справжню суть, побачити, що усе зовні — показне. В соціальному пла-ні — це найнебезпечніші люди, бо демагоги були і залишаються найзапеклішими ворогами чесних і трудових людей. Серед психічних типів тут можуть бути і сангвініки, і холерики, менше меланхоліки і зовсім рідко флегматики).

Винахідлива особистість. Людина творчості, з високо розвиненим почуттям нового, першовідкривач. По натурі може бути замкнена, а точ-ніше постійно зосереджена, шукаюча. Має широкий кругозір в галузі вузької спеціалізації, лише найбільш геніальні з них не замикаються у колі своїх інтересів. Переважно це люди сангвінічного типу, можливі флегматики, рідше холерики і поодинокі випадки меланхоліки.

Людина творча і людина створююча близькі за діяльністю до третього, хоча відрізняються тим, що не обов'язково щось самостійно відкривають чи пропонують, а до уже відомого і відкритого можуть додати елемент новизни саме завдяки творчому підходу до справи.

Соціальний тип людської особистості, як правило, включає в себе ряд якостей і властивостей, які мають неабияке значення в управлінні і підприємництві. Ці якості і властивості можна було б виділити в таких характеристиках:

-вихованість — переконаність;

-уміння володіти собою — такт;

-ввічливість — доброзичливість, повага до інших;

-гуманність, життя — вищі цінності, їх потрібно всіляко берегти і захищати;

-почуття міри — кредо стародавніх греків;

-достоїнство, гідність — відчуття спільності з іншими, власним народом;

-інтелігентність — активне утвердження ідеалів соціальної спра-ведливості.

Наявність вказаних якостей і властивостей і є основою загально-політичної культури людини, масштаб і рівень якої не вимірюється ніякими величинами, але у житті виступає як неоціненна величина.

2.2.Спілкування в сфері міжособистісних та суспільних стосунків

Сучасний стан розвитку суспільства підвищує вимоги до рівня професіоналізму державних службовців. І особливу увагу тут слід звернути на проблеми спілкування, взаємодії, взаєморозуміння, співробітництва, діалогу і психологічного впливу на співрозмовника. Тому рівень професійної готовності державних службовців залежить від рівня їх комунікативної готовності. Тобто до активно-діяльнісного стану здатності особистості до професійного спілкування, який передбачає установку на певний тип поведінки і є умовою успішної професійної діяльності.

Готовність людини до повноцінного міжособистісного спілкування є складним процесом, який передбачає одночасний розвиток психіки індивіда в декількох взаємопов’язаних напрямках. І головне у ньому – формування комунікативного ядра особистості.

Розрізняють такі структурні компоненти комунікативної готовності:

- мотиваційний – передбачає позитивне ставлення до своєї професії, до професійного спілкування, наявність потреби у спілкуванні з іншими людьми;

- когнітивний – це система комунікативних знань, уявлень про психологічні особливості й умови партнерської взаємодії;

- операційний – комплекс соціально-психологічних, аналітичних прогностичних, організаційних, психотехнічних навичок і вмінь;

- емоційно-вольовий – включає належний рівень самовладання, самоконтролю під час спілкування;

- оцінковий – рівень самооцінки професійної комунікативної підготовленості, оцінка важливості конкретних ситуацій взаємодії, способів їх вирішення;

- психофізіологічний –включає комунікативні властивості і здібності, які забезпечують високу працездатність у виконанні професійних функцій;

- індивідуально-психологічний – особливості характеру, розвиток властивостей мислення, пам’яті, уваги, уяви тощо.

Психологи виокремлюють три рівні комунікативної готовності спеціаліста:

високий, середній і низький, кожен з яких визначається сукупністю таких показників, як: сформованість комунікативних якостей і здібностей, наявність комунікативних знань, умінь, навичок психологічного впливу, мотивація спілкування, здатність до розуміння і співпереживання іншим людям. А загалом, на формування і розвиток комунікативної готовності спеціаліста впливають такі чинники:

- соціальні – характеризують соціально-економічні та етнопсихологічні умови існування соціуму в цілому і виявляють опосередкований вплив на процес;

- соціально-професійні – особливості спілкування і взаємодії особистості з оточуючими людьми;

- психологічні – включають різні характеристики психіки, організму в цілому і мають як спадковий, так і набутий характер.

Зміст і характер міжособистісної взаємодії визначається рівнем на якому вона відбувається. Зокрема виокремлюють такі рівні спілкування за його змістом:

- макрорівень – коли спілкування розглядається як складна система взаємозв’язків індивіда з іншими людьми і соціальними групами;

- мезорівень – спілкування як сукупність цілеспрямованих логічно завершених контактів чи ситуацій взаємодії людей. Люди спілкуються між собою з певної змістової теми;

- мікрорівень – це спілкування як окремий акт контакту, яке відбувається за схемою «питання-відповідь» або «репліка-репліка».

Рівні спілкування можна охарактеризувати і за спрямованістю стосунків. Тут ми розглянемо тільки три – конвенційний, діловий і духовний.

- конвенційний характеризує спілкування рівноправних партнерів з високою культурою контакту. Це повноцінне спілкування, яке є оптимальним для розв’язання проблем у людських контактах;

- діловий рівень об’єднує людей спільною справою, спільним пошуком виходу із складної ситуації;

- духовний – найвищий рівень спілкування, для якого характерно те, що партнер сприймається як носій духовного начала, викликає повагу його мудрість, наявність досвіду. Даний рівень характеризується свободою самовираження співрозмовників.

2.3.Значення переконуючого впливу в мовленнєвому спілкуванні

Питання про роль та значення переконуючого впливу в мовленнєвому спілкуванні розглядається багатьма спеціалістами. Проте найцікавіші результати отримали соціальні психологи, автори експериментальної риторики Йєльського університету. Йдеться про так звану переконуючу комунікацію.

Як відомо, риторика вчить мистецтву красномовства, переконання під час промови. Експериментальна риторика показує, що можна підвищити ефективність такого впливу, враховуючи індивідуальні особливості людей, зокрема їхні соціальні установки та правила конструювання повідомлень. Зауважимо, що в такому разі йдеться не лише про комунікативні установки, що описувалися раніше. У кожного з нас є спектр установок щодо різних об'єктів, суб'єктів і взаємин. Ті установки сприяють або заважають переконуючому впливу, який, у свою чергу, сприяє зміцненню старих установок або формуванню нових.

Повідомлення нестиме заряд переконуючого впливу, якщо воно або зніме суперечність між елементами свідомості у тих, на кого цей вплив спрямовано, або підсилить думку, яка у них була раніше. Суперечність, яка "роздирає" людей, призводить до психологічного дискомфорту, отже, пробуджує в них готовність його