Людина повина 2 рази вибрати приємні кольори. Перший вибір характеризує бажаний стан, другий - дійсне. У залежності від мети дослідження, можна інтерпретувати результати відповід­ного тестування.

Музикотерапія - це психотерапевтичний метод, що використовує музику в якості лікувального засобу. Існує два основних напрямки музикотерапії: активна і пасивна (рецептивна). Активна - це власне виконання музичного твору чи імпровізація за допомогою голосу або музичних інструментів.Пасивна музикотерапія розглядається як процес сприйняття музики з терапевтичною метою. Це може бути колективне прослуховування музичних композицій, націлене на розвиток довіри і взаєморозуміння аудиторії, індивідуальне прослуховування з метою досягнення катарсису (духовного очищення через мистецтво) або зняття стресу.

Ароматерапімя — це стародавнє, вдосконалене віками мистецтво використання ефірних олій, фітонцидів рослин та інших ароматних речовин для укріплення фізічного та психічного здоров'я та для косметичного догляду за тілом. Ароматерапевти застосовують ефірні олії, їх розчини в рослинних оліях (жирах), гідрозолі. Ефірні олії додають у воду для ванн, використовують в аромалампах і в композиціях для масажу.

10.Психологія екологічної свідомості, її структура та типи. Вікові та гендерні особливості розвитку екологічної свідомості. Екологічна освіта та виховання.

Сьогодні найбільш поширеним є підхід, згідно з яким виокремлюються три типи екологічної свідомості, пов’язані з домінуванням одного з трьох елементів середовища – людини, природи чи їх співіснування (В. Ясвін, В. Панов, О. Рудоміно-Дусятська, В. Скребець, А. Льовочкіна):

- антропоцентрична екосвідомість;

- природоцентрична екосвідомість;

- екоцентрична екосвідомість.

Антропоцентрична екологічна свідомість складається із сукупності уявлень про надприродність, всесилля людини як істоти, що володіє безмежними можливостями у скоренні природи.

Природоцентричному типові екологічної свідомості притаманні установки, подібні до тих, що були властиві людям первісної епохи. Ці установки набули певного поширення в розвинутих країнах світу наприкінці XX ст. Стверджується, що найвищу цінність має природа, людство підпорядковане їй; усе, що воно робить має оцінюватися насамперед з погляду того, чи є це корисним для природи; метою взаємодії з природою є збереження її в усій первозданності, в усьому розмаїтті її форм та видів;

На перший план екоцентричного типу екологічної свідомості ставиться взаємозв’язок, взаємодія, взаєморозвиток людини й природи. Ця свідомість характеризується такими установками: найвищої цінності набуває гармонійний розвиток людини і природи, оскільки людина – не власник природи, а лише один з членів природної спільноти; світ людей не протистоїть світові природи, вони є елементами єдиної системи.Структура:

- Когнітивний компонент (екол.сприймання, еколог.мислення);

- Емоційно-ціннісний компонент (любов до природи, еколог.цінності);

- Екологічне цілепокладання (поведінка особистості в середовищі);

- Екологічна самосвідомість (розуміння себе через призму оточуючої природи).