Відомо, що спілкування з мистецтвом здійснює відчутний фізіологічний вплив на організм і, зокрема, на такі його функції, як пульс, дихання, артеріальний тиск, тонус судин та м'язів, моторну активність. Проте зміни фіксують не лише кардіограма та енцефалограма, змінюється також настрій адже мистецтво дозволяє звільнитися від важких, неприємних афектів і навіть може перетворити їх на цілком протилежні. Художня форма, її особлива естетична організація здійснюють свій вплив через звуковий аналізатор (у музиці), через активність м'язів (у танці), через рольове перевтілення (в драматичній грі). Проте кожному з видів мистецтва більшою чи меншою мірою властива інтенсивна, одночасна напруга, яка об'єднує всі сили організму (особливо ж емоції, інтелект, мислення) і є надзвичайно необхідною для реконструкції конфліктної, травмуючої ситуації. У такий момент дитина повинна виявити певне напруження волі, критичний аналіз естетичного матеріалу, а також фізичні зусилля. Інакше кажучи, важливими є не лише окремі механізми, а й загальний для усіх видів мистецтва принцип глибинного життєвого сенсу художньої діяльності, що допомагає учневі краще пристосуватися до зовнішніх та внутрішніх обставин. Отже, саме художня творчість є найкращим способом реалізації внутрішніх можливостей компенсації, досягнення та підтримання рівноваги психічного стану дитини і, зокрема, її емоційної сфери.

Як відомо, важливу роль у здійсненні психолого-педагогічної корекції емоційного розвитку дитини засобами арт-терапії відіграє художньо-ігрова діяльність, яка історично пов'язана з теоретичними традиціями психоаналізу. Останнім часом у наукових дослідженнях пожвавився інтерес до використання художньо-ігрового методу з метою корекції психічного розвитку дітей (О. І. Захаров, 1982, А. С. Співаковська, 1989, В. В. Столін, 1989, Р. В. Овчарова, 1996). Це є виявом тенденції до продуктивно-творчого переосмислення і збагачення теорії та практики ігротерапії на засадах теорії психічного розвитку дитини й теорії дитячої художньої гри. (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін). Варто підкреслити думку Л. Виготського, котрий, характеризуючи художню гру як найліпшу форму організації емоційної поведінки дитини, зазначав, що "вона (гра. - ред.) завжди пробуджує сильні та яскраві почуття і вчить дитину не лише сліпо йти за емоціями, а й погоджувати їх з умовами гри та її кінцевою метою", Це дає нам підстави стверджувати, що емоції, які виникають у процесі художньої гри, дозволяють дитині зорієнтуватися в ситуації та знайти адекватний спосіб виходу з неї. Поряд з цим, корекційні можливості арт-терапії, які надають їй продукти художньої творчості, створюють практично необмежені можливості для самопізнання, самовираження та самореалізації особистості.

Таким чином, базовим, "модельним" видом діяльності для корекційної роботи з дітьми є саме художньо-ігрова діяльність, яка поєднує образотворчість, художнє переживання різних видів мистецтва тощо. Художньо-ігрова діяльність найбільш активно детермінує психічний розвиток дітей і має велике адаптаційно-біологічне значення, яке полягає в тому, що художня гра безпосередньо пов'язана з руховою координацією, зором, мовою, мисленням і вимагає узгодженої участі цих та багатьох інших компонентів психічної діяльності. Крім того, в дитячому віці гра сприяє формуванню мислительного, асоціативно-мовного апарату, координації зору й рухових функцій. Саме в зображувальній формі художньої гри найбільш виразно і зрозуміло виявляється дія компенсаторних механізмів, а це особливо необхідно в процесі корекції емоційної сфери учнів.

Психологи визначають два основних механізми психологічно-корекційного впливу арт-терапії. Перший полягає в тому, що мистецтво дозволяє в особливій символічній формі перебудувати конфліктну травмуючу ситуацію і подолати її наслідки через реконструкцію цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта. Другий механізм випливає з самої природи естетичної реакції, що дозволяє змінити дію афекту "з болісного на такий, що приносить насолоду" [6, С.70].

Отже, метод арт-терапії є незамінним у корекції емоційних порушень, а також при низькому рівні розвитку ігрової діяльності дітей. Саме арт-терапія надає широкі можливості для емоційного реагування соціально-прийнятним способом. "Подолання формою змісту" не лише забезпечує досягнення катарсису як найвищого виду емоційного відреагування (Л. С. Виготський, 1987), а й опредметнює афект, відкриває принципово нові можливості усвідомлення та дослідження дитиною власних почуттів, дозволяє особистості зійти на вищий щабель розвитку. [32, С.67]

У подоланні труднощів спілкування, несформованості комунікативної компетенції, що є характерними для емоційно-нестійких дітей, арт-терапевтичний метод дозволяє педагогу або вихователю ефективно поєднати індивідуальний підхід до учня та групові форми роботи. Це, в свою чергу, полегшує процес комунікації, опосередковує спілкування спільною творчістю та її продуктом.

Корекція емоційно-поведінкових розладів засобами музичної терапії

Один відомий музикант і композитор захворів на гарячку. Він безперервно кричав і плакав, страждав на безсоння. На третій день своєї хвороби він виявив бажання послухати у своїй кімнаті концерт. Лікар, хоч і без великого бажання, погодився на це. При перших звуках музики обличчя хворого стало веселішим, очі заспокоїлись і судоми припинилися, йому стало значно краще.

Цей випадок, описаний Гес-де-Кальве, можна легко пояснити: ми даємо справу з лікувальним впливом музики на психічне й фізичне