3. Виявлений нами рівень загальної шкільної тривожності дозволяє зробити висновок провідсутність чіткого взаємозвязку рівня сформованості внутрішнього плану дій при виконанні математичних та лінгвістичних операцій та вище згаданого параметру. Лише в одного із досліджуваних учнів (з низьким рівнем правильності математичних операцій) співпали показники високого рівня загальної шкільної тривожності та майже постійного негативного настрою на уроках з метою більш конкретного вивчення даних взаємозвязків, на наш погляд слід провести додаткові спеціальні дослідження.

4. Для формування позитивної емоційної сфери молодшого школяра було розглянуто психолого-педагогічні техніки та прийоми. Одним з найбільш ефективних методів психокорекційного впливу є арт-терапія, яка грунтується на використанні мистецтва як симврлічної діяльності. При її використанні відбувається не тільки відчутний фізіологічний вплив на організм а й змінюється також настрій, адже мистецтво дозволяє звільнитись від важких, неприємних афектів і навіть може перетворити їх на цілком протилежні. Саме використання мистецтва є найкращим способом реалізації внутрішніх можливостей компенсацій, досягнення та підтримання рівноваги психічного стану дитини, її емоційної сфери.

Важливим є створювати умови, які можуть мати сприятливий вплив на становлення емоційної сфери, використовувати психолого-педагогічні методи та прийоми формування емоційної сфери, зокрема такі, що враховують зону найближчого розвитку.

ВИСНОВКИ

1. Емоції відіграють велику роль у формуванні у дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивації. Емоції, почуття значною мірою визначають ефективність навчання, а також беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення.

Емоційна сфера молодшого школяра характеризується такими особливостями:

легким відгуком на події, що відбуваються, афективною забарвленістю сприймання, уяви;

великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності, схильністю до короткочасних і бурхливих афектів);

безпосередністю та відкритістю вираження своїх переживань – радості, суму, страху, задоволення чи незадоволення;

готовністю до афекту страху; у процесі учбової діяльності страх дитина переживає як передчуття невдач, неприємностей, невпевненості у своїх силах, неможливість справитись із завданням; школяр відчуває загрозу своєму статусі в класі, сім’ї;

свої і чужі емоції і почуття погано усвідомлюють, розуміють тощо.

2. Можна констатувати, що:

Емоційність є однією із центральних та фундаментальних характеристик особистості взагалі та в молодшому шкільному віці зокрема.

Домінування позитивних, емоцій у житті дитини забезпечує нормальний розвиток її психіки, моральне ставлення дитини до оточуючого світу, постанову на сприйняття і конструктивне перетворення, формування позитивної Я-концепції, базованої на загальнолюдських цінностях.

Клас негативних емоційних станів характеризується своїми деструктивними наслідками в усіх сферах психіки, безпосередньо відображається на поведінці, діяльності та спілкуванні з іншими.

В молодшому шкільному віці емоції є мінливими, але, за умов частого повторення психогенних, психотрамвувальних ситуацій, що провокують виникнення негативних психічних станів, вони можуть закріпитись у стійкі психічні властивості та якості особистості. А це породжує дисгармонію особистісного розвитку дитини, спричиняють порушення її взаємин з однолітками і вчителями, призводить до зниження навчальної діяльності.

3. Шкільне життя розширює сприймання оточуючого світу, збільшує досвід набутий дитиною за межами дому, розширює коло спілкування. Все це впливає на розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Учбова та ігрова діяльність виступають основним джерелом емоцій у молодших школярів. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т.і.

Проте, як свідчать результати досліджень багатьох вчених, ігрова діяльність, навчання, взаємини молодшого школяра з учителями та однолітками, у свою чергу, в значній мірі залежать від його особистісного розвитку, зокрема, від рівня сформованості відповідних вікових новоутворень.

4. Узагальнюючи отримані результати дослідження, ми можемо зробити висновок про те, що позитивний емоційний стан учнів молодшого шкільного віку тісно пов'язаний з високим рівнем опанування внутрішнього плану дій (що виступає одним з основних новоутворень молодшого шкільного віку) при виконанні математичних та лінгвістичних операцій. І, навпаки, більш негативний емоційний стан учнів тісно пов'язаний з низьким рівнем задіяності внутрішнього плану дій при виконанні математичних та лінгвістичних операцій.

5. Отже, виходячи з теоретичного осмислення особливостей становлення емоційної сфери молодшого школяра, аналізу даних, отриманих в результаті емпіричного дослідження, важливим є створювати умови, які можуть мати сприятливий вплив на становлення емоційної сфери. Зокрема, сприяти розвитку та сформованості внутрішнього плану дій, високий рівень якого, більш позитивно впливає на настрій учнів на уроках. Вчителю початкових класів, практичному психологу у своїй педагогічній діяльності доцільним є використовувати відповідні психокорекційні техніки, педагогічні методи та прийоми формування емоційної сфери, зокрема таких, які враховують зону найближчого розвитку.

6. Одним з найбільш ефективних методів психокорекційного впливу є арт-терапія (музикотерапія, казкотерапія, художньо-ігрова діяльність тощо). Саме мистецтво є найкращим способом реалізації внутрішніх можливостей компенсації, досягнення та підтримання рівноваги психічного стану дитини зокрема, її емоційної сфери.

Список використаної літератури

Аверин В. А. Психология детей и подростков. Учеб. пособие. -СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1998. - 379с.

Божович Л. И. Личность и ее формирования в детском возросте. - М.: Просвещение. - 1968. - 464 с.

Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. - М., 1990. - С. 48-49,50.

Брусенко-Кузнєцов О. Про роботу з дитячою агресію за допомогою казки. // Психолог. - 2005. - жовт. (№39). - С.21-22.

Виготський Л. С. Развитие высших психических функций. - М.: Педагогика, 1982.

Виготський Л. С. Психология искусства. -