Але геній Жанни д'Арк, мабуть, вказує на потужну стимулюючу дію не зв'язаного органами-мішенями чоловічого статевого гормону (спадковий синдром тестикулярної фемінізації).

Зрозуміло, справа зовсім не в тому, що ці генії, таланти, і лише вони, виконують завдання соціуму. Соціум панує, але поставлені ним завдання непомірно часто виконують саме ті, яким і соціум, і внутрішні особливості дали можливість розвинути і реалізувати свій "геній", вирішуючи поставлену або виниклу перед ними надзадачу. І якщо списки пістрявлять знаттю, то тільки тому, що вона узурпувала, монополізувала і можливості розвитку свого таланту, і можливості його реалізації. Безчисленні, проте, ті, хто, маючи ці можливості, їх не використав. Але те, що зроблене, ясно показує гігантські резервні можливості розуму, які не використовуються із-за незадовільного стану соціуму, його невідповідності потребам епохи, нездатності задати початкову стимуляцію, оптимізувати розвиток і реалізацію таланту.

Неважко бачити, що в будь-якій області подагрики не лише перші з перших, але їх частота в десятки разів перевищує частоту подагри серед немолодого, немолодого і старого населення, що навіть живе в умовах харчового і алкогольного достатку. Надзвичайна різноманітність областей, в яких місця, що лідирують, займали подагрики, - прекрасний доказ того, яку величезну роль грає цілеспрямована мобілізація і активація інтелекту у великих звершеннях.

Існують інші закономірності спадкових генетичних відхилень і появи геніальних осіб.

Синдром Марфана, особлива форма диспропорційного гігантизму, - результат системного дефекту сполучної тканини; успадковується домінантно, тобто по вертикальній лінії, але з дуже варіуючими проявами. Історичні особи: Аврам Лінкольн (1809 - 1865), Ганс Християн Андерсен (1805 - 1875), Шарль де Голль (1890 - 1970), К.І. Чуковський (1882 - 1969).

Синдром Моріса, Жанна д'Арк, андрогени. Псевдогермафродитизм повинен був би породжувати тяжкі психічні травми, але емоційна стійкість цих хворих, їх життєлюбність, багатообразна активність, енергія, фізична і розумова, просто вражаючі. Наприклад, по фізичній силі, прудкості, спритності вони настільки перевершують фізіологічно нормальних дівчат і жінок, що дівчини і жінки з синдромом Моріса підлягають виключенню з жіночих спортивних змагань.

При рідкості синдрому він виявляється майже у 1% видатних спортсменок, тобто в 600 разів частіше, ніж можна було б чекати, якби він не стимулював винятковий фізичний і психічний розвиток. Прокоп називає десяток чудових спортивних "амазонок" з цим синдромом.

Жанна д'Арк (1412 - 1432) була високого росту, міцно складена, виключно сильна, але струнка і з тонкою жіночною талією, її обличчя теж було дуже красиве. Спільна статура відрізнялася декілька чоловічими пропорціями. Вона дуже любила фізичні і військові вправи, дуже охоче носила чоловічий одяг. У неї ніколи не було менструацій, що дозволяє нам по сукупності інших особливостей через п'ять з половиною століть упевнено ставити Жанні д'Арк діагноз тестикулярної фемінізації - синдрому Моріса.

Парадоксальним чином саме у видатних жінок часто є чітко виражена чоловіча характерология. Така Єлизавета I Тюдор, Хрістіана Шведська, дочка султана Адольфа, Аврора Дюдеван (Жорж Санд), німецька поетеса Аннета Дросте-гюльсгоф, колись знаменита теософка Блавацька і багато інших.

Гіпоманіакальність. Захворювання маніакально-депресивними психозами зазвичай діагностується клінічно на висоті нападу манії або депресії, в першому випадку по безладних скачках думок і безглуздих, але енергійних діях, в другому випадку - по незвичайно пригноблюваному, безнадійному настрою. Але симптоматика не завжди і далеко не у всіх хворих досягає явно патологічного, психотичного рівня, аномалія може зводитися до періодичних різких підйомів і різких спадів настрою. Характерне збереження повної свідомості, без особливих порушень мислення. У першому наближенні можна сказати, що страждає не мислення,

Брейн, виправдовуючи уявлення про зв'язок геніальності з психозом або психопатією, приводить довгий, хоч і неповний список англійських авторів, страждаючих циклотимией, шизофренією, нав'язливістю, психопатією, алкоголізмом або наркоманією. Це Беддес, Вабив, Босуел, Беніан, Бернс, Байрон, Чаттертон, Клер, Кольрідж, Колпінс, Купер, Краббе, Де Кинси, Діккенс, Д. Донн, Грей, Джонсон, Лемб, Россетті, Реськин, Шеллі, Смарт, Свіфт, Суїнберн, Теннісон, Ф. Томпсон. На доказ того, що англійські автори - не виключення, він називає Бодлера, Достоєвського, Флобера, Гете, Гоголя, Гельдерліна, Ніцше, По, Рембо, Руссо, Стріндберга, Сведенборга і Верлена.

Відносно психопатів, сифілісів, алкоголіків і наркоманів відмітимо, що талант і геніальність не обов'язково повинні захищати від цих хвороб. Але чи не стали алкоголіки, наркомани, психопати творцями не із-за своїх пристрастей, а всупереч ним?

Висновок

У формуванні особистості як соціобиологічного явища на першому місці коштує соціум і мікросоціум, що демонструється різким коливанням частоти появи видатних діячів і геніїв.

Мабуть, "нормальний", "середній" людський мозок за відсутності зовнішніх по відношенню до нього гальм і при хронічній дії будь-якого з чотирьох внутрішніх допінгів виявляється потенційно здібним до незвичайно високої продуктивності, близької до геніальної. Конкретизація чинників, гальмівних або стимулюючий розвиток і реалізацію, - насамперед справа соціологів і педагогів, але в цьому може дуже допомогти вивчення біографій видатних діячів, що як реалізувалися, так і не реалізувалися.

Але напевно, не так поважно, що б в країні, в нації була величезна кількість геніальних, видатних людей. Щоб нація була процвітаючою, її громадяни мають бути здоровими і раціонально розвиненими. Психологічна обстановка в кожній сім'ї, в групі дитячого саду, в класі середньої школи складається в етичну, психологічно здорову атмосферу всієї країни. Тому індивідуальний підхід до кожного дитяти, творчий розвиток його особи, виховання кращих з його якостей, носить найважливіший характер для всіх нас. Наскільки ми прислухаємося