Для вивчення соціально-перцептивних характеристик учасників дослідження нами використано методику діагностики рівня емпатії Є.І.Рогова. Згідно методики досліджено наступні види емпатії: до батьків, до тварин, до людей похилого віку, до дітей, до героїв художніх творів, до незнайомих чи малознайомих людей та загальний показник. Крім того, методика передбачає виокремлення наступних рівнів емпатії: дуже високий, високий, середній, низький, дуже низький. При аналізі рівнів емпатії слід виходити із їх сутнісних характеристик, запропонованих автором методики.

Дуже високий рівень емпатії притаманний людям, у яких надміру (аж до хворобливого) розвинено співчуття та співпереживання. Такі люди надзвичайно вразливі, що спричиняє їм труднощі у спілкуванні.

Високий рівень емпатії характерний людям, чутличим до потреб і проблем навколишніх, комунікабельним. Такі люди швидко встановлюють контакти з оточуючими, не є конфліктними особистостями, їм притаманна відкритість, за що їх цінують інші.

Середній рівень емпатії характерний людям, які не відзначаються особливою чутливістю, та емоційно черствими їх назвити не можна. У міжособистісних відносинах думка про оточуючих формулюється скоріше на основі їх вчинків, аніж на власних враженнях. У спілкуванні - уважні, та не сприймають надмірних проявів емоцій партнера. Виникають проблеми у прогнозуванні розвитку відносин між людьми, тому часто певні вчинки оточуючих стають несподіваними.

Низький рівень емпатії притаманний людям, в яких переважають обмежені емоційні прояви. У людей з дуже низьким рівнем емпатії емпатійні тенденції практично не розвинуті. Тобто, дуже високий, низький та дуже низький рівні спричиняють труднощі особистості у спілкуванні. Найбільш успішним можна вважати високий рівень емпатії.

Для дослідження складових комунікативних особливостей та пізнавальної активності в системі ціннісних орієнтацій сучасного підлітка використано методику М. Рокича «Ціннісні орієнтації».

Дана методика дозволяє, по-перше, проаналізувати ієрархію цінностей особистості з точки зору того, як вони відображають довготривалу життєву перспективу, тобто, що людина цінить зараз і до чого прагне в майбутньому (термінальні цінності); по-друге, ієрархію цінностей-засобів (інструментальні цінності).

Цінності, запропоновані в методиці М.Рокича, в узагальненому вигляді відображають найбільш актуальні цінності людини, яка живе в сучасному розвиненому суспільстві. Серед усього набору цінностей детальному аналізу піддавалися позиції цінностей, що відображають пізнавальну активність студентів через призму їх комунікативних властивостей.

З цією метою виокремимо 2 групи цінностей. До першої належать ті, що відображають життєві плани в рамках навчання в університеті та подальшого професійного становлення (цінності навчання та пізнавальної активності): життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, досягнений життєвим досвідом), цікава робота, активна діяльність (повнота і емоційна насищеність життя), свобода дій і вчинків, розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення), пізнання (можливість розширення свого світогляду, освіти, загальної культури, інтелектуальний розвиток), продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил і здібностей), творчість (можливість творчої діяльності. Друга група включає комунікативні засоби реалізації вищевказаних планів (комунікативні характеристики як цінності): вихованість (хороші манери), відповідальність (почуття обовязку, уміння тримати слово), чесність, незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче), життєрадісність (почуття гумору), непримиримість до недоліків в собі та інших, самоконтроль (стриманість, самодисципліна), тверда воля (вміння настояти на своєму, не відступати перед труднощами), сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів, раціоналізм (вміння тверезо і логічно мислити, приймати обдумані, раціональні рішення), терпимість (до поглядів інших, вміння прощати іншим їхні помилки й ілюзії), ширина поглядів (вміння зрозуміти чужу точку зору, поважати її), освіченість (широта знань, висока загальна культура). Перша група виокремлена серед термінальних цінностей, друга пберед інструментальних.

2.2. Аналіз рівня потреби у спілкуванні та комунікативної установки підлітків в ситуації шкільної дезадаптації

Потреба у спілкуванні виступає мотиваційною основою, джерелом комунікативної активності особистості. Значний рівень потреби у спілкуванні є показником адекватної комунікативної активності.

Показники дезадаптованих дітей виявили 33,3% опитуваних з низьким рівнем потреби у спілкуванні, 40% - нижче середнього, 20% - середнього та 6,7% вище середнього рівня потреби у спілкуванні. Тобто, у дезадаптованих дітей домінує нижче середнього рівня потреби у спілкуванні. Результати опитування нормальних дітей вказують на актуалізацію потреби у спілкуванні (табл. 1).

Таблиця 1

Результати по визначенню рівня потреби у спілкуванні

Рівень потреби у спілкуванні | Дезадаптовані діти | Нормальні діти

Кількість (К) | % | Кількість (К) | %

Низький | 10 | 33,3 | 5 | 16,7

Нижче середнього | 12 | 40,0 | 6 | 20

Середній | 6 | 20,0 | 12 | 40

Вище середнього | 2 | 6,7 | 6 | 23,3

Високий

Як видно з таблиці 1. у дітей, що характеризуються ознаками шкільної дезадаптації, домінує середній (40%) рівень потреби у спілкуванні. Актуальним є рівень вище середнього (23,31%). Показники низького (16,71%) та середнього рівня (20%) суттєво відрізняються від даних показників дезадаптованих дітей (відповідно 33,3% та 40%).

Тобто, серед дітей, що характеризуються ознаками соціально-психологічної дезадаптації домінує нижче середнього рівень потреби у спілкуванні. Достатнього впливу набув низький рівень. Найменше прояву має вище середнього рівень потреби у спілкуванні. Серед дітей, що не характеризуються ознаками шкільної дезадаптації, найпоширенішим виявився середній рівень потреби у спілкуванні. Значними є показники вище середнього рівня потреби у спілкуванні.

Проаналізуємо результати дослідження