У системі цінностей сучасного підлітка пізнавальна активність та навчання не є значущими і займають практично останні позиції; комунікативна активність як засіб пізнання також не означена пріоритетністю для студентської аудиторії. Основний мотив навчання у школі - одержання атестату. Тобто, реальний стан розвитку комунікативних характеристик учнів є недостатньою мірою розвинений і супроводжується низькою комунікативною активністю та неадекватним вибором мотивів навчання.

З'ясовано та досліджено психологічні умови, які визначають комунікативну природу навчальної діяльності і створюють позитивне підґрунтя для реалізації комунікативних характеристик учнів (оптимальні для ситуації навчання та особистості педагогічне і учнівське міжособистісне спілкування, знання комунікативних особливостей групи і комунікативних особливостей учня, адекватний тип комунікативного зв'язку); оптимізують комунікативну активність учнів (актуалізована потреба спілкування, позитивна комунікативна установка, високий рівень розвитку комунікативних якостей, індивідуалізований формат взаємодії).

Складові комунікативних особливостей учнів у процесі навчальної діяльності підлягають корекції під впливом цілеспрямованої комунікативної підготовки. Успіх у процесі комунікативної підготовки забезпечується за умов формування позитивних комунікативних установок як внутрішнього стану готовності до процесу спілкування, як стійкого переконання при погляді на себе та партнера по взаємодії; спонукання комунікативної активності та актуалізації пізнавальної активності.

Оптимізація комунікативної підготовки реалізується за допомогою активних методів навчання у поєднанні з теоретичними формами роботи із учнями.

Важливою психологічною умовою оптимізації комунікативної активності і комунікативної підготовки виступають комунікативні установки учасників спілкування. Наявність негативної комунікативної установки та низької комунікативної толерантності серед комунікативних особливостей учнів не сприяє виникненню позитивного психологічного клімату та оптимальних процесів спілкування в групі, розвитку емпатійних здібностей, потреби у спілкуванні, а відтак і комунікативної активності загалом.

Зниження показників негативної комунікативної установки забезпечує оптимізацію комунікативної активності та позитивно впливає на мотивацію навчання.

Показниками адекватної комунікативної активності виступають середній та вище середнього рівні потреби у спілкуванні, позитивні комунікативні установки, високий рівень розвитку комунікативних якостей та їх актуальність у системі ціннісних орієнтацій, індивідуалізований формат взаємодії. Експериментально доведено, що досягнення зазначеного рівня комунікативної активності сприяє домінуванню продуктивних мотивів навчання у структурі комунікативної підготовки учнів та супроводжується актуалізацією цінностей-відношень до навчання та пізнавальної активності.

Перспективами дослідження є поглиблення теоретичних уявлень про комунікативну активність учнів у процесі навчальної діяльності у навчальному закладі, етнопсихологічні особливості комунікативної активності, удосконалення процесуальних технологій комунікативної підготовки учнів.

Загалом, комунікативна активність виступає головною, невід’ємною характеристикою особистості як суб’єкта спілкування. Комунікативна активність проявляється у комунікативних особливостях особистості, і, як наслідок, у мірі ефективності процесу спілкування. Компонентами комунікативної активності виступають потреба у спілкуванні як мотиваційна основа (комунікативні установки, мотиви спілкування), комунікативні якості, що характеризують особистість у процесі спілкування (знання, вміння, навички, комунікативні властивості), стиль спілкування як прийоми та методи реалізації комунікативної активності. Дані складові перебувають у взаємодії, визначають та взаємодоповнюють один одного. Разом з тим, вони співвідносяться з пізнавальною активністю, виступаючи засобами оволодіння знань та відображення їх на практиці. Постає потреба вивчення рівня розвитку складових комунікативної активності.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Наука, 1991. - 340с.

2. Андреева Г.М. Психология социального познания. - М. - 2000. - 288с.

3. Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. – М.: Издательство «Питер», 2008. – 272с.

4. Апетик Н.М., Тарновська О.С. Самооцінка як провідний психологічний механізм моральної саморегуляції поведінки підлітка // Збірник наукових праць ВГУ НАОУ (за матеріалами виступів учасників конференції: “Українська еліта та її роль в державотворенні” (18-19 травня 2000 р.). - №1’2 (14). – К., 2000. – С.325-330.

5. Боделан О.Р. Вплив інтелектуальних і комунікативних особливостей дітей на їхню психологічну адаптацію до школи // Наука і освіта. - Одеса, 1998. - № 4 - 5. - С. 32 – 34

6. Божович Л.И. “Личность и ее формирование в детском возрасте”. – М.: Просвещение, 1968. – 219с.

7. Боришевський М.І. “Психологічні механізми розвитку особистості”// Педагогіка і психологія. – 1996, № 3 – С. 26-33.

8. Булах І.С. Психологія особистості підлітка // Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник/Авт. О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – С.175-232. - 57 авт.с.

9. Булах І.С. Особистісний підхід до вивчення самопізнання підлітків//Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. – К.: Інститут психології ім.Г.С. Костюка: Вид-во ''Любіть Україну'', 1999. – С. 16-17.

10. Гільбух Ю.З. Киричук О.В. Шкільний клас: як ізнавати й виховувати його душу. – К.: Між від.наук.-практ.центр “Психолого діагностика і диференційоване навчання”, 1994. – 208с.

11. Гуцуляк Н.М., Ніколенко О.С., Рудюк Н.Г. Мотивація навчальної діяльності як умова попередження девіантної поведінки підлітків // Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Інноваційні технології превентивного виховання дітей та молоді: соціально-педагогічний аспект» 22-23 вересня 2005р. Науковий вісник ЧНУ: Збірник наукових праць. Вип. 284. – Чернівці: Рута, 2006. – С.27-32.

12. Давидюк Н.М. Активізація творчого потенціалу особистості в процесі навчання // Етнонаціональний розвиток в в Україні та стан української етнічності в діаспорі:сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI ст. Матеріали п’ятої Міжнародної науково-практичної конференції; ч.I, 22-25 травня 1997 р. – Київ-Чернівці, 1997.

13. Диагностика школьной дезадаптации. Научно-методическое пособие/Под ред. С.А. Беличевой, И.А. Коробейникова, Г.Ф. Кумариной М.: Изд-во Консорциум "Социальное здоровье России". – М., 1993. – 127с.

14. Дзюбко Л.В. А.С.Макаренко