якими молодій людині доведеться обирати. Життєвий план охоплює всю сферу самовизначення. Йдеться про стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті, створення власної сім’ї. Основним завданням на даному періоді життя є професійне самовизначення та реалізація, але велике місце займає і пошук партнера для створення сім’ї. Адже, на цьому віковому етапі, існує велика потреба у відчутті любові, кохання, підтримки, ніжності… Усвідомлення плину часу спонукає юну особистість до самооцінки, перегляду засвоєних у дитинстві цінностей, розуміння вічних цінностей (добра і зла, щастя і нещастя, значущого і незначущого, справедливості і несправедливості, краси і потворності, творчості і рутинності тощо), осмислення життєвих суперечностей, криз та успіхів власного розвитку. У ранньому юнацькому віці минуле (дитинство) і майбутнє (дорослість) ще не перетинаються в теперішньому часі, піддаючи випробуванню почуття неперервності свого Я, спадкоємності в часі (самоідентичності). Однією з характеристик особистісного часу є наскрізне бачення людиною з позиції теперішнього свого минулого і майбутнього, тобто індивідуальна часова трасспектива [52,17 ]
Індивідуальна часова трасспектива — форма часової інтеграції психіки людини, яка виявляється у співвіднесенні у свідомості минулого, майбутнього і теперішнього часових етапів людського життя.
Для юнаків тривалість життєвої перспективи (хронологічна віддаленість подій майбутнього) є значною. Її реалістичність (бачення різниці між реальністю і фантазією) досить неадекватна, а розчленування майбутнього на послідовні етапи (диференційованість перспективи) — невиразне. Життєва перспектива для більшості юнаків є оптимістичною, бо вони впевнені, що очікувані події відбудуться у визначений термін. Узгодженість подій минулого, актуального теперішнього і потенційного майбутнього невисока. Російський психолог Тетяна Снєгірьова об'єднала особливості трасспективи у ранньому юнацькому віці у такі групи:
суб'єктивно-гармонійна трасспектива. Усі три часові модальності Я (минуле, теперішнє, майбутнє) взаємопов'язані у свідомості індивіда та однаково відповідають Я-ідеальному — уявленню людини про те, якою вона могла бути чи якою їй би хотілось бути;
нормативна трасспектива. Актуальне Я більше тяжіє до майбутнього, ніж до минулого. Ставлення до Я-минулого критичне незалежно від міри наступності між ним та Я-теперішнім;
розірвана трасспектива. Я-теперішнє більше тяжіє до майбутнього, ніж до минулого, але майбутнє відірване від теперішнього. Усі три часові модальності усвідомлюються як окремі стани. Я-ідеальному відповідає тільки майбутнє;
консервативна трасспектива. Я-теперішнє більше тяжіє до Я-майбутнього, яке ізольоване від минулого і теперішнього, не впливає на розвиток особистості;
інфантильна трасспектива. Я-минуле та Я-теперішнє пов'язані, утворюють один полюс. На іншому полюсі знаходяться взаємопов'язані Я-майбутнє та Я-ідеальне. Це свідчить про низьку самооцінку та відсутність в особистості засобів для наближення майбутнього й оволодіння ним;
регресивна трасспектива. Я-теперішнє віддалене від минулого і від майбутнього, ніби “випадає” з розвитку, не відповідає цінностям Я-ідеального [11,27].
Сприймання власного психологічного часу зумовлює внутрішню картину становлення особистості. За певних умов дівчата і хлопці можуть переживати перехід від минулого до теперішнього як зміну на гірше, особистісний регрес. Минуле вони сприймають як період, у якому залишилося все краще, що відповідає головним цінностям особистості. До минулого тяжіє Я-ідеальне. У ранній юності можливе тяжіння Я-ідеального до майбутнього. У такому разі молода людина не задоволена собою, вважає себе інфантильною, сподівається і прагне стати іншою, кращою. Трапляється, що всі три часові виміри Я ізольовані один від одного, тобто теперішнє не пов'язане з минулим, а майбутнє не є продовженням теперішнього.
Оптимальний варіант особистісного розвитку на етапі ранньої юності передбачає відносну наступність минулого і майбутнього Я з одночасними якісними поступальними змінами, які відкривають шлях до нових можливостей. Ознаками такого розвитку, на відміну від простої зміни, є розв'язання деяких ціннісно-смислових суперечностей, чітке самовизначення між добром і злом, любов'ю і ненавистю, конструктивністю і деструктивністю, відповідальністю і безвідповідальністю, прогресом і регресом.[14,78 ]
Життєва перспектива для більшості юнаків є оптимістичною, вони впевнені, що очікувані події відбудуться у визначений термін. Це стосується і перспективи сімейного життя. У цьому віці будується план на майбутнє, який переважно включає такий пункт як створення сім’ї, але в більшості випадків це тільки план на майбутнє, який ще не передбачає реалізації. Особливо це стосується юнаків, які ще не готові до цього, вони спочатку прагнуть реалізуватися у професійній сфері [30,61 ]. У дівчат ситуація дещо інша, вже у юнацькому віці, вони починають задумуватися про створення сім’ї, народження дітей, ця перспектива не є такою далекою як у хлопців. Це залежить від індивідуально-психологічних особливостей дівчат, виховання у сім’ї, ціннісних орієнтацій, матеріального становища та інших соціально-психологічних факторів. Але ситуація сьогодення показує, що часто образ сім’ї як найближча, бажана перспектива, не представлений у свідомості молодих людей. В більшості юних особистостей, які вже змушені були передчасно (через вагітність) створити сім’ю, ще не було сформоване бажання її створити, звідси випливають негативні наслідки як для особистості, так і для суспільства в цілому.
2.3.Засвоєння рольвої структури сім’ї
Увесь життєвий цикл людини проходить у тісному зв’язку з сім’єю на різних її стадіях існування: спочатку — це батьківська сім’я, пізніше — власна. Сім’я основне джерело формування особистості, в той час як особистість самостійно і разом з іншими членами сім’ї формує характерні риси цілої своєї родини.
Сім’я як своєрідна соціальна система має певну структуру. Основним параметром рольової структури сім’ї вважається характер головування, що визначає характер відносин влади та підпорядкування, тобто ієрархічну вибудову сім’ї, а також розподіл ролей відповідно до тих завдань, які сім’я вирішує на певному етапі свого життєвого циклу. Рольова структура сім’ї пов’язана з виконанням кожним членом сім’ї певних ролей, а також