На сьогоднішній день в світі не існує єдиного погляду на визначення поняття «психотерапія», здатного охватити всі її види та форми. Можна говорити про існування медичної, психологічної, соціологічної та філософської моделях психотерапії.

Психотерапія – нова наука про людину та її суб’єктивний світ, та її здібності.

Визначення Позитивної психотерапії, яке ухвалила УСП, психотерапія – це рефлексивний діалог з людиною, який допомагає рухатись від страждання до розширення власної ідентичності[4].

Психотерапія – це наука про вплив слова на психіку, а через неї на весь організм людини з метою збереження і відновлення здоров’я.

Розширене поняття в області застосування психотерапії закріпленно в Декларації по психотерапії, прийнятій Європейською асоціацією психотерапії в Стразбурзі у 1990 році. В цій декларації зафіксовано наступне:

ь Психотерапія являє собою дисципліну із області гуманітарних наук, практика в якій являє собою незалежну та вільну професію;

ь Психотерапевтична освіта потребує високого рівня теоретичної та практичної підготовки;

ь Гарантується різноманітність психотерапевтичних методів;

ь Освіта в області одного з методів повинна здійснюватися інтегрально: вона включає теорію, особистий терапевтичний досвід і практику під керівництвом супервізора, одночасно набувається широке уявлення про інші методи;

ь Доступ до такого навчання здійснюється за допомогою різноманітної попередньої підготовки, в галузі гуманітарних та суспільних наук[2].

Для мене психотерапія – це те, що допомагає мені вивільнитися від негативних емоцій, дає побути мені самою собою, віднайти себе, показує шляхи вирішення проблем, яких я не бачила, вчить жити в гармонії з собою, з іншими та світом, це те що збільшує мою віру та допомагає ставати знов щасливою. Це частина мого життя, яку я люблю, адже вона поступово стає моєю професією.

1.2. Психотерапія у всеоб’ємному, широкому та у вузькому розумінні.

Позитивна психотерапія розглядає психотерапію у трьох значеннях: вузькому, широкому та всеохоплюючому.

У вузькому значенні слова (медична модель) психотерапія розуміється як комплексна лікувальна вербальна і невербальна дія на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях. Тобто це робота з Я[6].

У широкому: робота з системою, з базовими емоційними установками. “Я” - це те, як в дитинстві ставилися до мене (насамперед батьки) і я в цьому наслідую модель такого ставлення.

“Ти” - це як бачив, як відносилися до інших (переважно батьки). Ця модель може бути двох видів: муніфікація – так і буду жити або бунтарська – доказує зворотн'є.

“Ми” – це як батьки ставилися та говорили про оточення, суспільство.

“ПраМи” – що казали про бабусю,дідуся, родичів, пра-родичів, гордилися ними чи ні, чи любили. Це про майбутнє, чи виховувалася культура роду[4].

Сюди відноситься і чотири сфери переробки конфліктів. Тобто на цьому рівні психотерапія направлена на підтримку «загальної гармонії самопочуття».

Всеохоплюючому: терапія цивілізації в цілому[6]. Це про майбутнє.

1.3. Основні психотерапевтичні напрями, визначені ЄАП.

1. Гіпноз

2. Психоаналіз

3. Психодрама

4. Гештальттерапія

5. Тілесна психотерапія

6. Арт-терапия

7. Недирективний гіпноз (Еріксонівський гіпноз, він же Новий гіпноз)

8. Когнітивна психотерапія

9. Екзистенціальна психотерапія

10. Системна сімейна психотерапія

11. Нейролінгвістичне програмування (НЛП)

12. Ігротерапія

13. Процесуально-орієнтована психотерапія

14. Позитивна психотерапія[5].

1.4. Психотерапевтичні товариства у світі.

Міжнародні:

1. Всесвітня психотерапевтична рада (WCP)

2. Європейська психотерапевтична асоціація (EAP)

3. Міжнародна лаканівска асоціація (ALI)

4. Всесвітня Асоціація Позитивної Психотерапії (WAPP)

5. Міжнародна Академія Позитивної Транскультурної психотерапії (IАPP).

6. Європейська Федерація Центрів Позитивної психотерапії (EFCPP).

7. Вісбаденська психотерапевтична Академія (WIAP).

Російські:

1. Професійна психотерапевтична ліга (ППЛ)

2. Асоціація тілесно орієнтованих психотерапевтів (АТОП)

Інші краіни:

1. Латвійська психотерапевтична асоціація (LPB)

Україна:

1. Українська Спілка Психотерапевтів (УСП)

2. Український Інститут Позитивної крос-культурної психотерапії та менеджменту (УІПП).

EAP представляє 166 організацій (в том числі 23 національні асоціації, 19 Європейських психотерапевтичних асоціацій) в 37 Європейських країнах, об’єднанні більш чим 70.000 психотерапевтів, як в складі психотерапевтичних організацій, так і індивідуальних членів[5]. Вона займаєтся розвитком психотерапії як гуманітарної науки.

24 червня 2008 року, загальними міжнародними зборами представників центрів Позитивної психотерапії було утворено Всесвітню Асоціацію Позитивної психотерапії (World Association for Positive Psychotherapy, WAPP), яка об'єднала існуючі національні асоціації з позитивної психотерапії і увійшла колективним членом до Світової Ради Психотерапії (World Council for Psychotherapy, WCP) та Європейської Асоціації Психотерапії (European Association for Psychotherapy, EAP). Очолив Асоціацію засновник методу Позитивної крос-культурної психотерапії Носсрат Пезешкіан.

Представники 10 країн були обрані до складу Ради WAPP: Болгарії, Індії, Кіпру, Китаю, Косово, Латвії, Німеччини, Росії, Румунії, України. Членом Ради з боку України було обрано Володимира Карікаша, голову секції Позитивної психотерапії УСП[8].

2. Позитивна психотерапія. Історія та сучасний стан.

Не запитуй, що дало тобі життя;

Запитай, що дав йому ти.

Адлер Альфред

Позитивна психотерапія - це новітній гуманістичний напрямок сучасної світової психотерапії, офіційно визнаний Європейською асоціацією психотерапії у 1996 році. Засновником методу Позитивної психотерапії є НОССРАТ ПЕЗЕШКІАН, виходець з Персії, який нині проживає і працює у Європі (Вісбаден, Німеччина). Метод Позитивної психотерапії заснований у 1968 році і тоді початкова його назва була диференційний аналіз. За 40 років свого розвитку, даний метод поширився у Європі та світі, і сьогодні гармонійно поєднує у собі раціональну технологічність Заходу та інтуїтивну мудрість Сходу.

В ході кроскультурних досліджень Н. Пезешкіан встановив, що в багатьох східних країнах лікарю виплачувався гонорар до тих пір, поки його “пацієнт” залишався здоровим. При такій системі лікар орієнтувався на підтримку здоров’я, а не на лікування захворювання. Це і побудило Пезешкіана на створення такої концепції, яка в центрі ставить не захворювання, а здоров’я[9].

Працюючи ординатором ще в 60-х роках Н. Пезешкіан деяким пацієнтам розказував східні притчі, які підходили до їхньої життєвої ситуації, він побачив що пацієнти стають більш доступними