Новоутворення молодшого шкільного віку. В процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння органі-зовувати навчальну діяльність, рефлексія.

Довільність психічних процесів у молодшого школяра. У цьому віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). їх інтелектуалізація, внутрішнє опосередкування відбуваються завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довільність вияв-ляється в умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати труднощі та перешкоди. Про-тягом усього молодшого шкільного віку дитина вчиться керувати своєю поведінкою, психічними процесами, адже вимоги до неї з перших днів перебування у школі передба-чають досить високий рівень довільності. Тому молодший школяр долає свої бажання і здатен керувати своєю пове-дінкою на основі заданих зразків, що сприяє розвитку до-вільності як особливої властивості психічних процесів і поведінки.

Внутрішній план дій молодшого школяра. Виконую-чи завдання з різних навчальних предметів, діти шукають найзручніші способи, обирають і зіставляють варіанти дій, планують їх порядок та засоби реалізації. Чим більше ета-пів власних дій може передбачити школяр, чим старанні-ше він може зіставити їх варіанти, тим успішніше контро-люватиме розв'язання завдань. Необхідність контролю та самоконтролю, словесного звіту, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання Дій подумки.

Уміння молодшого школяра організовувати навчаль-ну діяльність. Поряд із засвоєнням змісту наукових по-нять дитина оволодіває способами організації нового для Неї виду діяльності — навчання. Планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає чітке виокремлення взаємо-пов'язаних етапів.

Навчатися вчитися є одним з основних завдань молод-шого школяра, що передбачає засвоєння такий дій:

1) самоконтроль, суть якого полягає у співставленні Дитиною своїх навчальних дій та їх результатів із заданими учителем еталонами і зразками;

2) самооцінювання, змістом якого є фіксування відповідності чи невідповідності результатів засвоєних знань опанованих навичок вимогам навчальної ситуації;

3) самоорганізація у вивченні навчального матеріалу підготовці до контрольних і самостійних робіт, виконанні творчих завдань тощо, що передбачає уміння планувати час, організовувати свою діяльність, контролювати й оці-нювати її результати;

4) усвідомлення мети і способів навчання у школі та вдома, що є передумовою осмисленої, цілеспрямованої й ефективної навчальної діяльності.

Засвоєння цих дій означає, що молодший школяр і3 об'єкта навчання стає його суб'єктом, хоч самодостатнім у цій діяльності він стане пізніше.

Рефлексія молодшого школяра. У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій, психіч-них станів. Особливість їх навчальної діяльності полягає в тому, що школярі повинні обґрунтовувати правильність своїх висловлювань і дій. Багато прийомів такого обґрунту-вання показує вчитель. Необхідність розрізняти зразки суджень і самостійні спроби в їх побудові сприяють форму-ванню у молодших школярів уміння ніби збоку розглядати й оцінювати власні думки та дії. Це вміння є основою реф-лексії (лат. reflexio— відображення) — осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз. Свідченням її є здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналі-зу, порівнювати з діями інших людей. Якщо дошкільник здебільшого орієнтується на індивідуальний досвід, то мо-лодший школяр починає орієнтуватися на загальнокуль-турні зразки, якими він оволодіває у взаємодії з дорослими та ровесниками.

Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання від дорос-лих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлен-ня про цінності, значущість учіння. В цьому віці вона тіль-ки починає розвиватися.

За концепцією Е. Еріксона, у молодшому шкільному віці формуються такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної компетенції (за неспри-ятливого розвитку — соціальної і психологічної неповно-цінності, неспроможності), а також почуття диференціації своїх можливостей. На його думку, стимулювання в цей період компетентності, є важливим фактором формування особистості.

У молодшому шкільному віці всі ці новоутворення ще достатньо сформовані, однак завдяки їм психіка дитини Осягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку, відповідного ставлення до себе, оточуючих та своєї діяльності.

Отже, розглянуті чинники становлення особистості молодшого школяра (соціальна ситуація, провідна діяльність, основні новоутворення)здійснюють вагомий вплив на особистість в цілому і, зокрема, на його емоційну сферу. Цей вплив виявляється у взаєминах з вчителями, однолітками, батьками, в участі дітей в різних видах діяльності та в особливостях сформованості основних новоутворень.

Висновки

1. Емоції відіграють велику роль у формуванні у дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивації. Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення.

Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т. п.

Емоційна сфера молодшого школяра характеризується:

легким відгуком на події, що відбуваються, афективною забарвленістю сприймання, уяви;

великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності), схильністю до короткочасних і бурхливих афектів;

безпосередністю та відкритістю вираження своїх переживань – радості, суму, страху, задоволення чи незадоволення;

готовністю до афекту страху; у процесі учбової діяльності страх дитина переживає як передчуття невдач, неприємностей, невпевненості у своїх силах, неможливість справитись із завданням; школяр відчуває загрозу своєму статусі в класі, сім’ї;

свої і чужі емоції і почуття погано усвідомлюють, розуміють тощо.

2. Можна констатувати, що:

Емоційність є однією із центральних та фундаментальних характеристик особистості взагалі та в молодшому шкільному віці