Якщо вправи виконують сидячи, то для цього треба підготувати широку рівну табуретку або стілець. Хворий сидить прямо. Ноги мають бути зігнуті в колінах під прямим кутом. Не можна сидіти так, щоб вони не діставали підлоги. Голову злегка нахиляють вперед. Тулуб і стегна також мають утворювати прямий кут. Ноги слід поставити на відстань, що дорівнює ширині плечей, а обидві руки вільно покласти на стегна долонями вниз, плечі нахилити. Верхню частину тулуба не слід відхиляти назад. Повіки опустити так, щоб світло майже не проникало в очі. Рот закрити і дихати через ніс, тобто так само, як при виконанні вправ у положенні лежачи на боці. Після цього починають робити вправи на дихання.

Вдих і видих часто виконують вимовляючи окремі звуки або слова. Як правило, повторюють вислів “цзи-цзі-цзін ”, що означає “мені потрібен спокій”, або ”цзи-цзі-цзін-цзо” – “мені треба спокійно сидіти”. При надто глибокому і повільному диханні вимовляють таке: “цзи-цзі-цзін-цзо-шень-ті-цзянь-кан”, що слід розуміти як “мені треба спокійно сидіти і буду здоровим”, або ”цзи-цзі-цзін-цзо-шень-ті-нен-цзянь-кан” – “мені треба спокійно сидіти, тоді зможу бути здоровим “. Якщо, наприклад, взяти вираз “цзи-цзі-цзін”.При його вимовлянні методика дихання буде такою: при слові “цзи”, роблять вдих, піднімаючи язик до піднебіння, на слово ”цзі” затримують дихання, а на “цзін” опускають язик і виконують видих.

Щоб зосередити увагу хворого на виконанні вправ для дихання, йому рекомендується сконцентрувати увагу на точці “шань-юань” – “ворота джерела”, яка знаходиться на 3 цуні нижче пупка по середній лінії живота. Цим вдається відвернути увагу хворого від сторонніх подразників, добитися “концентрації думок” на виконанні вправ для дихання, примусити його свідомо дихати “низом живота”. Приблизно через 20 занять у хворого виникає відчуття, нібито при вдиханні повітря доходить до точки “шань-юань”. Потім починають зосереджувати думки на великих пальцях ніг, що через деякий час викликає відчуття зігрівання ступень [20].

Вчення про пневмотерапію передбачає 3 способи дихання, які розрізняються за інтенсивністю виконання вправ.

1. Спосіб спокійного дихання. Застосовуючи його слід спокійно дихати носом .Дихання має бути повільним, природним і рівним. Роблячи вдих, можна доторкатися язиком до піднебіння.

2. Спосіб глибокого дихання. При цьому способі дихання залишається рівним, але згодом поглиблюється. На початку вправи хворий повинен дихати звичайно, а потім поступово поглиблювати дихання до тих пір, поки воно почне супроводжуватися якими-небудь шумами Час вдиху і видиху однаковий, без паузи між ними. Приступаючи до виконання таких вправ, слід дихати вільно і повільно.

3. Спосіб дихання із “зустрічними рухами”. На вдих грудна клітка піднімається, а живіт втягується. На видих живіт піднімається, а грудна клітка опускається. У цьому випадку дихання повинне бути рівним, повільним, спокійним, глибоким і тривалим.

Починаючи виконувати вправи для дихання з лікувальною і профілактичною метою, необхідно пам’ятати, що пневмотерапія дає добрий ефект лише за дотримання усіх правил і методичних вимог, названих вище. Особливе значення має спокійний стан людини в період виконання вправ, його здатність відмежуватися від навколишніх подразників. Вправи слід виконувати в обстановці абсолютної тиші, спокою і зручності. Для того, щоб хворий не відволікався, у кімнаті не повинно бути нічого зайвого.

У садах і скверах китайських міст і сіл щодня можна побачити, як окремі люди або групи осіб займаються різними видами пневмотерапії та національної китайської гімнастики. Китайці дуже шанують свою історичну і культурну спадщину, людей похилого віку. Може тому висловлювання стародавніх філософів і лікарів відомі багатьом. “Рух допомагає травленню, хорошій течії крові, попереджає хвороби”, - вважав знаменитий лікар Хуа-То, засновник китайської лікувальної гімнастики [23].

Інший лікар і філософ Стародавнього Китаю Чжан-Чжу відзначав, що займаючись гімнастикою, людина глибше дихає, а при глибокому диханні із організму виходить старе, зіпсоване, а входить у нього нове, свіже.

Дихальні рухи і вправи побудовані в єдиному ритмі. При правильному виконанні рухів дихання відбувається “автоматично”. Це означає, що об’єм рухів прямо пропорціональний об’єму дихання. Чим активніші рухи, тим більша кількість поступає із легенів у кров і виділяється відповідна кількість вуглекислого газу. За таким принципом єдиного ритму дихання і руху побудовані відомі китайські національні стилі гімнастики (со-лін, тай-дзі, па-ті, мей-хуа).

Особливо популярна нині в Китаї, а також у нашій країні, гімнастика у-шу. Там, де вдається гармонізувати ритм дихання і руху, хвороби відступають. Люди, які займаються у-шу під контролем лікарів і досвідчених інструкторів відчувають стан, коли “душа подібна до яскравого чистого дзеркала, подібна до спокійної води”.

Хотілося б, щоб займаючись пневмотерапією, якнайбільше людей позбавилися страждань від хвороб, відчули радісний спокій. Її профілактичну і лікувальну спрямованість для широких мас простоту і ефективність важко переоцінити у наш час “час стресів і пристрастей” І якщо майбутнє належить медицині профілактичній, то хотілося б бачити пневмотерапію у розквіті рівноправною учасницею екологічно чистого майбутнього людства [17].

2.3 Точковий масаж

У східній медицині точковий масаж входить до системи лікування як рівноправний метод поряд з голковколюванням, припіканням полиновою сигаретою, а також іншими різновидами масажу. Прогладжування, розтирання, розминання, постукування, вдало доповнюються прийомами натискування пальцем і обертання його в ділянках так званих “точок життя”, Всього їх описано майже 700. Китайською академією народної медицини налічується майже 1000 точок, на які впливають найчастіше, є 150.

“Точки життя” називають біологічно активними, або точками акупунктури і припікання, однак це не має принципового значення. В основі