ускладнення з майбутнім працевлаштуванням, боязнь виявитись соціально непотрібними (безробітними), побутові проблеми.

Специфіка роботи студента, поза логічна структура і характер захворюваності, особливості їхнього ставлення до свого здоров’я свідчать про давно назрілу необхідність перебудови логіки і змісту процесу професійної підготовки майбутнього працівника. Так, програмою курсу “Валеологія” для студентів вищих закладів освіти передбачено вивчення таких змістових розділів:

особливості сучасного стану здоров’я населення України та шляхи його поліпшення;

фізичне здоров’я людини;

харчування і здоров’я;

екологія і здоров’я;

соціальні умови здоров’я;

духовний світ людини і її здоров’я;

валеологічний потенціал організму людини.

Психічне здоров’я індивіда як складова досконалого здоров’я | Психічне здоров’я – шлях до щастя і довголіття.

Нервова система як матеріальна основа психіки людини.

Психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення.

Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу.

Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес.

Саморегулювання діяльності як фактор організації здорового способу життя | Саморегуляція: визначення і сутність.

Саморегуляція як біологічне явище.

Структура саморегуляції діяльності.

Аспекти саморегуляції діяльності.

Психологічні методи підвищення стійкості до стресів | Методи психічної саморегуляції:

Релаксаційно-дихальна гімнастика.

Релаксація (розслаблення).

Йога.

Аутогенне тренування.

Медитація.

Методи психологічної корекції.

Роль загальнозміцнюючих засобів у формуванні психічного здоров’я | Харчування й емоційне напруження.

Роль фізичної активності у зміцненні нервової системи.

Методи нормалізації сну.

Народні засоби зняття нервово-емоційного напруження.

Позитивне мислення і здоров’я людини | Феномен мислення.

Формування “образу власного Я” в контексті створення основ позитивного мислення.

Вербальні конструкти негативного мислення: шляхи визначення і заміни на позитивні альтернативи.

Отже, здоров’я є необхідною умовою активної життєдіяльності, самореалізації та щастя людини і визначає потенціал особистості. Вона формується і проявляється впродовж усього її життєвого шляху, одним із найважливіших етапів якого є період набуття майбутньої професії. Тому серед цільових груп населення, які потребують уважного ставлення з точки зору формувань і зміцнити здоров’я, особливе місце займають студенти. Це специфічна група населення. Від сім’ї вони відійшли, але соціальної й економічної самостійності ще не набули. Студентська молодь є носієм репродуктивного, творчого та економічного потенціалу країни, тому проблема формування, збереження і зміцнення здоров’я повинна займати одне з найважливіших місць у сфері їхніх життєвих та професійних стереотипів [9,16,8].

1.3 Формування фізичної культури та валеологічних переконань студентів ВНЗ з метою збереження й укріплення здоров’я

Наявні в сучасних літературних джерелах дані, свідчать про широку розповсюдженість психологічних розладів серед студентської молоді і відсутність стійких позитивних тенденцій до покращення стану здоров’я цього найуразливішого прошарку населення нашої держави. Ситуація, що склалася, вимагає розробки і вдосконалення механізмів, які сприяли б ефективному вирішенню провідних проблем профілактики психосоматичної патології та формування у студентів фізичної культури та валеологічних переконань з метою збереження й укріплення здоров’я [10,12].

3 споконвіків у лікуванні значної кількості захворювань застосовуються piзнi методи лікувальної фізичної культури, що започатковані в свій час ще Гіппократом. Оскільки рух це основа життя людини, то застосовані в різних комбінаціях i piзнoї інтенсивності фізичні вправи являються серйозним допоміжним методом у лікуванні та реабілітації великої кількості хворих після курсу не лише медикаментозної терапії, але й хірургічних, судинних й онкологічних операцій [9].

У переважної кількості прооперованих 3500 хворих у післяопераційний період вправи лікувальної та фізичної культури застосовувались як допоміжні методи лікування та реабілітації з метою відновлення здоров'я та повернення до попередньої праці [20].

Чим інтенсивнішими були фізичні вправи та дихальна гімнастика, тим швидше після операції легені розправлялись. Цим самим ліквідовувались застійні явища, а це, у свою чергу, запобігало розвитку запальних ускладнень, збільшувало оксигенацію крові у прооперованих тканинах, що сприяло швидкому загоюванню ран.

При виникненні післяопераційних ускладнень процес реабілітації дещо затягувався, але лікувальна фізкультура та фізичні вправи в поєднанні iз класичними консервативними методами значно прискорювали процес одужання. Чим раніше після операції застосовувались згадані методи, тим швидше хвopi виписувались із стаціонару та відновлювали свою працездатність [20,16].

Надзвичайно важливим е застосування згаданих методів при консервативному лiкyвaннi легеневих захворювань, оскільки різного ступеня фізичні навантаження, дихальна гімнастика та масаж грудної клітки сприяють значному покращенню вентиляції легенів, масажу верхніх дихальних шляхів. Це в свою чергу, покращує кровопостачання та лімфовідтік від легеневої паренхіми, що прискорює регенерацію легеневої тканини, звільняє її від, запального чи нагнійного процесу. Така тактика сприяє розширенню іноді звуженого за рахунок запального процесу трахеобронхіального дерева, що в поєднанні з результативною, адекватною консервативною терапією, як правило, веде до прискорення ліквідації трахеобронхітів i значного покращення стану хворих при запущених гнійно деструктивних процесах у легенях i верхніх дихальних шляхах [20].

Після перенесених операцій на серці при вроджених або набутих вадах, хвopi теж потребують у післяопераційному періоді доповнення класичного курсу лікування виконанням дихальної гімнастики та різного ступеня важкості фізичних вправ залежно від величини, об’єму хірургічного втручання та ступеня корекції вроджених або набу-тих вад серця. Починаючи із незначного фізичного навантаження при дихальній гімнастиці та поступово ускладнюючи комплекс вправ, досягається повне розправлення легенів, покращення їx вентиляції. Поетапне підвищення фізичного навантаження нормалізує скоротливу функцію серцевого м'яза, розширює коронарні судини, чим покращує кровопостачання прооперованого серця. Крім-того, зазначене сприяє нормалізації ритму серцевих скорочень, покращенню систолічного викиду, а тим самим загального стану хворих i значно прискорює процес реабілітації й одужання [27].

Piзні види серцевих захворювань, окрім високо професіонального ефективного консервативного ліку-вання, вимагають глибоко продуманого дозованого заняття спортом i, особливо, лікувальною фізкультурою. Такий підхід до стану кожного зокрема серцево-го хворого iз поступовим збільшенням, до певної межі, фізичного навантаження сприяє укріпленню серцево-го м'яза, покращенню його роботи та загального стану хворого, якщо цей підхід обґрунтований i своєчасно розпочатий [20].

Хворі на xipypгічні захворювання органів шлунково-кишкового тракту, залежно від обсягів оператив-ного втручання, після