дошкільного, а наступного за ним молодшого шкільного періоду розвитку. Імовірно, цим можна пояснити той установлений Н.С. Лейтесом факт, що молодші школярі - класифікатори, колекціонери, систематизатори, тобто мають характерні риси, безпосередньо пов'язані з розвитком пам'яті. Дослідження ж найближчого учня Л.С. Виготського - А.В. Запорожця - красномовно свідчать про те, що центральною функцією дошкільного віку є емоції. Дійсно, як указував Л.С. Виготський, у грі дитина плаче як пацієнт і радується як граючий. Саме це і робить гру школою емоцій. З огляду на, що основою гри є уявлювана ситуація, зв'язок уяви й емоцій очевидна. Ми вважаємо, що розвиток емоцій і становлення їхньої довільності тісно пов'язані з розвитком уяви і включенням уяви в структуру емоційного процесу.
Експериментальні підтвердження цьому були отримані в спеціальному дослідженні, де конструювалися механізми коррекційної роботи з дітьми, що мають часті афективні реакції. У дітей дошкільного віку афекти виявляються в невтримному сміху чи плачі, у невиправданих страхах і асоціальному поводженні. Часто таке поводження супроводжується припиненням початої діяльності, відмовленням від виконання завдання і т.п. Негативно афективно пофарбовані переживання викликають відповідні реакції і форми поводження - підвищену уразливість, упертість, негативізм, замкнутість, загальмованість, емоційну нестійкість.
Аналіз афективного поводження дошкільників показує, що причина афекту часто полягає в тім, що дитина однозначно сприймає ситуацію і не має способів її переосмислення. У силу цього він не може вийти із ситуації і керувати нею.
Послідовне проникнення і вростання вікового психологічного новотвору в центральну функцію визначають зміни у провідній діяльності. Виникаюча до кінця вікового періоду довільна центральна функція веде до появи нових форм спілкування, що визначають специфіку нового вікового періоду.
2.4. Дослідження з використанням “конструктивного тесту родини”
Оптимальними методами діагностики особистості 4-6 років є проективні малюнкові тести “Будинок – Дерево – Людина”, “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини” та багато інших, оскільки вони мають високу інформативність, зручні в застосуванні, а також враховують вікові особливості особистості дитини. Образний зміст і смисл графічного зображення в узагальненій формі передають і образ світу, і ставлення до нього, і особистісний досвід, і переживання суб'єкта. Методика вимагає спеціального аналізу самого малюнка, співвіднесеного з аналізом індивідуально-особистісних особливостей його автора.
Діагностика дитини має бути нерозривно пов'язана з наданням подальшої психологічної допомоги. В психологічній практиці діагностика і власне допомога дитині (у тому числі психокорекція, консультування) почасти виявилися розділеними між собою. Сьогодні існує вузька спеціалізація як у межах діагностики, так і в межах власне психотехнічної практики, що негативно позначається на стані справ у практичній психології загалом і в роботі з дошкільниками особливо.
По-перше, для дитини дуже важливий емоційний контакт, що встановлює психолог перед психологічним тестуванням, важлива людина, з якою вона спілкується, цього ж вимагають умови і психологічної допомоги. По-друге, та інформація, яку одержує психодіагност про дитину, дуже важлива, і передати її у всіх тонкощах і точності іншому психологові, що буде проводити консультування, практично неможливо. Обов'язково буде втрачатися інформація про поведінку дитини під час діагностики, про її коментарі при виконанні завдань методики, про специфіку її взаємодії з експериментатором чи з групою однолітків, якщо це групове тестування, тощо. Отже, практичний психолог може намітити ефективні методи психологічної допомоги, якщо буде спиратися на результати психологічної діагностики: чи це буде проста бесіда, чи ж розвивальна гра, чи ж спрямоване малювання, конструювання, ліплення тощо.
З огляду на труднощі, що виникають у практиці діагностики дитини за допомогою згаданих малюнкових методик, а також на те, що ці методики є експресивними, нашим завданням було створення конструктивної методики. Конструктивною називають методику, де піддослідним пропонуються оформлені деталі, з яких потрібно створити осмислене ціле, а потім за багатьма його особливостями, що враховуються дослідником, робиться висновок про особистість конструктора. Наша методика називається “Конструктивний тест родини”. За допомогою цієї методики можна діагностувати особистісні проблеми дитини старшого дошкільного віку, а також оцінити сімейну ситуацію, у якій вона перебуває.
“Конструктивний тест родини” - це проективна методика, тому в її розробці ми спиралися на загальноприйняті характеристики і вимоги до подібних тестів. Для даної методики був підібраний стимульний матеріал, що ґрунтується на теоретичних положеннях таких методик як “Будинок – дерево - людина”, “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини”, “Намалюй людину”, “Психогеометричний тест”А.А. Алексеева и Л.А. Громовой.
Фігури людей. Усього 24 фігури - 12 з них дорослих людей (6 чоловіків і 6 жінок), 12 - дітей (6 хлопчиків, 6 дівчаток). Усі фігури розрізняються за розміром: перша – найбільша, друга - середня, третя – маленька, а також за положенням рук (руки в сторони, руки за спиною).
Одяг для фігур відповідає кожному розміру фігури, віку і статі. Основні критерії одягу такі:
а) колір одягу (всього нами було використано шість кольорів - зелений, червоний, жовтий, синій, коричневий і чорний; значення і символіка кольору – за методикою “БДЛ”);
б) форма одягу фігур (незвичайна, нестандартна; для чоловіків і хлопчиків - трикутні, квадратні, круглі комбінезони, а для дівчинок і жінок – такої ж форми сукні; форма одягу має своє символічне значення, описане у “Психогеометричному тесті”).
Проведення методики полягає в тому, що дитині пропонується вибрати з набору чоловічих фігур - тата, з набору жіночих фігур - маму і, нарешті, з набору дитячих фігур - себе, якщо є брат або сестра, то їх теж. Обрані фігури розкладаються на чистому аркуші (формат А4), після чого дитині пропонується одяг, щоб одягти кожну фігуру так,