Дослідник О. Ліщинська виокремлює певні особливості у формуванні ціннісної свідомості молоді, а саме:

сучасне покоління молоді у більшій своїй частині може бути охарактеризоване як маргінальне. Значною мірою, саме цим обумовлені протиріччя в структурі ціннісних орієнтацій, що дерегулюють поведінку, як на індивідуальному так і груповому рівні;

брак чітких орієнтирів, певна "розмитість" моральних норм, пануючий у суспільній свідомості нігілізм, істотно впливають на формування системи ціннісних орієнтацій особистості. Наявність протиріч - на визначення життєвих цілей, власного життєвого планування і засобів досягнення. Це позначається на психологічному стані молоді, особливо — підлітків, молодих людей раннього юнацького віку;

структура ціннісних орієнтацій сучасної молодої людини характеризується значним підвищенням важливості індивідуальних цінностей: сім'ї, здоров'я, впевненості у собі, любові, особистого успіху, матеріального благополуччя тощо. Поряд з цим, вкрай низько оцінюються: громадська активність, патріотизм, національні традиції, пізнання. Є достатньо підстав стверджувати, що така зміна орієнтацій носить стійкий характер;

часто молодь не бачить реальної можливості розвитку та реалізації власних здібностей. Вона сповнена тривоги за своє майбутнє, боїться безробіття, бідності, злочинності, соціального вибуху. Практична відсутність гарантій соціального захисту молоді і молодих сімей, безадресність соціальної допомоги, що має місце, стрімка тенденція переходу до платного навчання та платних послуг охорони здоров'я на тлі стрімкого подорожчання життя, призводять до відчудження молодої людини від суспільства, зневіри у можливості власної держави. Більше того, чи не найпопулярнішою серед молоді є думка про те, що держава заважає реалізувати потенційні можливості своїх громадян;

суспільство не зможе прогресувати, не досягне висот цивілізації без фундаментального переосмислення ролі молоді у соціальних процесах, без своєрідного "перевороту" у масовій свідомості, у поглядах політиків відносно феномену молоді, як фактору суспільного розвитку. Гуманізація освіти і виховання, практики соціальної роботи з молоддю, індивідуалізація цих процесів, може значною мірою послабити негативні тенденції перехідного етапу розвитку суспільства, сприяти адаптації молодої людини до сучасних умов життєдіяльності [1,67].

Дослідження проблеми цінностей, яке допомогло б розкрити механізми впливу на становлення молодої людини і допомогти їй адаптуватись в нових умовах суспільно-економічних відносин, набуває важливого значення ще й тому, що проблеми, повязані з людськими цінностями, посідають одне з найважливіших місць в тих науках, які займаються вивченням особистості і суспільства.

Покоління, які вступають у життя, застають певну ціннісну реальність. Людина не народжується з готовими ціннісними укладами, а формує їх протягом своєї життєдіяльності. Ціннісна структура особистості — результат з одного боку, процесу засвоєння людиною суспільних цінностей, соціальних норм, ролей, узагальнених цілей, які є для неї орієнтирами при засвоєнні соціального світу, а з іншого, —становлення структури людського "Я", самосвідомості. Процес формування ціннісних орієнтацій підростаючої особистості в умовах кризи суспільних цінностей вимагає максимальної уваги.

Діяльність суб'єкта — зовнішня і внутрішня — опосередковується і регулюється психічними відображеннями реальності. Те, що в предметному світі виступає для суб'єкта як мотиви, цілі, умови його діяльності, повинно бути так чи інакше ним сприйнято, уявлено, зрозуміло, утримано і відтворено в його пам'яті; це ж відноситься до процесів його діяльності і до себе самого — до його стану, властивостей, особливостей. Психічна реальність, яка безпосередньо відкривається нам—це суб'єктивний світ свідомості. Свідомість ніколи не може бути ні чим іншим, як усвідомленим буттям, а буття людини є реальний процес її життя. Свідомість —головна властивість людини. С. Л. Рубінштейн відмічав: "Свідомість як специфічна форма відображення буття є засобом об'єктивного в слові, суспільне напрацьованого знання — це разом з тим специфічний спосіб регулювання поведінки, діяльності, дії людей, цей специфічний спосіб виражається в ціленаправленому характері людських дій — в можливості передбачити результат своєї дії відповідно з нею. Виникнення свідомості — це виникнення усвідомлених дій, усвідомленої поведінки" [42,226]. Тобто, людська діяльність регулюється свідомістю.За допомогою