шкільний вік це найбільш сприятливий (сензитивний) період для його формування.
Іншим і найчастішим видом страху невідповідності у цьому віці є страх запізнитись у школу. Він сильно виражений у дівчат, оскільки у них найшвидше виникає і сильніше проявляється, ніж у хлопчиків, почуття провини. Страх запізнення у школу - це один із симптомів синдрому “ шкільної фобії ”, тобто страху перед відвідуванням школи.
Поряд із "шкільними страхами" для цього віку характерний страх стихії: грози, землетрусу. Усі ці страхи, на думку О. І. Захарова, продукти так званого "магічного мислення" школяра, його схильності вірити у різні передбачення. І як підкреслює В. А. Аверін, страхова симптоматика дітей в цьому віці є наслідком збігу соціальних та інстинктивних страхів і, насамперед, страхів невідповідності загальноприйнятим нормам на фоні почуття відповідальності, що формується, "магічного мислення" і вираженої у цьому віці навіюваності.
Емоції інтересу і радості тісно пов'язані з пізнавальною діяльністю дитини. Інтелектуальний успіх неможливий, якщо дитина не переживає ці емоції.
Інтерес розглядається К. Ізардом як фундаментальна, вроджена емоція і вважається домінуючою серед інших. Саме він спонукає дитину до дослідження оточуючого світу. З інтересом тісно пов'язана емоція радості. їх взаємодія це своєрідна емоційна основа для творчої діяльності дитини. Радість дозволяє дитині відчути більш тісний і багатогранний зв'язок із оточуючим світом [1, С. 281-289].
Таким чином, емоційна сфера молодшого школяра характеризується:
легким відгуком на події, що відбуваються, афективною забарвленістю сприймання, уяви;
безпосередністю та відкритістю вираження своїх переживань - радості, суму, страху, задоволення чи незадоволення;
готовністю до афекту страху; у процесі учбової діяльності страх дитина переживає як передчуття невдач, неприємностей, невпевненості у своїх силах, неможливість справитись із завданням; школяр відчуває загрозу своєму статусу в класі, сім'ї;
- великою емоційною нестійкістю, частою зміною настрою (на загальному фоні життєрадісності, веселості, безтурботності, схильністю до короткочасних і бурхливих афектів);
емоційними чинниками для молодших школярів є не тільки ігри і спілкування з однолітками, але й успіхи у навчанні і оцінка цих успіхів вчителем і ровесниками;
свої і чужі емоції і почуття погано усвідомлюють, розуміють; міміка інших сприймається часто невірно, так як і тлумачення виразу почуттів оточуючих, що призводить до неадекватних реакцій молодшого школяра; виняток становлять базові емоції страху і радості, стосовно яких у дітей цього віку уже с чіткі уявлення, вони можуть виразити їх невербально, називаючи п'ять синонімічних слів, що позначають ці емоції [5, С.401 ].
Основним джерелом емоцій у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи і невдачі в учінні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри і т. п.
До емоційної сфери особистості молодших школярів належать переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які стають основою формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття та ігри сприяють розвитку в учнів моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм.
Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх виявлення в інших людей. За даними спостережень (Н. С. Лейтес, П. М. Якобсон та ін.), першокласники не завжди правильно сприймають зовнішні вияви страху й гніву, а також доброзичливого й недоброзичливого ставлення дорослих один до одного. У II і, звичайно, у III класі учні здебільшого адекватно наслідують виявлення почуттів дорослих і переносять їх у взаємини з однолітками. Іноді вони переймають негативні способи виявлення почуттів, наприклад погані манери.
Для молодших школярів загалом характерним с життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які іноді бувають у них, є розходження між їх домаганнями і можливостями задовольнити їх, прагненням школяра домогтися високих оцінок своїх особистих якостей і дійсним ставленням товаришів до нього (Л. С. Славіна). У такій ситуації він може виявити грубість, запальність, забіякуватість та інші форми емоційної нестійкості. Якщо вчитель і батьки залишають такі випадки без належної уваги, то вони можуть призвести до ізоляції дитини в колективі, формування в неї негативних рис характеру. [23, С. 167-168].
Розвитку моральних почуттів сприяє життя учнів у класному колективі, об'єднаному спільною навчальною діяльністю. У першому класі, коли класний колектив ще не створений, роль учителя у вихованні моральних почуттів особливо важлива. Провідна роль його зберігається і на наступних етапах навчання учнів, але поряд з цим зростає й значення класного колективу як фактора формування в учнів моральних почуттів, зокрема почуття дружби, товариськості, обов'язку, гуманності.
Першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх ровесників. При цьому хлопчики більше схильні переоцінювати свої моральні якості, ніж дівчатка. З віком молодші школярі поступово стають більш самокритичними. [23, С. 167-168].
Отже, для молодшого школяра характерні такі особливості емоційної сфери як: підвищена чутливість, здатність глибоко і болісно переживати, емоційна нестабільність, відкритість вираження своїх переживань, поява рефлексії, схильність до афектів тощо.
Емоції значною мірою визначають ефективність навчання, беруть участь у становленні будь-якої творчої діяльності дитини, розвитку мислення, відіграють велику роль у формуванні в дитини способів і прийомів оволодіння діяльністю та її мотивів.
1.2. Конструктивний та деструктивний характер емоцій в становленні особистості молодшого школяра
Для молодих школярів загалом характерним є життєрадісний, бадьорий настрій. Їм притаманні емоції інтересу, здивування, радості тощо. Інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості, усвідомлення нею мети діяльності; емоційний вияв пізнавальних потреб особистості.
Інтерес розглядається як одна з фундаментальних природних емоцій і вважається домінуючою серед усіх емоцій нормальної здорової дитини. Вважається, що саме інтерес разом з пізнавальними структурами й