Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Робота викладена на 88 сторінках, містить 48 джерел літератури. В основний текст роботи поміщено 14 таблиць, 3 рисунки.

Розділ 1. Психолого-педагогічні чинники становлення особистості молодшого школяра

1.1. Особливості емоційної сфери молодшого школяра

Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку її мислення. Групу емоцій, почуттів, що супроводжує пізнавальну діяльність і забезпечує ефективність процесу пізнання, називають інтелектуальною.

Однак, крім інтелектуальних, виключне значення у становленні особистості дитини мають моральні емоції та почуття. Вони впливають на процес виховання соціально значущих рис особистості: патріотизму, гуманізму, людяності, чуйності. Естетичні емоції беруть участь у формуванні почуття прекрасного.

Тому виховання почуттів, формування системи емоційної саморегуляції дитини (з урахуванням біологічних та фізіологічних особливостей організму), починаючи з перших років її життя, є важливою педагогічною задачею більш важливою, ніж виховання її інтелекту. Адже те, як будуть здобуватися нові знання і вміння, для досягнення яких цілей вони будуть використовуватись, значною мірою залежить від характеру ставлення дитини до людей та оточуючої дійсності.

Однак розробка ефективних, науково-обгрунтованих методів виховання почуттів та емоцій є справою дуже важкою, значно складнішою, ніж розробка методів навчання дитини будь-яких знань та навичок.

У працях багатьох науковців є загальні вказівки на те, що формування вищих людських почуттів відбувається в процесі засвоєння дитиною соціальних цінностей, вимог, норм та ідеалів, які за певних умов стають внутрішнім надбанням особистості, змістом мотивів, що спонукають її поведінку. Як наслідок, вона набуває своєрідної системи еталонів цінностей, зіставляючи їх з явищами, що спостерігає, оцінює їх емоційно як привабливі чи потворні, як добрі чи злі.

Вирішальну роль у розумінні таких норм і вимог має включення дитини в змістову, спільну з іншими та дорослими діяльність. Вона дозволяє пережити, відчути необхідність дотримання певних норм докласти вольові зусилля.

Багаточисельнні праці психологів (Б. Пере, В. Штерн, Л. Виготський, А. В. Запорожець та ін.), виявили наявність органічного зв’язку між процесами формування особистості та становленням емоційної сфери.

Так, соціальна ситуація розвитку немовляти обмежується безпосереднім тілесним або візуальним контактом з певним дорослим за випереджувальної й провокуючої активності останнього. Це призводить до формування потреби в спілкуванні, вираженої в ініціативних діях немовляти у ставленні до близької людини.

“Норми, що лежать в основі людських відносин, стають через гру джерелом розвитку моралі самої дитини. Гра є школою моралі, але не моралі в уявленні, а моралі у дії”. [14, С. 289] А. В. Запорожець і Я. З. Неверович показали також, що при переході від раннього до дошкільного віку, в міру виникнення простіших видів продуктивної діяльності (корисної як для дитини, так і для оточуючих) відбуваються зміни емоційних процесів, що здійснюють регуляцію цієї діяльності (вибірковості, ситуативності, предметності).

Істотні новоутворення характерні для емоційно-вольової сфери особистості дошкільника: потреба у соціальній відповідності (“гарний - поганий”, “добрий - злий”, “вірний - невірний” тощо), здатність співпереживати, емоційна децентрація. Саме остання поява переживання майбутнього і проявів переживання минулого (наприклад, почуття провини), є важливим показником норм формування особистості в дошкільному віці.

На думку Немова, дошкільний вік (період від трьох до шести років) можна розділити на три етапи:

3-4 роки – зміщення емоційної саморегуляції;

4-5 років – моральна саморегуляція;

6 років – формування ділових особистісних якостей дитини [29, С. 158-159].

Цікаво відзначити, що під впливом діяльності в дитини формується ставлення не тільки до людей, але й до речей.

Отже, внутрішнє емоційне ставлення до оточуючої дійсності немовби виростає з практичної взаємодії з цією діяльністю і, як наслідок, виникають нові емоції.

Важливою умовою органічного входження дитини в шкільне життя є подібність ціннісних орієнтацій ігрової і навчальної діяльності.

У молодших школярів емоційні процеси стають дедалі більш вибірковими та керованими у зв’язку з виходом на перший план системи довільної регуляції. Поява щоденних обов’язків і регламентованого соціального контролю значно знижує імпульсивність емоцій, сприяє формуванню почуття відповідальності. Емоційним відхиленням у цьому віці можна вважати байдужість до навчання, оцінок вчителя, відсутність тенденції до зниження імпульсивності.

У школяра, крім підвищення стійкості (тривалості) емоційного процесу, легко простежується його вибірковість. Так, переключити увагу трирічного малюка досить просто, відвернути 6 -7 – річну дитину від актуального бажання вже складніше, а в підлітка – це здебільшого є вже неможливим.

Формування почуття можна уявити як більш або менш тривале узагальнення, своєрідну кристалізацію подібних за своїм суб’єктивним забарвленням емоційних явищ. Так, перше почуття симпатії до найближчого дорослого виникає на грунті тривалого накопичення у дитини актів (вражень) ситуативно-особистісного спілкування з близькими для неї людьми.

Цілком сучасною виглядає запропонована ще Г. Я. Трошиним (1915 р.) загальна схема класифікації почуттів: 1) фізичні (голод, статеве егоїстичне почуття і т.д.); 2) соціальні (симпатія, материнське почуття, совість…); 3) духовні (інтелектуальні, естетичні…). Якщо фізичні почуття закладені переважно спадково, то для 2-ої і особливо для 3-ої групи почуттів закладені спадково лише задатки.

Саме в цього дослідника вперше знаходимо уявлення про генезис емоційної, чуттєвої сфери, органічний зв’язок між ентогенезом емоційної сфери та особистості, а також місце почуттів у структурі особистості.

У розвитку кожного виду почуттів розрізняють наступні періоди:

І. Фізіологічно – інстинктивний

ІІ. Період первинних емоцій (безпредметних)

ІІІ. Період вторинних (предметних) емоцій

ІV. Період вищого ідейного почуття, коли відбувається з’єднання певного почуття з вищими ідеями [3, С. 48-49]

Про відхилення у формуванні особистості свідчить відсутність (або слабо розвиненість) вторинних, власне людських соціально-моральних емоцій та