Дипломна робота

ТЕМА

«Соціально-психологічні особливості комунікативної активності підлітків в умовах шкільної дезадаптації»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

Розділ 1.Соціально-психологічні особливості комунікативної активності підлітків в умовах шкільної дезадаптації…………………………………………7

1.1. Психологічні підходи до обгрунтуання поняття комунікативної активності особистості……………..………………………………………………….7

1.2. Соціально-психологічні характеристики спілкування та взаємодії підлітків в умовах навчання в школі……………………………………………….22

1.3. Соціально-психологічні характеристики шкільної дезадаптації підлітків……………………………………………………………………………….31

Висновок до розділу І…………………………………………………………….…40

Розділ 2. Дослідження специфіки вияву комунікативної активності підлітків в ситуації шкільної дезадаптації……………………………………………….….42

2.1. Програма дослідження…….…………………………………..………..…42

2.2. Аналіз рівня потреби у спілкуванні та комунікативної установки підлітків в ситуації шкільної дезадаптації………………………………..……..…..46

2.3. Вивчення комунікативних характеристик підлітків в ситуації шкільної дезадаптації…………………………………………………………………………....50

2.4. Рекомендації………………………..….…………………………….…......55

Висновок до розділу ІІ………………………………………………………………59

Висновки…………………………………………………..………………….………62

Список використаної літератури………………………………………………….65

Додатки………………………………………………………………………………..72

Вступ

Актуальність теми дослідження. Проблема комунікативної активності підлітків в умовах шкільної дезадаптації є однією з важливих у педагогіці та психології, але сьогодні вона носить масовий характер та потребує особливої уваги, адже, підлітковий, або середній шкільний вік, - один з станів становлення особистості, період особливо активного формування духовного багатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності до праці, здатності бути активним громадським діячем.

Особистість перехідного періоду (підліток) – це індивід, який значною мірою втратив орієнтири у принципах побудови своїх взаємовідносин з іншими людьми, групою, суспільством. Зазначені негативні тенденції яскраво проявляються саме у підлітковому віці, який є сам по собі критичним з погляду онтогенетичних психофізіологічних змін. Тому однією із нагальних проблем як самого індивіда, так і соціуму є пошук ефективних шляхів подолання дезадаптації в цілому і дезадаптивної самоорганізації підлітка зокрема, а відтак і тих чинників, котрі детермінують виникнення цього феномену.

Шкільна дезадаптація – негативне явище, що заважає своєчасній повноцінній соціалізації дитини, гармонійному розвитку особистості, перешкоджає подальшій успішності в навчанні, загальній соціально-психологічній адаптації.

Характерною рисою підлітків в умовах шкільної дезадаптації є недостатня сформованість у них навичок спілкування, а саме замкнутість; нездатність одержувати інформацію в спілкуванні; нездатність використовувати зворотний зв'язок, тобто наявність труднощів при формулюванні запитання для одержання додаткової інформації; нездатність звернутися по допомогу і прийняти її;  нездатність брати участь у спільній діяльності з іншими підлітками при виконанні спільного завдання [54, 160].

За кожним проявом шкільної дезадаптації стоїть, як правило, складна система причин, умов. У цю систему входять усі елементи культурного та етнічного середовища: прийняті у суспільстві норми поведінки, цінності, форми мислення, місцеві традиції, навички, обряди, звичаї, діалекти, побут, фольклор; найближчого соціуму, який безпосередньо передає особистості життєві настанови; особливості психофізіологічного розвитку, що виступають внутрішньою передумовою виникнення труднощів у засвоєнні умінь та навичок соціально позитивного досвіду поведінки, діяльності та його використання у повсякденному житті.

Знаходження шляхів подолання шкільної дезадаптації є важливою і актуальною проблемою для теорії і практики педагогічної науки, адже коли учневі-підлітку буде затишно в класі, з ровесником, класним керівником, коли він буде знати що його люблять, йому довіряють, в нього підвищиться самоповага й рівень домагань – тоді він зможе бути впевненим у своїх силах, зникнуть страхи і побоювання.

