Під час консервативного лікування таких хворих слід значно розширювати об'єм i перелік фізичних впливів, що застосовуються для цих органів. Їх ефективне поєднання є запорукою виліковування найрізноманітніших за ступенем тяжкості захворювань [2,13].

Таким чином, фізичні методи впливу на одужання та реабілітацію хворих після xipypгічно чи консервативного лікування е тими необхідними засобами, без яких неможливо обійтись при лікуванні хворих як хірургічного, так i терапевтичного профілю.

Фізична культура здобула визнання як незамінний спосіб розширення й розвитку функціональних можливостей організму людей різного віку, профілактики та лікування захворювань, досягнення довголіття [2,3]. Фізичні вправи впливають не тільки безпосередньо на той чи інший орган, а й на весь організм у цілому через нервову систему як основний пусковий механізм життєдіяльності. Тому навіть при невеликих фізичних навантаженнях (ходіння, присідання тощо) об'єктивно відмічається покращення функцій майже вcix органів i систем організму. При цьому поглиблюється й прискорюється дихання, частішає пульс, змінюється артеріальний тиск, покращується функція шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок й інших органів i систем [12].

Під час виконання фізичних вправ у наслідок поглиблення дихання збільшується життєва ємність легенів, підвищується ступінь засвоєння організмом кисню, що особливо важливо при захворюваннях легенів i серця. Таким чином, покращується постачання тканин киснем, до того ж на саму функцію дихального апарату його витрачається значно менше.

Під впливом систематичних занять фізичними вправами виникають помітні зміни в обміні речовин. Підвищується здатність організму розщеплювати та синтезувати глікоген, активізується функція ферментних систем i, в першу чергу, залоз внутрішньої секреції В людини поліпшується апетит i моторна, секреторна та xiмічна функції шлунково-кишкового тракту. При хронічних гастритах i колітах під впли-вом тривалого застосування лікувальної фізкультури нормалізується кислотність: знижена - зростає, а висока, навпаки знижується, що в значній мipi залежить від методики лікувальної фізкультури [1].

Як бачимо, систематичні заняття фізичною культурою позитивно впливають на організм як здорової, так i хворої людини, оскільки стан здоров'я визначають такі фактори: індивідуальний cnoci6 життя - на 50 %, спадковість - на 20 %, вплив навколишнього середовища - на 20 %, професіоналізм медиків - всього на 10 %.

Слід відмітити, що XX століття внесло корінні зміни не лише в cпociб життя, але i в структуру харчування. У той же час різко знизились енерговитрати, особливо в економічно розвинутих країнах, оскільки в людини не виникає потреби в повсякденних умовах займатися тяжкою ф1зичною працею i витрачати багато енергії. Харчові продукти, в першу чергу м'ясо й тваринні жири, при правильному харчуванні повинн1 відійти на другий план, тому що в подобному випадку виникає дефіцит украй необхідних для організму біологічно-активних речовин, які знаходяться в продуктах рослинного походження.

Фізична культура е одним із діяльних факторів, які спонукають до збереження й укріплення здоров'я людини, розвитку його фізичних i психічних якостей. Саме тому виникає потреба в пошуку ефективних засоб1в впливу на процес формування та розвиток психомоторних функцій, які мають особливе значен-ня в професійній діяльності спеціаліста, в значному ступені визначають її продуктивність [4].

У результаті досліджень здоров'я студента можна відкрити значні потенціальні можливості для розвит-ку психомоторних функцій, пов'язаних з управлінням діями людини. Фізична культура та спорт уможливлюють формування цілісної, гармонійно розвиненої, активної i творчої особистості студента. Будь-яка, в тому числі спортивна, діяльність впливає на психологічні якості особистості як безпосередньо у процесі самої діяльності, так i опосередковано, через вплив конкретних, але не постійних умов, в яких протікає ця діяльність [5].

Заняття спортом сприяють пам’яті спортсмена, особливо зорово-рухової, їхнє відчуття відрізняється точністю, що дозволяє спортсмену детально відновити в пам’яті вправи, якими він оволодів. Пам’ять при цьому постійно поширюється, увага та її розподіл, здатність зосереджуватися, а головне властивість своєчасно та швидко переключатися на важливі й суттєві сторони виконавчої діяльності, увага при цьому стає організованішою та зосередженішою [12].

Спортивна діяльність вимагає від особистості творчості, при цьому підвищується швидкість процеciв мислення, розвиваються уміння практичного застосування, це безпосередньо пов'язане з виконанням відповідної діяльності.

Велике значення спорт має для розвитку емоційних якостей людини, особливо для відчуття інтересу до життя, що є постійним супутником активної мускульної дiяльнocтi.

Слід вважати, що систематичні заняття фізичною культурою та спортом з ycпixoм можуть бути використані з метою вдосконалення процесі мислення. Особливо великого значення емомоційний стан набуває в період оптимального підвищення життєдіяльності організму спортсмена (спортивна форма), яка забезпечує високі спортивні результати. В цьому випадку емоційний стан характеризується підвищеною бадьорістю, впевненістю в своїх силах, прагненням до активної діяльності [24,12].

У процесі спортивної діяльності формується здатність до волевиявлення i, перш за все, до максимальної концентрації вольових зусиль.

Систематичні заняття фізичною культурою та спортом не тільки зміцнюють опорно-м'язовий апарат, вони також підвищують функціональні можливості серцево-судинної та дихальної системи, розвивають i зміцнюють нервову систему. В процесі занять фізичними вправами студент виховує в co6i стійкість, витримку, здатність управляти своїми діями й емоційним станом.

Спорт сприяє формуванню таких рис характеру як сила вол1, сміливість, само володіння, рішучість, наполегливість, упевненість