Підготовчим етапом до створення Центру соціальної адаптації можуть стати так звані «перехідні» будинки, куди направляються звільнені неповнолітні на нетривалий строк, але багато питань, що міг би вирішити Центр, у цьому будинку вирішити просто неможливо.

Центр вбачається як державна організація, що функціонує на принципах самофінансування й самооплатності не тільки за рахунок коштів, що заробляться підопічними (звільненими) на власних підприємствах (майстернях), контрагентних чи об'єктах, які організовуються на кооперативних засадах, а й надходжень від великих підприємств та організацій (вимушено виступаючих у даний час базовими по працевлаштуванню звільнених). Таким підприємствам і кооперативам, що забезпечують роботою звільнених від покарання, особливо пенсіонерів, інвалідів, обмежено працездатних, неповнолітніх, варто створювати режим найбільшого сприяння.

До компетенції Центру входить встановлення постійних контактів з органами працевлаштування, оперативне одержання від них та окремих підприємств необхідної інформації. У його віданні знаходяться й гуртожитки для тимчасового проживання звільнених, які не мають помешкання. Співробітники (інспектори, соціальні куратори, соціальні працівники) Центру встановлюють необхідні контакти і зв'язки з УВП не тільки своєї, а й інших областей, на території яких відбувають покарання мешканці даної області, аналізують практику побутового і трудового влаштування звільнених від покарання неповнолітніх, розробляють заходи для її вдосконалювання, інформують служби по справах неповнолітніх і прокурорів про необґрунтовані відмови з боку адміністрації підприємств у прийомі на роботу раніше засуджених підлітків.

Працівники Центру соціальної адаптації встановлюють контакт із бюро зайнятості населення та відділами кадрів підприємств, організують спільні виїзди з їх представниками в установи виконання покарань, проводять зустрічі й бесіди з особами, які звільнюються (за три-шість місяців до звільнення) для з’ясування питання побутового і трудового влаштування неповнолітніх, знайомлять їх з умовами побуту та праці на окремих підприємствах, з їх трудовими традиціями. На кооперативних засадах Центр укладає трудові договори зі звільненими від покарання неповнолітніми на певний строк на конкретних підприємствах на заздалегідь броньовані робочі місця. Крім того, через відділ внутрішніх справ Центр бере на себе функції виявлення осіб, які потребують працевлаштування або ухиляються від суспільно корисної праці, контролює, як працюють його підопічні.

У зв'язку з викладеним, зрозуміло, виникає питання про повноваження й можливості діяльності Центру соціальної адаптації. Він засновується і припиняє свою діяльність рішенням (постановою) обласної (районної) державної адміністрації. Його роботою керує директор, до компетенції якого входить вирішення питань, пов'язаних зі здійсненням патронату, порушенням клопотань щодо організації громадського спостереження, опіки й піклування, а в окремих випадках (по досягненні звільненим з місць позбавлення волі неповнолітнім вісімнадцятирічного віку) – встановлення адміністративного нагляду. Директор Центру контролює всю фінансову, виробничу й виховну роботу.

Центр налагоджує чіткий контроль за процесом соціальної адаптації звільнених від покарання. З цією метою ним розробляється і втілюється в життя програма управління соціальною адаптацією, що включає систему заходів щодо надання юридичної, психологічної та медичної допомоги звільненим. У зв'язку з тим, що розробка і впровадження такої програми вимагає великих організаційних зусиль, при Центрі створюються групи по управлінню процесом соціальної адаптації, до складу яких входять юристи, психологи, соціологи, медичні працівники, депутати, керівники крупних підприємств, громадських організацій і фондів.

Як нові підходи в забезпеченні пристосування до нових умов життя на волі звільнених від покарання, ми пропонуємо стосовно неповнолітніх і низки інших категорій звільнених організовувати через Центр соціальної адаптації патронат (ця форма соціального контролю декілька суворіша суспільного спостереження, але значно м'якша адміністративного нагляду) у випадках, коли відсутня необхідність жорсткого контролю за поведінкою індивіда. У той же час щодо осіб, які не стали на шлях виправлення під час відбування покарання, які не підпадають під адміністративний нагляд, також з ініціативи директора Центру і під його контролем варто організувати громадське спостереження.

Оскільки патронат ми розглядаємо як нову форму соціального сприяння звільненим і контролю за їх поведінкою, слід дещо докладніше зупинитися на його аналізі.

Про використання патронату в організації обліку й контролю за поведінкою звільнених з місць позбавлення волі неповнолітніх уже вносилися пропозиції в юридичній літературі і практичних органах, які підкреслюють необхідність створення державної системи постпенітенціарної допомоги з метою надання їм підтримки в адаптації до життя в умовах вільного суспільства. Правда, здійснення патронату пропонувалося покласти на існуючі органи, що займаються питаннями попередження рецидивної злочинності (служби по справах неповнолітніх, штатних працівників місцевої державної адміністрації, спостережні комісії, адвокати та ін.), а не на якийсь спеціальний орган держави.

Патронат як усвідомлена суспільством необхідність зменшити повторну злочинність, оздоровити громадське життя в наш час є цілком реальним. Умови для цього маються: набирають сили процеси демократизації, гуманізації, створюються товариства милосердя, благодійні фонди.

На патронат мають бути покладені завдання надання додаткового виховного впливу на засуджену особу, встановлення ступеня її пристосованості до умов життя на волі, а також захисту суспільства від можливих правопорушень з його боку. Причому спочатку, вважаємо, варто патронувати не всі категорії звільнених від покарання неповнолітніх, а тільки тих, хто своєю поведінкою в місцях відбування покарання викликав заклопотаність. І ще дуже важлива умова: патронат в обов'язковому порядку повинен сполучатися зі здійсненням соціального контролю за поведінкою патронованого, тобто з опікою над ним.

Патронат необхідно встановлювати місцевою державною адміністрацією на строк тривалістю від одного місяця