діє, пізнає, спілкується, тим самим засвоюючи не лише найближче мікросередовище, але і всю систему соціальних відносин.
Основою для виділення стадій процесу соціалізації слугує відношення до трудової діяльності. Таким чином виділяють дотрудову, трудову та післятрудову. На всіх стадіях соціалізації вплив суспільства на особистість здійснюється безпосередньо чи через групу через набір таких засобів впливу як норми, цінності і знаки. Іншими словами, можна сказати, що суспільство передає особистості, що встановлюється деяку систему норм і цінностей посередництвом знаків. Ті конкретні групи, в яких особистість прилучається до систем норм і цінностей і які виступають своєрідними трансляторами соціального досвіду, отримали назву інститутів соціалізації. Так, на дотрудовій стадії соціалізації особистості, в період раннього дитинства такими інститутами виступають сім’я та дошкільні дитячі установи, а пізніше школа. Сім’я традиційно розглядається як один з найважливіших інститутів соціалізації в ряді концепцій. Саме в сім’ї діти набувають перші навички взаємодій, засвоюють перші соціальні ролі. Вона виконує роль основного посередника в транслюванні суспільних впливів на особу. Школа забезпечує учню певний освітній рівень, без якого було б неможливим встановлення особистості в соціумі. Крім того школа зобов’язана підготувати людину до життя в суспільстві і в більш широкому розумінні.
Отже, взаємодіючи з іншими людьми, індивід отримує можливість скерувати первісно притаманний йому як біологічній істоті психоенергетичний потенціал на встановлення власне людських зв’язків. Завдяки цьому процесові відбувається своєрідна осциляція і взаємопроникнення внутрішнього зовнішнього світів та об’єднання їх у цілісний світ індивідуального буття, де шляхом символічного відображення долається відносність зовнішнього і внутрішнього. З огляду на підпорядкування впливам соціального оточення в індивіді від найперших етапів розвитку закладається схильність піддаватись соціальним чинникам, прагнути злиття з оточенням, свідомо чи несвідомо реагувати і поводитись відповідно до соціальних вимог та очікувань.
Висновки:
В онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов. Останнє слово у розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей розвиток неможливий без біологічних передумов.
Суспільні, соціальні умови впливають на психічний розвиток індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству.
Процес становлення людської особистості здійснюється як «саморух», якому властива єдність зовнішніх та внутрішніх умов. Зовнішні умови визначаються природним і суспільним середовищем, необхідним для існування індивіда, його життєдіяльності, навчання, праці, розвитку. Зовнішні умови впливають на процес розвитку через внутрішні, що містяться в самому індивіді.
Соціалізація - це процес засвоєння індивідом системи соціальних ролей, що відбувається в первинній групі шляхом «прийняття ролі іншого»; перехід від суто біологічного до соціальних етапів розвитку, процес навчання, адаптації; сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює певну систему норм і цінностей, які дозволяють йому функціонувати в якості члена суспільства.
Процес соціалізації особистості здійснюється основною мірою за рахунок таких сфер: діяльність, спілкування, самосвідомість. Загальною їх характеристикою є процес розширення, примноження соціальних зв’язків індивіда з зовнішнім
Список використаної літератури.
Васютинський В. Інтеракційні виміри особистісного та соцієтального буття // Соціальна психологія. – 2005, №3 – С. 8-12
Орбан –Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підр.: У 2-ох кн.. – К.: Либідь, 2004 – С. 93-99.
Ануфреева Н.М. Соціальна психологія. – К., 2000 – С. 274-287.
Психологія /За ред. Трофімова Ю.Л./ - К., 1999. С. -134-163.
Барановський В. Особистість як індивідуальність: деякі аспекти соціально-філософського бачення // Мандрівець. – 2003, №1. – С. 62-67.
Власова О. провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості // Соціальна психологія. – 2005, №1. – С. 21-27.
Орбан –Лембрик Л.Е. Перспективні напрямки розвитку соціальної психології в контексті реальних потреб суспільства // Соціальна психологія. – 2003, №2. – С. 2-27.
Москаль Ю. Ідентифікація і ідентичність у суспільному форматі теоретичного аналізу // Психологія і суспільство. – 2006, №1. – С. 96-111.
Колісник О.П. Саморозвиток духовності особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2006, №2. – С. 12-19.
Гуменюк О. Я-концепція у плині соціального довкілля // Психологія і суспільство. -2004, №2. – С. 125-144.