Заняття фізичною культурою та спортом не тільки розширює рамки духовних навичок i вмінь, не лише підвищує працездатність, але по cyтi справи воно спрямоване на досягнення такого ступеня досконалості, котрий сприяє будь-якому виду творчої діяльноcтi. Фізична культура та спорт формують духовний світ людини, впливають на її моральний i фізичний розвиток, сприяють емоційно-духовному піднесенню [14,25].

Отже, поза фізичним вихованням неможливе формування та розвиток гармонійно розвинутої особистості студента. Беручи активну участь у роботі спортивних секцій i фізкультурних організаціях, молодь набуває досвіду виховної й організаторської діяльності в інших сферах творчості своєї майбутньої професії.

Заняття фізичною культурою i спортом позитивно впливають на формування духовного життя студентської молоді, оскільки це стосується виховання високих моральних якостей: сміливості, витримки, цілеспрямованості, самостійності, рішучості [12].

Різносторонні мотиви спортивної діяльності, висока емоційність, широкі можливості для розвитку власних творчих сил, прояви самостійності та ініціативи - все це спонукає велику кількість студентів до занять спортом i стає його важливим засобом виховання нової людини. Прагнення до самовдосконалення е привілеєм виключно людського суспільства. Утвердження фізичної культури i спорту в якості одного із засобів для досягнення цієї мети, відображає постійне підвищення уваги суспільства до розширення можливостей громадських pеcypciв [1].

Численні дослідження переконують, що регулярне виконання різних фізичних вправ поряд з підвищенням життєдіяльності організму розвивають ще й точність i координацію pyxiв, здатність до швидкого перерозподілу концентрації уваги, кращого просторового орієнтування. Ці якості є психофізіологічною основою у формуванні адекватного та стабільного образу свого «Я». В наших дослідженнях також достовірно показано, що підвищення мотивації досягнення рішучості, наполегливості, уміння працювати над собою, сприяє розвитку здібностей до продуктивного самовдосконалення та самоутвердження. Зазначені якості служать мотиваційно-характерологічною осно-вою соціально стабільної, урівноваженої та зрілої особистості В цілому процес оволодіння фізичною культурою та спортом є конкретним втіленням i прак-тичною моделлю формування та розвитку соціальної активності особистості в молодому віці [9,10].

1.4 Основи здорового способу життя

Здоров'я — це природна, абсолютна життєва цінність, яка займає верхню ступінь на ієрархічній градації цінностей, а також у системі таких категорій людського буття, як інтереси, ідеали, гармонія, краса, зміст і щастя життя, творча праця, програма і ритм життєдіяльності. Із зростанням добробуту насе-лення, задоволення його природних первинних потреб (у їжі, житлі тощо), усе більше буде зростати відносна цінність здо-ров'я [11].

Поняття «хвороба» і «здоров'я» тісно пов'язані між собою. Виміряти здоров'я і хворобу важко, а провести між ними чітку межу практично неможливо.

У Статусі Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) сказано, що здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних недоліків.

Однак не слід плутати поняття «здоров'я індивідуума» (людини) і «здоров'я населення».

Здоровою може вважатися людина, яка відрізняється гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища. Вона цілком реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі, коли вони не виходять за межі норми, і вносить свій внесок, спів розмірний з її здібностями, у добробут суспільства [9,2].

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів — як природ-них, так і соціально обумовлених. Експерти ВООЗ визначили орієнтовне співвідношення різних чинників забезпечення здоров'я сучасної людини, виокремивши як основні чотири похідні:

генетичні чинники (20 %);

стан навколишнього середовища (20 %);

медичне забезпечення (8 %);

умови та спосіб життя людей (52 %) [10].

Ступінь впливу окремих чинників різної природи на показники здоров'я залежить від віку, статі та індивідуально-типологічних особливостей людини. Серед найзначніших чинників, які істотно впливають на здоров'я сучасної людини, особливе місце займає спосіб життя [24,25].

Спосіб життя — це одна з найважливіших біосоціальних категорій, які інтегрують уявлення про певний вид (тип) життєдіяльності людини. Спосіб життя характеризується особливостями повсякденного життя людини, які охоплюють її трудову діяльність, побут, форми використання вільного часу, задоволення матеріальних та духовних потреб, участь у суспільному житті, норми та правила поведінки. Спосіб життя — один з критеріїв суспільного прогресу, це — «обличчя» людини [9].

Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям відображається в понятті «здоровий спосіб життя».

Здоровий спосіб життя — це дії, звички, певні обмеження, пов'язані з оптимальною якістю життя, котра охоплює соціальні, розумові, духовні, фізичні компоненти, та, відповідно, із знижен-ням ризику розвитку захворювань. Здоровий спосіб життя поєднує усе, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я [26].

Здоровий спосіб життя включає такі основні компоненти:

Дотримання правил особистої гігієни.

Раціонально збалансоване харчування.

Оптимальний руховий режим (регулярна рухова активність середньої інтенсивності).

Відсутність шкідливих звичок.

Володіння елементарними методиками самоконтролю.

Культуру міжособистісного спілкування і поводження в колективі (створення навколо себе і для себе сприятливого психологічного клімату).

Психофізичну саморегуляцію організму (уміння протистояти стресу).

Статеву культуру.

Здоровий спосіб життя має постійно та цілеспрямовано формуватися упродовж життя людини, а не залежати від обставин і життєвих ситуацій. Тільки у цьому випадку він буде важелем первинної профілактики, зміцнення та формування здоров'я, сприятиме удосконаленню резервних можливостей організму, забезпечуватиме успішне виконання соціальних і професійних функцій, незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій [10].

Питання спроможності (неспроможності) вести здоровий спосіб життя — надзвичайно суб'єктивне, тому що воно, перш