Професійну етику державних службовців можна визначити як рефлексію поведінкової практики з погляду морального критерію. І виділити основні критерії професійної етики в діяльності державного службовця, які характеризують його моральну свідомість і моральний характер відносин. До них належать такі показники: самоповага, як основа повноцінного спілкування; імператив поваги гідності іншого, як способу утвердження його ціннісного статусу суб’єкта, а не об’єкта в діловому спілкуванні; толерантність як своєрідний фундамент морального спілкування; співчуття як готовність і здатність зосередитися у діловому спілкуванні на інтересах і потребах партнера; відкритість і прозорість як вияв моральної свободи в службовій діяльності; спільна відповідальність і солідарність; знання норм і правил ділового спілкування; культура морального висловлювання й обговорення моральних проблем (моральний дискурс); етикет ділового спілкування (ввічливість, тактовність, щирість, делікатність тощо).

У професійній поведінці державних службовців спілкування функціонує і як вид, і як засіб діяльності, і як внутрішнє спілкування, яке забезпечує функціонування совісті у якості механізму самоконтролю поведінки.

Проведений аналіз показав важливу суспільну і особистісну роль засобів психологічного впливу на формування професійної етики державних службовців. Це зумовлює потребу в подальшому всебічному дослідженні даної теми. І перспективними напрямками досліджень слід вважати аналіз кожного із його сутнісних проявів — як окремий вид професійної діяльності, як засіб діяльності і як внутрішнє спілкування.

Список використаних джерел:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 222-IV.//web-ресурс: //http //zakon.rada.gov.ua.

2. Князєв В.М., Надольний І.Ф., Войтович Р.В., Бакаєв Ю.В., Василевська Т.Е. Філософські проблеми державного управління// Положення про підготовку магістрів за спеціальністю 8.150000 „Державне управління” та 8.150102 „Управління суспільним розвитком”: У 2-х кн. – Кн.1. Програми навчальних дисциплін. Спеціальність 8.150000 „Державне управління”. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – С.42–49.

3. Якименко Ю. Держслужба за правилами: про користь того, як корисно вчитися в інших // Дзеркало тижня. – 2005. – № 44 (572).

4. Павлова І. Д. Комуникативная семантика мови // Психол. журн.- 2003.- №2.

5. Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. — К.: Либідь, 2001. — 334 с.

6. Лысенко В. В. СМИ и общественное мнение: технологии манипулирования

// ПЕРСОНАЛ. — 2004. — № 9. — С. 14–21.

7 Лисенко В. В. Чутки — активний засіб модифікації суспільної свідомості //

Політичний менеджмент. — 2004. — № 6 (9). — С. 96–102.

8. Райт Глен, Державне управління // Переклад з англійської В.Івашка,

О.Коваленка, С.Соколик. – К.: Основи, 2007. – 191с.