2. Усе більше значення в здійсненні профілактики наркотизму одержують Державні центри соціальних служб для молоді. Дані структури охоплюють практично всі напрямки профілактики, за винятком лікування і реабілітації наркозалежних осіб.

Метою первинної профілактики наркотизму є формування у населення негативного ставлення до вживання наркотиків, орієнтації на здоровий спосіб життя, правильного засвоєння норм моралі, законослухняної поведінки. Проте, результати дослідження свідчать про те, що більш 80% молоді у віці від 14 до 28 років, не можуть пригадати хоча б один захід щодо профілактики наркоманії, у якому вони брали участь за останні 12 місяців. Це свідчить про вкрай низьке охоплення молоді профілактичними заходами. У той же час, про ефективність таких заходів може свідчити той факт, що 60% респондентів, що брали участь у подібних заходах, змінили під їхнім впливом свою думку або поведінку стосовно наркотиків.

Так, для підвищення ефективності медичної профілактики наркотизму пропонується:

1. Внести низку змін у нормативні акти, що регламентують здійснення профілактики наркотизму, а саме:

l скасувати п. 2.7 Інструкції «Про порядок виявлення і постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні або психотропні речовини». Згідно даного пункту, у випадку встановлення діагнозу «наркоманія», «токсикоманія» і призначення диспансерної наркологічної допомоги і нагляду, на дану особу заповнюється відповідна медична документація, про що сповіщаються органи внутрішніх справ. На наш погляд, скасування даного пункту дозволить забезпечити принцип анонімності лікування, і як наслідок, буде сприяти підвищенню довіри до наркологічних установ із боку осіб, які вживають наркотики;

l внести зміни до ст. 11 ІІ-го розділу Закону «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, який регламентує порядок проведення психіатричного огляду. Відповідно до даної статті проведення психіатричного огляду особи є можливим тільки за її згодою, а стосовно неповнолітнього (до 15-ти років) — за згодою його батьків або законних представників, або на підставі письмової заяви. Заява повинна містити відомості, що дозволяють припустити наявність в особи тяжкого психічного захворювання, внаслідок якого дана особа:

· чинить або має намір учинити дії, що несуть загрозу для неї або навколишніх;

· не в змозі задовольняти свої життєві потреби на рівні, який би забезпечував її життєдіяльність;

· заподіє шкоду своєму здоров’ю у випадку не надання їй психіатричної допомоги.

Внесення змін до даної статті зумовлене тим, що під її дію підпадає і проведення наркологічного огляду, що є різновидом психіатричного. Внаслідок цього, наркологи не мають права навіть брати участь у проведенні медичних оглядів у навчальних закладах поряд з іншими лікарями. А це призводить до того, що, навіть маючи інформацію про те, що той або інший підліток знаходиться в стані наркотичного сп’яніння, нарколог не має права оглянути його, якщо відсутні вищевказані підстави. Це, у свою чергу, перешкоджає своєчасному виявленню процесу залучення до вживання наркотичних речовин і прийняттю відповідних заходів профілактичного впливу. На наш погляд, порядок проведення наркологічного огляду, у силу його специфіки, повинний обумовлюватися окремо.

2. Створити при стаціонарних відділеннях наркологічних установ Міністерства охорони здоров’я України служби психіатричної реабілітації хворих на наркоманію.

3. Налагодити тісну взаємодію із громадськими і релігійними організаціями, що здійснюють лікування і реабілітацію хворих на наркоманію.

4. Розробити заходи щодо підвищення престижу професії нарколога.

Для підвищення ефективності соціальної профілактики необхідно всіляко сприяти розвитку громадських ініціатив. З цією метою необхідно:

· ввести до бюджетів органів місцевого самоврядування окремий пункт, що передбачає надання фінансової підтримки громадським організаціям, які здійснюють антинаркотичну діяльність;

· проводити щорічні конкурси на визначення кращих програм профілактичного змісту. Громадським організаціям — переможцям таких конкурсів надавати допомогу у виділенні приміщень, а також фінансову підтримку;

· проводити щоквартальні круглі столи з представниками громадських організацій із метою виявлення проблем, які перешкоджають їх ефективній діяльності;

· залучати представників громадських організацій до формування регіональних програм, спрямованих на профілактику наркоманії.

Головними чинниками, на думку багатьох учених, виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні психотропних речовин є: вікові особливості; несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку; відхилення у функціонуванні вищої нервової діяльності. У разі, коли згадані чинниками, завдяки втручанню дорослих, усуваються або компенсуються, зловживання припиняється без традиційного лікування, тобто, без застосування медикаментозних препаратів.

Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти яке-небудь угруповання. Крім того, причиною залучення підлітка до наркотиків може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, втекти таким чином від проблем, чи навпаки, знайти спосіб їм опиратися (Райс Ф., 2000).

Через вікові особливості особистості, що формується, причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади — все це ланки одного ланцюга. Результати досліджень Максимової Н.Ю., Кочеткової Р.В., Смирнова В.К., Нечипоренко В.В., Бердник К.П. та ін. показали, що практично всі підлітки, які стали наркоманами, раніше зловживали алкоголем.

Зазвичай починають вони з різних психотропних речовин, шукаючи «свій» наркотик, — це так звана стадія полінаркотизму. Так, за спостереженнями лікарів-наркологів, дві третини молодих людей уперше вживають наркотичні речовини із цікавості, бажання довідатися, що «там», за гранню забороненого. Інші починають вживати наркотики на знак протесту і вираження незадоволеності традиційни ми нормами й системою цінностей.

Дитячі психіатри вважають, що у підлітків практично неможливо розмежувати ситуаційні порушення поведінки і прояви захворювання, що розпочинається. Негативні прояви поведінки, які досить часто зустрічаються в підлітків, важко піддаються однобічному поясненню, оскільки соціально-психологічні та педагогічні чинники тут тісно переплетені з патологічними, які стосуються психіатрії та наркології. Результати багатьох досліджень доводять, що пияцтво та наркоманія неповнолітніх