Домінування позитивних, емоцій у житті дитини забезпечує нормальний розвиток її психіки, моральне ставлення дитини до оточуючого світу, постанову на сприйняття і конструктивне перетворення, формування позитивної Я-концепції, базованої на загальнолюдських цінностях.

Клас негативних емоційних станів характеризується своїми деструктивними наслідками в усіх сферах психіки, безпосередньо відображається на поведінці, діяльності та спілкуванні з іншими.

Наявність в особистості значної кількості інтенсивних негативних психічних станів, котрі відрізняються своєю ефективністю та інтенсивністю, здебільшого зумовлює виникнення стійкої соціально-психологічної дезадаптації.

В молодшому шкільному віці емоції є мінливими, але, за умов частого повторення психогенних, психотрамвувальних ситуацій, що провокують виникнення негативних психічних станів, вони можуть закріпитись у стійкі психічні властивості та якості особистості. А це породжує дисгармонію особистісного розвитку дитини, спричиняють порушення її взаємин з однолітками і вчителями, призводить до зниження навчальної діяльності.

3. Емоції виконують у процесі взаємодії особистості з зовнішнім світом. Початок шкільного життя розширює сприймання оточуючого світу, збільшує досвід набутий дитиною за межами дому, розширює коло спілкування. Все це впливає на розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Для учня-початківця школа починається з учителя, тому саме емоційне ставлення до нього є своєрідним маяком. Позитивна оцінка вчителя викликає радість, негативна – сум, що посилює або послаблює мотиви навчання, змінює самооцінку та рівень домагань. Не менш важливий вплив на емоційну сферу мають також взаємини між однолітками та взаємини в сім’ї.

Важливим джерелом емоцій у молодших школярів є і учбова та ігрова діяльність. Саме вони викликають пізнавальний інтерес, який завжди є емоційно забарвленим, (здивування, захоплення, радість від пошуку, переживання успіху, розчарування від невдачі), виявляється у вольових діях, спрямуванні зусиль на пізнання нових сторін навколишньої дійсності. Великий інтерес у дітей викликають різні види художньої діяльності, у яких діти можуть виразити своє емоційне ставлення до світу.

Проте, як свідчать результати досліджень багатьох вчених, ігрова діяльність, навчання, взаємини молодшого школяра з учителями та однолітками, в свою чергу, в значній мірі залежить від його особистісного розвитку, зокрема від рівня сформованості відповідних вікових новоутворень. Саме завдяки їм психіка дитини досягає необхідного для навчання в середній школі рівня розвитку, і, зокрема, розвитку адекватної емоційної сфери.

Тому наше дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми визначення факторів, які можуть мати вплив на становлення емоційної сфери молодшого школяра. В подальшій роботі, на наш погляд, доцільним є зосередити увагу на емпіричному виявленні взаємозв’язків між характеристиками емоційної сфери молодшого школяра та особливостями його вікових новоутворень; характеристиками взаємин учня з учителями, однолітками.

Список використаної літератури

Аверин В.А. Психолоия детей и подростков. Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 379с.

Арт-терапія як метод психокорекційного впливу на емоц. сферу дитини // Мандрівець. – 1999. – 33. – с. 65-68.

Божович Л.И. Личность и ее формирования в детском возросты. – М.: Просвещение, - 1968. – 464 с.

Бреслав Г.М. Емоциональные особенности формирования личности в детстве. – М., 1990. – с. 48-49,50.

Брусенко-Кузнєцов О. Про роботу з дитячою агресію за допомогою казки. // Психолог. – 2005. – жовт. (№39). – с.21-22.

Виготський Л.С. Розпис вислих психических функцій. – М., Педагогіка,1982.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посібник // О.В. Скрипчинко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2007. – 400 с.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посібник // О.В. Скрипчинко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416с.

Виготський Л.В. Психология искусства. – Москва: Педагогика, 1987. – 344 с.

Вовчик-Блакитна О.О. Резерви особистого зростання дитини // актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами // Збірник наукових праць. №2. – К.: ВМУРоЛ “Україна”. – 2002. – с.32-35.

Вьюнкова Ю.Н. Проблеми коррекционно – развивающего обучения // Педагогіка. – 1999. - №1.

Ганзен В.А., Систематика психических состояний человека // Весник Ленигр. Ун-та. Серия №6. Философия.Социология. Право.-1991. – Вып. 1. – с.47-55.

Додонов Б.И. В мире емоцій. – К., 1987.

До проблем діагностики емоційності як властивості особистості // Практична психологія та соц. робота. – 2002. - №7. – с.59-6.

Ельконин Б.Д. Психология игры. – М., 1978. – с.289.

Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку // Психолог. – 2003. – Січ. (№1). – с.27-30.

Емоційний розвиток дітей // Психолог. – 2002. – листопад (№41). – с.8-9.

Загальна психологія. Навч. посібник. 3 = 14 // О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огородничук та ін. – К.: “А.П.Н.”, 2001. – с.464.

Изард К.Е. Эмоции человека. – М., 1989.

Изард К.Е. Психология эмоций. – СПб.: Питер. – 2000. – 464с.

Ильин Е.П. Емоции и чувства. – СПб.: Питер, - 2001.- 752с.

Ильин Е.П. Емоции и чувства. – СПб.: Питер, - 2002. – 352с.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження емоцій молодшого школяра та корекція емоційно-поведінкових розладів дитини.

В ході дослідження були використані методики: чотиримодальнісний опитувальник Л.А. Рабиновича; самооцінний тест “Характеристики емоційності” Ільїна Е.П. та проективна методика. Основний зміст методик та процедура організації подані нижче.

2.1 Методи і процедура організації емпіричного дослідження

Методика являє собою опитувальник із 46-ти пи-тань, на які досліджувані можуть дати чотири варіан-ти відповідей: «безумовно, так», «мабуть, так», «ма-буть, ні», «безумовно, ні». За першу відповідь досліджуваний отримує 4 бали, за другу — 3 бали, за третю — 1 бал, за четверту — 0 балів. До кожної емоції (радості, страху, гніву, журби) відноситься по 12 пи-тань — 2 питання є одночасно прямими для однієї мо-дальності (радості або журби) і зворотними для іншої.

Процедура анкетування й обчислення індивідуаль-них оцінок за кожною