Узагальнюючи отримані результати, ми можемо зробити висновок про те, що позитивний емоційний стан учнів молодшого шкільного віку тісно пов'язаний з високим рівнем сформованості внутрішнього плацу дій при виконанні математичних і лінгвістичних операцій. І навпаки, більш негативний емоційний стан учнів тісно пов’язаний з низьким рівнем сформованості внутрішнього плацу дій при виконанні операцій на цих уроках.

Поряд з цим, аналіз результатів виконання досліджуваними тесту шкільної тривожності дозволяє констатувати, що у незначної кількості (19%) було виявлено підвищений рівень загальної тривожності, тоді як у 81% дітей тривожність була відсутня (див. табл. 14, рис. 3).

Таблиця 14.

Результати виконання досліджуваними тесту шкільної тривожності

№ учнів | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | Загальна шкільна тривожність

- | - | - | підвищ. | - | - | -

- | - | підвищ | - | підвищ | - | -

- | - | - | - | підвищ | - | -

- | підвищ | підвищ | підвищ | - | - | -

- | - | підвищ | - | підвищ | - | -

- | - | підвищ | - | підвищ | - | -

- | - | підвищ | підвищ | підвищ | підвищ | -

- | - | - | - | - | - | -

- | - | підвищ | - | підвищ | - | підвищ

- | - | - | - | - | - | -

- | підвищ | підвищ | - | підвищ | підвищ | підвищ

- | - | - | - | підвищ | - | -

- | - | підвищ | - | підвищ | - | -

- | - | - | - | підвищ | - | -

- | - | підвищ | підвищ | підвищ | - | підвищ

- | підвищ | - | підвищ | підвищ | - | -

Рис. 3. Показники рівня загального шкільного страху.

Як свідчать результати дослідження, подані в табл. 14, найбільша тривожність та страх досліджуваних учнів пов’язані з перевіркою їх знань та їх оцінкою міри відповідності своєї поведінки очікуванням оточуючих. Дані чинники обумовлюють відповідно 50% та 56% випадків зареєстрованої підвищеної тривожності та 6% і 19% відповідно високої тривожності серед досліджуваних учнів. У деяких дітей присутній також страх соціальних контактів з учителями (? 19%) та низький фізіологічний опір шкільним страхам (? 13%). ? 31% дітей притаманний страх самовираження. Варто зазначити, що жоден з учнів немає страху соціальних контактів з ровесниками (чинник № 1).

Проте, слід зазначити що виявлений нами рівень загальної шкільної тривожності дозволяє зробити висновок про відсутність чіткого взаємозв’язку рівня сформованості внутрішнього плану дій при виконанні математичних та лінгвістичних операцій та вище згаданого параметру. Це, на нашу думку, може свідчити про ситуативність настрою дітей (з різним рівнем сформованості внутрішнього плану дій при виконанні математичних та лінгвістичних операцій) на уроках. Лише в одного із досліджуваних учнів співпадають показники високого рівня загальної шкільної тривожності та майже постійно негативного настрою на уроках (даний учень належить до підгрупи з низьким рівнем правильності математичних операцій). Однак, проведене нами дослідження не дає підстав стверджувати, наскільки тривалий негативний емоційний стан досліджуваних учнів може вплинути в подальшому на рівень їх тривожності. З метою вивчення даних взаємозв’язків, на наш погляд, слід провести додаткові спеціальні дослідження.

2.3 Психолого-педагогічні прийоми та техніки формування емоційної сфери молодшого школяра

Значний внесок у дослідження проблеми корекції емоційної сфери особистості зробив Л. С. Виготський (1984). Психологічний зміст корекційної роботи, за Л. Виготським, полягає у забезпеченні умов для формування вищих форм психічної діяльності відповідно до базових законів онтогенетичного розвитку (закону середовища, закону розвитку вищих психічних функцій). Така концепція створила необхідну теоретичну базу і дозволила поширити дію терміна "корекція" у сфері нормального психічного розвитку. Окрім того, критерієм у визначенні конкретних періодів дитячого розвитку Л. Виготський вважав виникнення певних новоутворень - нового типу структури особистості та її діяльності, - тобто психологічні та соціальні зміни, які вперше виникають у певний віковий період і "визначають свідомість дитини, її відношення до середовища, її внутрішнє та зовнішнє життя, весь хід її розвитку в цей період". Це визначення, по суті, є методологічною схемою для аналізу будь-яких явищ психічного розвитку дитини та, зокрема, її емоційної сфери.

Одним з найбільш ефективних методів психокорекційного впливу є арт-терапія. Вона ґрунтується на використанні мистецтва як символічної діяльності та заснована на стимулюванні креативних, творчих процесів. Зрозуміло, що дітям з недостатньо врівноваженою емоційною сферою необхідні додаткові можливості її компенсації. Саме в якості такої компенсації, а зокрема - певної адаптації, вивільнення від внутрішньої напруги та дискомфорту, постає процес художньої діяльності. Адже художня образність у межах своєї умовної локалізації пропонує юній душі специфічний (художній) спосіб пізнання буття, який сприяє гармонізації стосунків з довкіллям. Недарма художня творчість завжди була і є засобом реалізації людських почуттів. Більше того, мистецтво, на думку Л. Виготського, можна вважати засобом вибухового досягнення рівноваги дитини з навколишнім світом у критичні моменти її поведінки. Відтак