Курсова робота

ТЕМА: Засоби психологічного впливу у діяльності

державного службовця

ЗМІСТ

Вступ_________________________________________________________3

1. Засоби психологічного впливу

1.1 Визначення засобів психологічного впливу______________________5

1.2. Поняття спілкування_________________________________________7

1.3. Засоби спілкування_________________________________________ 11

1.4. Види спілкування___________________________________________14

1.5. Рівні ділового спілкування___________________________________15

2. Соціальні типи, в діловому спілкуванні

2.1 Роль соціального типу у діловому спілкуванні___________________19

2.2 Спілкування в сфері міжособистісних та суспільних стосунків_____20

2.3 Значення переконуючого впливу в мовленнєвому спілкуванні______23

2.4. Вплив особистості на ефективність переконання_________________24

2.5. Логіко-психологічні правила конструювання повідомлень_________25

2.6. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу_______________26

Висновки_____________________________________________________34

Список використаних джерел___________________________________36

Вступ

Відкритість державної влади є важливою умовою демократизації держави, становлення громадянського суспільства, запорукою утвердження демократичних норм та правил у відносинах між громадянами та державними органами. Стаття 38 Конституції України гарантує кожному громадянину право на участь в управлінні державними справами. Водночас підготовка та запровадження такої участі потребує створення таких умов діяльності органів державної влади, за яких вони матимуть можливість (організаційну і професійну) здійснювати ефективне спілкування з громадськістю.

Встановлення стандартів якості роботи державних службовців та їх поведінки у стосунках з громадянами сприяє утвердженню нових підходів до організації діяльності державних службовців, зокрема у взаємодії з громадянами, насамперед у принциповій зміні характеру цієї взаємодії.

Державна служба є складним соціально-етичним феноменом, що віддзеркалює всі сторони життя суспільства – політичну, економічну, духовну тощо, відбиваючи їх у своїй структурі. Це дозволяє їй мати адекватні засоби для здійснення регулюючих впливів.

Стратегічним напрямком розвитку державної служби, як складової частини державного управління на сучасному етапі, є побудова нової системи владних відносин. А тому державна посадова особа має бути уважною, справедливою і неупередженою при виконанні своїх функцій і, зокрема, у своїх відносинах з громадськістю. Вона не повинна надавати будь-яку неправомірну перевагу тій чи іншій групі осіб або окремій особі, не допускати дискримінації, не зловживати наданими їй повноваженнями та владою.

Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які

можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Звідси випливає психологічна переорієнтація службовців, де основною умовою їх діяльності має стати соціальна компетенція з визначальним мотивом – принести користь суспільству і людям. А досягнути даної мети можна тільки оволодівши засобами управлінського впливу та методами психології управління, визначити критерії та межі застосування психологічного впливу у діяльності державного службовця.

Розділ 1

Засоби психологічного впливу

1.1 Визначення засобів психологічного впливу

1.2. Поняття спілкування

1.3. Засоби спілкування

1.4. Види спілкування

1.5. Рівні ділового спілкування

1.1 Визначення засобів психологічного впливу

Перш ніж повести мову про засоби психологічного впливу, слід визначитись, що ми розуміємо під психологічним впливом. Психологія визначає вплив як цілеспрямоване перенесення руху або інформації від одного учасника спілкування до другого. Враховуючи, що вплив на психіку людини здійснюється головним чином за допомогою інформації, вважається можливим навести таке визначення терміну психологічний вплив – це система подання інформації певними методами і засобами з метою створення бажаної позиції та поведінки з боку особи на яку здійснюється вплив. Іншими словами – це вплив на стан, думки, почуття і дії іншої людини з допомогою виключно психологічних засобів, з наданням їй права і часу відповісти на цей вплив.

У наведеному визначенні підкреслюється в першу чергу системний підхід до явища психологічного впливу, відповідно до якого психологічний вплив можливий лише за наявності певних елементів системи: по-перше, суб’єкта психологічного впливу – того хто здійснює вплив; по-друге, об’єкта впливу – того, хто сприймає впливові дії; по-третє, ситуації впливу – комплексу умов та обставин, за яких здійснюється вплив; і, нарешті, засобів методів та прийомів психологічного впливу. Психологічний вплив здійснюється: з метою задоволення своїх потреб з допомогою інших людей або через їх посередництво; для підтвердження факту свого існування і значимості; і як засіб для задоволення потреби впливу.

Виходячи з цього можна визначити п’ять головних функцій, які реалізуються завдяки психологічному впливу:

1. Інформаційна – будь-який вплив передбачає передачу та засвоєння інформації, яка необхідна всім учасникам взаємодії;

2. Емоційна – здійснення впливу задля появи певних емоцій або посилення дії інформації шляхом її емоційного супроводження;

3. Сприйняття та розуміння – в процесі впливу відбувається розуміння побажань , які висловлює суб’єкт та можливостей певних змін з боку об’єкта;

4. Регулююча – за допомогою (і в результаті) впливу змінюється не тільки внутрішній, але й зовнішній світ (поведінка) суб’єкта впливу;

5. Координація та кооперування – за допомогою впливу узгоджується спільна діяльність об’єкта та суб’єкта взаємодії.

Отже, повертаючись до вищесказаного можна зробити висновок, що до виключно психологічних засобів впливу відносять вербальні, паралінгвістичні та невербальні сигнали.

Вербальні сигнали – це слова, і перш за все їх суть, характер використання, підбір виразів, правильність мови або різні види її неправильності.

Паралінгвістичні сигнали – особливості вимови мови, окремих слів і звуків.

І, нарешті, невербальні сигнали – взаємне розміщення співбесідників у просторі, пози, жести, міміка, контакт очей, оформлення зовнішності, дотики, запахи.

Таким чином ми впритул підійшли до розгляду складного, багатопланового становлення контактів між людьми, яке породжується потребами в спільній діяльності і включає в себе сприйняття та розуміння іншої людини, обмін інформацією й інтерактивну взаємодію партнерів, спрямовану на вироблення єдиної цілі, стратегії і тактики співпраці, до процесу соціально-психологічної взаємодії суб’єктів - спілкування.

1.2. Поняття спілкування

Саме спілкування характеризує шлях однієї людини до іншої (і через неї до себе), наслідком якого є встановлення довіри і “взаєморозуміння”. Тому сучасні теорії організаційної поведінки і організаційного розвитку грунтуються на закономірностях процесу спілкування, розглядаючи