Здоров'я та навчання студентів взаємозалежне та взаємообумовлені. Чим міцніше здоров'я студента, тим продуктивніше на-вчання, інакше кінцева мета останнього втрачає істинний сенс і цінність. Щоб студенти успішно адаптувалися до умов вузу, зберегли і зміцнили здоров'я за час навчання, необхідно вести здо-ровий спосіб життя [20].

1.4.1 Раціональний режим дня

Активність людини припускає урахування всіх видів діяльності: професійної, побутової, дозвілля, фізкультурної та інших. Під час вирішення питання раціональної організації життєдіяльності важливо враховувати той факт, що чим більший обсяг інтенсивно виконаної роботи, тим більш повноцінним має бути період відновлення, причому варто враховувати не лише пасивний стан (спокій, сон), але й активне відновлення [16].

Нормоване й раціональне чергування різних видів діяльності та відпочинку дає змогу зберігати високу працездатність і здоров'я, виробляє оптимальний стереотип діяльності людини, неправильний розпорядок дня чи постійні його зміни виклинають порушення здоров'я, які виявляються у стомленні, порушенні сну, підвищеній дратівливості, різних захворюваннях. У людини, яка є частиною природи, ритмічні природні явища з різними періодами (добовими, сезонними та ін.) викликають відповідну ритмічність фізіологічних процесів в організмі. Найбільш виражені циркадні (близькі до добових) коливання, причому значення більшості показників серцево-судинної, дихальної, м'язової, ендокринної й інших систем удень мають максимальні значення, а вночі — мінімальні. Разом з тим, виявлено індивідуальні хронотипологічні особливості організму: «сови» — вечірній тип працездатності, «жайворонки» — ранковий тип працездатності, «а ритміки» мають недиференційований біоритмологічний профіль [10].

У завдання побудови раціонального режиму входить правильна організація сну, режиму харчування, зміни видів діяльності, чергування праці й відпочинку [26,24].

Раціональний режим дня — це доцільно організований розпорядок добової діяльності, який відповідає віковим особливостям та індивідуальним біологічним ритмам.

Слід зазначити, що не існує однакової для всіх схеми розпорядку дня, режиму життя.

Враховуючи різноманітні умови життя студентів (відстань до гуртожитку або до дому, особливості побуту, розклад занять, виконання певних робіт, відвідування бібліотеки, організацію дозвілля тощо), рекомендувати конкретний (єдиний для всіх) добовий режим неможливо. Це повинен робити кожен студент самостійно. Але можна сформувати ряд положень, які обов'язкові під час складання раціонального добового режиму:

підніматись після сну в один і той же час;

обов'язково виконувати ранкову гігієнічну гімнастику та загартовуючі процедури;

вживати їжу не рідше ніж тричі на день;

кілька разів на тиждень приділяти 1—2 години для занять фізичними вправами або спортом;

щоденно під час перерв виконувати декілька вправ для поліпшення кровообігу;

щоденно перебувати на повітрі 1,5—2 години;

забезпечити тривалість сну не менше ніж 8 годин. Особливої уваги в режимі слід приділяти сну. Це основний і незамінний вид відпочинку. Він сприяє відновленню, збереженню здоров'я, оптимальні розумові та фізичній працездатності [9].

Сон має бути міцним (безперервним). Неспокійний сон — це сигнал перевтоми. У разі стійких порушень сну слід звернутися до лікаря. Небажано самостійно використовувати снодійні засоби.

Дуже важливо вміти звільнитися перед сном від турбот і денних проблем. Для цього існує кілька способів: коротка вечірня прогулянка чи декілька вправ на розслаблення м'язів, тепла ванна (10—15 хв.) чи душ, склянка молока з медом безпосередньо перед сном тощо [10].

1.4.2 Оптимальна рухова активність

Потреба в русі — одна з загально-біологічних особливостей організму, яка відіграє важливу роль у його життєдіяльності.

Фізична активність тісно пов'язана з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним і соціальним й протягом життя лю-дини відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальний ріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. У дорослих людей фізична активність протягом життя сприяє нор-мальному функціональному стану та працездатності організму [12].

Рівень рухової активності й потреба організму в ній індивідуальні і залежать від багатьох фізіологічних соціально-економічних і культурних чинників: віку, статі, конституції, рівня фізичної підготовленості, способу життя, умов праці та побуту, географічних і кліматичних умов тощо. Для кожного індивідуума характерний генетично обумовлений діапазон цього рівня, необхідний для нормального функціонування і збереження здоров'я. Рівень рухової активності може бути мінімальним, максимальним і оптимальним. Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму; при оптимальному досягається найбільш високий рівень функціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі визначають надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, перетренування, різкого зниження працездатності. За нижньою і верхньою межами величин рухова активність оцінюється відповідно чи як гіпокінезія, чи як гіперкінезія [10,22].

Гіпокінезія (від грец. hypo — зниження, зменшення, недостатність; kinesis — рух) — специфічний стан організму, обумовлений недостатністю рухової активності. У ряді випадків цей стан призводить до гіподинамії. Гіподинамія (від грец. dynamis —- сила) — сукупність негативних морфофункціональних змін в організмі внаслідок тривалої гіпокінезії. Дослідження показали, що практично немає органу чи системи, функції які не змінилися б в умовах гіподинамії [11].

Гіпокінезія зменшує силу і витривалість м'язів, знижує їхній тонус, зменшує обсяг м'язової маси, погіршує координацію рухів, призводить до виражених функціональних змін. Особливо уразлива серцево-судинна система — порушується функціональний стан серця, знижується економічність його роботи, порушуються окисні процеси в серцевому м'язі. Це сприяє ранньому виникненню дегенеративних процесів у системі кровообігу і її швидкому зношенню.

Величина (інтенсивність) рухової активності характеризується рівнем і характером енергетичних витрат у процесі життєдіяльності [11].

Один із обов'язкових факторів здорового способу життя