Психічний рівень:

здібності людини;

динамічні ознаки прийому та обробки інформації;

темперамент і його зовнішні поведінкові прояви;

вольова сфера;

швидкість, енергійність виконуваних людиною поведінкових актів та рухів;

прагнення індивіда до діяльності.

Особистісний рівень:

спрямованість особистості;

мотиваційні основи діяльності та поведінки;

ставлення до себе, навколишній та ситуації загалом;

можливості особистості;

процеси, пов’язані з прийняттям рішень.

Поведінковий рівень:

інтенсивність взаємодії з іншими;

спосіб виконання дій;

спосіб залучення знарядь і ресурсів;

стратегія і тактика поведінки;

модель поведінки;

нормативність у регулюванні поведінкових дій.

Соціальний рівень:

присутність лідерства;

особливості розподілу ролей, обов’язків;

співвідношення формальних і неформальних структур;

спосіб впливу на інших людей;

ступінь структурованих відносин.

11. Професійна підготовка та перепідготовка підприємницьких кадрів.

На сьогодні в Україні сформувався комплекс підготовки кадрів для підприємницьких структур, що містить такі складові:

1) середня освіта — загальноосвітні заклади, ліцеї, коледжі з економічним спрямуванням (формування базових професійних знань і навиків економічної активності та підприємницької діяльності);

2) вища непрофільна освіта (професійна підготовка кадрів зі спеціальностей, що є базовими для організації підприємницької діяльності, але не містять повного необхідного переліку дисциплін, є переважно достатньою для підготовки найманих працівників);

3) додаткова спеціальна освіта (формування профільних знань і навиків для організації підприємницької діяльності), в тому числі:—

цільова підготовка та перепідготовка кадрів для малого підприємництва (отримання кваліфікаційного рівня «Магістр ділового адміністрування»).—

підвищення кваліфікації керівників і працівників малих і середніх підприємств;—

навчання населення основам підприємницької діяльності, у тому числі, серед мережі установ Державної служби зайнятості та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва;—

спеціалізовані консультаційні та освітні заходи щодо організації підприємницької діяльності (семінари, тренінги, круглі столи тощо).

Перепідготовка управлінських кадрів для сфери підприємництва здійснюється в два рівні: перепідготовка приватних підприємців і спеціалістів вищої та середньої ланок управління підприємств та організацій.

12. Консалтинг як один з видів допомоги підприємцям.

Консамлтинг (консультування) — діяльність спеціалізованих компаній із надання інтелектуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям (поради і рекомендації) з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, маркетингових програм, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризових ситуацій, підготовки статутних документів у разі створення нових підприємств і організацій тощо.

13. Особливості ділового спілкування.

Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем. Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:

- наявність певного офіційного статусу об'єктів;

- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв язків між представниками взаємозацікавлених організацій;

- відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;

- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;

- конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;

- значущість кожного партнера як особистості;

- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів.

14. Конфлікти в організації.

За формою вияву:

внутрішньо особистісні;

міжособистісні;

конфлікт між особистістю та групою;

внутрішньо групові конфлікти;

між групові конфлікти;

між організаційні конфлікти (конкуренція).

За тривалістю:

короткочасні;

затяжні.

За джерелом виникнення:

об’єктивно зумовлені (ділові);

суб’єктивно зумовлені ( емоційні).

За ступенем впливу на колектив:

конфлікти, які лихоманять організацію (психологічна несумісність працівників);

руйнівні конфлікти (глибокі принципові розбіжності).

За впливом на життя і розвиток організації:

конфлікти, що спричиняють ускладнення;

конфлікти, що не мають негативних наслідків.

За причинами виникнення:

конфлікти через інформаційні причини (відсутність інформації);

конфлікти інтересів (розбіжність виробничих та особистих інтересів);

конфлікти, породжені особливостями спілкування (зайві емоції);

організаційно-структурні конфлікти (нерівність щодо влади та авторитету);

конфлікти систем цінностей (розбіжності в оцінювані ідей та поведінки).

15. Методи вирішення групових завдань у підприємницькій діяльності.

Розв'язання управлінських завдань і прийняття управлінських рішень — це завжди вибір альтернативи, Що вимагає від учасників управлінського процесу компетентності, творчості, активності, рішучості і передбачає застосування відповідних методів.

Метод “гарної ідеї”. Це найдавніший метод розв'язання завдань у психології управління, який передбачає вияв інтуїції. Оскільки проблема формулюється не завжди чітко, на основі інтуїції часто приходить блискавичне її формулювання та розв'язання.

Метод “мозкового штурму”. Сутність його полягає в генерації ідей учасниками творчої групи, очолюваної фахівцем. Рішення приймають інші фахівці (5—6 осіб). Вони знайомляться з висунутими під час “мозкового штурму” ідеями і вибирають ті, що варто реалізувати (як правило, приблизно 10% висунутих ідей). Вибір ідеї пов'язаний з обговоренням її авторитетними спеціалістами.

Метод синектики. Метод, розроблений У. Гордоном, буквально означає “метод з'єднання різноманітного”. Він має багато спільного з методом “мозкового штурму”, а відрізняється від нього організацією роботи творчої групи, підібраної для розв'язання конкретної проблеми. Процедура його застосування охоплює чотири фази: 1) обмірковування всіма учасниками творчої групи проблеми і намагання знайти шляхи її розв'язання з фіксацією міркувань на бланках (у робочих зошитах); 2) спільне обрання лідера групи, який детально викладає свою думку щодо вирішення завдання; 3) висловлення учасниками свого розуміння з приводу можливого способу розв'язання проблеми; дискутування, узгодження різних поглядів і розроблення моделі розв'язання завдання (якщо дискусія не приводить до оформлення загального підходу у розв'язанні управлінського завдання, використовують різноманітні методи узгодження); 4) аналіз запрошеними спеціалістами-експертами висунутих творчою групою оцінок проблеми і запропонованої нею моделі її вирішення.

Метод щоденників. Якщо управлінське завдання є дуже складним і для свого