Реферат

Предмет екологічної психології та її основні завдання. Історія розвитку вітчизняної та зарубіжної психології.

1.Предмет екологічної психології та її основні завдання. Історія розвитку вітчизняної та зарубіжної психології.

Екологічна психологія – наука, що вивчає характер і особливості психологічних впливів на свідомість природного, штучно та соціального середовища.

Предметом екопсихології є взаємодія людини з життєвим середовищем, що породжує явища психічних переживань. Завдання:

- аналіз розвитку екологічної свідомості в процесі соціогенезу;

- розробка типологій екологічної свідомості;

- аналіз екологічної свідомості в процесі онтогенезу;

- аналіз механізмів формування та функціонування екологічної свідомості;

- аналіз групової та індивідуальної специфіки екологічної свідомості;

- розробка принципів та методів діагностики екологічної психології;

- дослідження психологічних особливостей взаємодії людини з довкіллям.

Історія розвитку:

-донауковий етап ( етап зародження екології, її понять та категорій; була запропонована ідея психологічного поля, в якій намагалися приєднати поведінку особистості до структури навколишнього середовища. Чікагською школою була розроблена проблематика картографування міста з огляду комфортності);

-розвиток екопсихології закордоном(50-60рр.) виникає психологія середовища або енвайро-ментальна психологія;

-виникнення екопсихології в Україні (70-80рр.) важливий етап у розвитку науки, оскільбула Чорнобильська аварія;

-сучасний етап. Головний психологічний інститут Костюка – там є лабораторія екопсихології.

2.Основні напрями екопсихологічних досліджень: загальна характеристика.

- Психологічна екологія – предметом досл-ня є вплив екологічних факторів на психіку людини (шум, температура, світло);

- Психологія середовища (енвайро-ментальна). Психологія та інтер’єр, архітектура, агресивна поведінка, естетика навколишнього середовища;

- Екологія психологічної свідомості людини;

- Екопсихологія розвитку (вікові аспекти розвитку екологічної свідомості);

- Радіопсихологія (наслідки Чорнобиля).

3.Екологічна культура особистості. Психологія екологічної свідомості як напрям екопсихологічних досліджень.

Екологічна культура – складова частина загальноосвітньої культури, характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем в майбутньому розвитку людства. Екологічна освіта озброює людину необхідними знаннями про особливості взаємодії суспільства і природи, ходу природних процесів, впливу на них антропогенних навантажень і несприятливих наслідків такого впливу.

Екологічна свідомість – вищий рівень психологічного відображення природного, штучного та соціального середовища та свого внутрішнього світу, а також місце людини в екологічному Світі. Психологія екологічної свідомості займається дослідженням екологічної свідомості загалом, її структури, екологічними уявленнями з урахуванням вікових особливостей, ставленням до природи, взаємодії з природою.

4.Методи досліджень в екологічній психології. Особливості застосування конкретних психологічних методик в екопсихології (Методика побудови індивідуальної когнітивної карти місцевості).

Методи: спостереження, самоспостереження, моніторинг, експеримент, анкети, тести, проективні методики, аналіз продуктів діяльності, психокорекція, факторний та кореляційний аналіз.

Методика намалювання когнітивної карти - вивчення індивідуальних особливостей сприймання простору і ландшафту (просторова ідентичність).

5.Методика оцінки якості життєвого середовища. Критерії та показники оцінки.

Методика оцінки життєвого середовища (показники):

- чистота вод, повітря, штучного середовища, приміщень;

- культурно-естетичний характер ландшафтів;

- розмаїття життєвого середовища (флора, фауна, штучне середовище,стереотипність соціальних стосунків);

- взаємодія природного, штучного та соціального середовищ та дбайливе ставлення до природи чи навпаки;

- близькість чи віддаленість від природи;

- соціальне середовище (сусіди, район);

- забезпечення інформаційно-психологічної безпеки чи наявність інформаційно-психологічноїнебезпеки.

Критерії:

- різноманітність структури життєвого середовища(розмаїття – зрідненість);

- характер взаємодії компонентів життєвого середовища (близькість - віддаленість між ними);

- стан функціонування екосоціальних систем (чистота – забрудненість, культурність – акультурність);

- відповідність життєвого середовища статевим, віковим та індивідуальним особливостям людини.

6.Вікові особливості розвитку позитивного ставлення особистості до природи. Типи ставлення до природи.

Дошкільний вік: навколишнє середовище дошкільник сприймає досить емоційно. Усі причинно-наслідкові зв’язки, які існують в навколишньому середовищі дитина пояснює за аналогією в людських відносинах, тобто сонечко пішло спати і т.д.

Молодший шкільний вік: стрімко формується поведінковий компонент екологічної свідомості, з’являється бажання й можливість самому доглядати тварин, вирощувати рослини, створювати комфорт і затишок навколо себе.

Підлітковий вік: Крім пізнавального інтересу до довкілля їм ще властиве тяжіння до практичної взаємодії з природою. Загалом процес формування екологічної свідомості у старшому підлітковому віці є найбільш складним і таким, що потребує зазвичай нейтралізуючих та корегуючи впливів.

Юнацький вік: переважає естетичне сприймання довкілля, ставлення до якого має об’єктивний характер. Цей вік спонукає до пошуку гармонії у світі й усвідомлення власного місця в ньому.

Зрілий вік: є дві стратегії поведінки з середовищем: господарська(люди беруть все необхідне для себе і намагаються підтримувати лад); та завойовницька (людина бере що хоче і як хоче).

7.Стихійне лихо та їх види. Особливості поведінки особистості в умовах природних та техногенних катастроф. Дослідження психологічних та соціально-психологічних наслідків аварії на Чорнобильській АС.

Стихнйне лимхо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.

До стихійного лиха належать: виверження вулканів, землетрусу, цунамі, обвали, селі, лавини, повені, урагани, тайфуни, смерчі, зміг, град, блискавки, лісові пожежі. Злива, снігопад, заморозок, ожеледиця і інші явища, що постійно спостерігаються можуть мати характер стихійного лиха при раптовому різкому настанні або при незвичайно високій інтенсивності. Найбільш небезпечним стихійним лихом вважаються циклони, тайфуни, засуха і перетворення місцевості у пустелю.

8.Поняття середовища та його види, їх взаємозв’язок. Структура життєвого середовища особистості.

Природне середовище:

- метеорологічні умови, види випромінювання, грунти, повітря, водний басейн;

- особливості ландшафтів;

- мікроклімат закритого життєвого простору.

Штучне середовища:

- середовище матеріалів, об’ємів, розмірів;

- середовище предметів;

- архітектурні форми.

Соціальне середовище:

- макросередовище (політика, економіка, етнос);

- мікросередовище (сім’я, робота);

- асоціальне середовище (кримінальне, адиктивні субкультури).

9.Візуальне, акустичне та арома середовище. Психологічні особливості сприймання кольору. Методика Люшера як засіб кольородіагностики. Музико терапія та аромотерапія.

МЕТОДИКА «ВИБІР КОЛЬОРУ» (М. Люшер) .Добре відомо, що вплив кольору може викликати в людини як фізіологічний, так і психологічний ефект.

Характеристика кольорів (за Люшером) містить у собі 4 основних і 4 додаткових кольорів. Основні кольори: синій, синьо-зелений,оранжево-червоний, ясно-жовтий. Додаткові кольори: фіолетовий;