Багаточисленні дослідження дають підставу стверджувати той факт, що рівень адаптації до навчально-пізнавальної діяльності та рівень адаптації до формальної організації шкільного життя значною мірою залежить від рівня комунікативних здатностей і сформованого вміння встановлювати взаємини зі своїми однокласниками. Відомо, що низький неофіційний статус слабковсигаючого учня у класі, що є наслідком вибіркових взаємин однокласників, призводить до формування у нього зниженої самооцінки та зневіри у власних не тільки навчальних, а й інших можливостях.

Більшість дослідників виокремлюють шкільну дезадаптацію в “самостійний феномен”, що виникає в результаті невідповідності соціопсихологічного чи психофізіологічного статусу дитини з вимогами нової, соціальної ситуації, тобто ситуації шкільного навчання. Помилкова оцінка характеру та причин труднощів, які виникають в учнів під час навчання в школі, породжує більш складні проблеми.

У психологічній науці традиційно приділяється значна увага питанням повноцінного розвитку й навчання підлітків (Л.Й.Айдарова, Ш.О.Амонашвілі, Л.І.Божович, О.Л.Венгер, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, І.В.Дубровіна, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Є.М.Кабанова-Меллер, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Д.Максименко, Н.О.Менчинська, Н.Ф.Тализіна та ін.), зокрема проблемам їх пристосування до шкільного життя (Л.І.Божович, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, О.О.Карабанова, О.Г.Лідерс, О.М.Леонтьєв, Н.Г.Лусканова, Н.В.Самоукіна та ін.). 

Суттєва зміна деяких складових соціальної ситуації розвитку в сучасних умовах призвела до збільшення кількості підлітків, які відчувають стан дезадаптації (М.Р.Бітянова, Г.В.Бурменська, І.В.Дубровіна, М.М.Заваденко, О.І.Захаров, В.М.Оржеховська та ін.). Цей стан дослідники, вчителі й батьки пов’язують не стільки з проблемою здоров’я або успішності, скільки із соціально-психологічним входженням дитини в шкільне життя, в колектив класу, в систему шкільних відносин.

Об’єкт дослідження: комунікативна активність підлітків в ситуації шкільної дезадаптації.

Предмет дослідження: специфіка прояву комунікативної активності підлітків в ситуації шкільної дезадаптації.

Мета дослідження: вивчити особливості комунікативної активності підлітків в ситуації шкільної дезадаптації.

Гіпотеза: комунікативна активність підлітків певною мірою детермінована фактом шкільної дезадаптації. Ситуація шкільної дезадаптації впливає не формування комунікативної активності підлітків.

Відповідно до поставленої мети та висунотої гіпотези визначено наступні завдання:

1) проаналізувати основні підходи до виявлення комунікативної активності особистості;

2) виявити основні характеристики шкільної дезадаптації підлітків;

3) дослідити специфіку прояву комунікативної активності підлітків в ситуації шкільної дезадаптації у порівнянні із комунікативною активністю підлітків.

Теоретико-методологічна основа: положення про сутність і закономірності становлення особистості у підлітковому віці (О.В.Запорожець, Є.М.Кабанова-Меллер, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Д.Максименко, Н.О.Менчинська) психологічну адаптацію особистості в школі (Л.І.Божович, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, О.О.Карабанова), загально-психологічні та соціально-психологічні підходи до проблеми спілкування та взаємодії (Б.Г.Ананьєв, Г.М.Андреєва, О.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семченко та ін.).

Методи дослідження: теоретичний (аналіз та узагальнення наукової літератури), емпіричні (спостереження, бесіди, тестування), методи обробки одржаних даних.

Теоретичне значення: проаналізовано зміст поняття комунікативної активності, виявлено специфіку прояву комунікативної активності підлітків в умовах шкільної