· третинну — це комплекс заходів щодо реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності.

В юридичних науках, зокрема в кримінології, виділяють два види профілактики:

· моральна профілактика — формування в членів суспільства моральної здатності до саморегуляції, правильного засвоєння узвичаєних у суспільстві норм моралі, неухильної відповідності цим нормам у своїх вчинках і діях;

· правова профілактика — недопущення різноманітних правопорушень, виявлення причин і умов, що їх породжують.

Враховуючи подвійну природу наркотизму, який, з одного боку, являє собою немедичне вживання наркотичних речовин, що спричиняє розвиток наркоманії та токсикоманії — тобто захворювання, а з іншого — злочинність, пов’язану із незаконним обігом наркотиків, автор поєднує дві вищенаведені класифікації видів профілактики. Але для подальшого аналізу, було запропоновано використовувати замість поняття «моральна профілактика», поняття «соціальна профілактика», що, на погляд автора, більш точно відбиває зміст даного виду діяльності. Соціальна профілактика наркотизму — це діяльність, спрямована на формування в суспільстві ціннісних установок на неприйняття наркотиків і орієнтації на здоровий спосіб життя.

Це надало можливість представити профілактику наркотизму у вигляді матриці (табл. 2).

Таблиця 2

Система профілактики наркотизму

За суб’єктами профілактики | За змістом профілактики

Первинна | Вторинна | Третинна

Соціальна | СП | СВ | СТ

Медична | МП | МВ | МТ

Правова | ПП | ПВ | ПТ

Подібне уявлення профілактики наркотизму має широке теоретичне і практичне значення тому, що дозволяє чітко визначити цільові групи профілактики, деталізувати форми і методи профілактичного впливу.

· Медична первинна профілактика (МП) — інформування населення про шкоду наркотиків і наслідки їхнього вживання для організму.

· Медична вторинна профілактика (МВ) — робота з групами ризику, схильними до вживання наркотиків.

· Медична третинна профілактика (МТ) — лікування і реабілітація наркоманів.

· Правова первинна профілактика (ПП) — правова пропаганда серед населення.

· Правова вторинна профілактика (ПВ) — робота з індивідами, схильними до вчинення правопорушень.

· Правова третинна профілактика (ПТ) — робота з індивідами, які вчинили злочини, а також із засудженими.

· Соціальна первинна профілактика (СП) — формування в суспільстві негативного ставлення до вживання наркотиків, орієнтація населення на здоровий спосіб життя.

· Соціальна вторинна профілактика (СВ) — робота з групами ризику (особи схильні до вживання наркотиків, вчинення правопорушень).

· Соціальна третинна профілактика (СТ) — ресоціалізація наркоманів і індивідів, які вчинили правопорушення, пов’язані з наркотиками.

Таким чином, цільовими групами профілактики наркотизму виступають:

· здорове, законослухняне населення;

· індивіди, схильні до вживання наркотиків;

· індивіди, схильні до вчинення правопорушень;

· наркомани;

· індивіди, які вчинили злочини, пов’язані з наркотиками.

Виконуючи регулятивну функцію, профілактика наркотизму покликана забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала соціальним вимогам, закріпленим у нормах права й інших нормативних системах. Ставлячи поведінку індивідів у певні рамки, профілактика активно впливає на духовний світ, внутрішню систему контролю і саморегуляції особистості, коли зовнішні вимоги правових і моральних норм перетворюються на ціннісні орієнтації, мотиви і стандарти поведінки.

Основний зміст охоронної функції зводиться до того, щоб оберігати суспільні інтереси і соціальні цінності, суспільство і державу від злочинних і інших замахів. При цьому дана мета досягається як безпосередньою охороною інтересів і цінностей, так і опосередковано, шляхом формування в особистості поваги цих інтересів і цінностей, вироблення стримуючих початків, які виключають можливість асоціальної поведінки.

Профілактика наркотизму, в основному, зводиться до реалізації виховної функції, тому що її призначення не в примусі, а в переконанні, тобто не в тому, щоб покарати, а потім виправляти і перевиховувати, а в тому, щоб саме виховувати з метою недопущення девіантної поведінки.

Здійснення прогностичної функції збагачує теорію і практику профілактики наркотизму прогностичною інформацією, сприяє визначенню перспективних напрямків профілактичної діяльності, розробці відповідних планів, особливо довгострокових. Ця функція допомагає узгоджувати поточні і перспективні завдання профілактики, допомагає їхньому успішному вирішенню на основі наукового передбачення.

Наявність мети, задач, організаційної структури, функцій, які профілактика наркотизму виконує в сучасному суспільстві, дає автору право розглядати це соціальне явище в якості соціального інституту. Спираючись на положення структурного функціоналізму, він розглядає профілактику наркотизму як реакцію суспільства на потужний руйнуючий вплив останнього. Організаційним втіленням соціального інституту є система спеціалізованих суб’єктів профілактики наркотизму.

В Україні склалася досить чітка система соціальних норм, які регламентують здійснення профілактики наркотизму, а також система санкцій, котрі підтримують систему соціальних норм. Проте, необхідно підкреслити, що на сьогодні відсутній закон «Про профілактику наркотизму», який би чітко визначав поняття і сутність профілактики наркотизму, коло і повноваження її суб’єктів, основні напрямки їхньої діяльності, порядок фінансування, а також форми взаємодії. Прийняття подібного закону, на думку автора, дозволило б істотно підвищити ефективність даного виду діяльності.

Більшість нормативних актів містить термін «боротьба з наркоманією», що, у свою чергу, свідчить про переважання репресивних форм протидії її поширенню. У той же час слід зазначити, що відбувається поступова зміна ставлення законодавчих органів держави у бік гуманізації щодо споживачів наркотиків, орієнтації на їхнє лікування і реабілітацію.

На сьогодні фактично цілком відсутні спеціалізовані суб’єкти правової профілактики наркотизму. У цьому зв’язку профілактичні функції виконуються правоохоронними органами, які ведуть боротьбу з наркозлочинністю. Це призводить до того, що через виконання своїх основних задач щодо розкриття злочинів і піймання злочинців, проведенню профілактичних заходів не приділяється належної уваги, вони носять епізодичний характер.

1. Значну роль у здійсненні профілактики наркотизму починають відігравати громадські організації. Проте, більшість подібних структур фінансуються за рахунок різноманітних міжнародних фондів, їхня діяльність безпосередньо залежить від строків реалізації грантів, і, унаслідок цього, найчастіше не носить