоутворення – за Л.Виготським, новий тип побудови особистості та системи її діяльності; психічні та соціальні зміни, що уперше виникли на даному віковому етапі (див Виготського вікова періодизація) й в основному визначають свідомість індивіда, його відношення із середовищем, внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід його розвитку