2.3. Міжнародний статус.

Сьогодні, Позитивна Психотерапія адаптована в більш ніж 22 країнах, і представлена в більш ніж 76 країнах у всьому світі. Дії по розповсюдженню і упровадженню методу Позитивної психотерапії скоординовані Міжнародним Центром, штаб якого знаходиться у Вісбадені, Німеччина. Було організовано вже три Світові Конгреси Позитивної Психотерапії - в Cанкт - Петербурзі, Росія (1997), у Вісбадені, Німеччина (2000) і у Варне, Болгарія (2003). Крім навчання і практичної психотерапії, головний акцент був зроблений на транскультуральном дослідженні. В 1997, якісна гарантія і вивчення ефективності були досліджені в Німеччині, і результати показали високу ефективність даного короткострокового методу. Так, метод Позитивної Психотерапії був представлений до нагороди Richard-Merten (1997). Сьогодні існують більш ніж 24 книг по Позитивній Психотерапії, які були перекладені на 23 мови. Приблизно 260 статті було видано в наукових журналах. Інші книги по Позитивній Психотерапії були написані іншими колегами.

З 1971 розпочалася підготовка фахівців на післядипломній освіті, що включає щорічне проведення семінарів і курсів в Академії для післядипломної медичної освіти при Медичній Асоціації землі Гессен, Германія. З 1974 - 2006 приблизно 38000 лікарів, фізіологів і педагогів, було навчено даному методу.

Лекції, семінари, симпозіуми і курси, що проводяться в структурі програми післядипломної освіти і конгреси були підтримані в 76 країнах по всьому світу.

У 1996 році Європейська асоціація психотерапії офіційно визнала Позитивну Психотерапія 14 психотерапевтичним напрямом.

З 1997 року позитивна психотерапія викладається в школах та університетах Німеччини як державна навчальна дисципліна.

2.4. Подібність та відмінності позитивної психотерапії та інших напрямів.

Позитивна психотерапія - це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу (психотерапевтичний аспект), так і на виховання (педагогічний аспект), навчання дорослих (андрагогічний аспект), соціальну роботу (соціальний аспект), розвиток між-культурної свідомості (крос-культурний аспект), взаємодію та інтеграцію різних психотерапевтичних напрямків (інтер-дисциплінарний аспект) [3].

Саме поєднання психотерапевтом технік, методів, елементів з різних напрямків забезпечує коротко-терміновість консультування у руслі ПП.

Подібністю ПП з більшістю методами насамперед є: встановлення довірливого контакту, активне слухання, робота в минулому, теперішньому та майбутньому, уточнюючі запитання та перефразування, відкриті та закриті запитання, об’єктивація почуттів, вербалізація та ін.

Позитивна психотерапія використовує елементи багатьох психологічних шкіл та течій, зокрема, психоаналіз, біхевіористична терапія, логотерапія по В.Франклу, розмовна психотерапія по К.Р.Роджерсу, індивідуальна терапія по Адлеру та інші.

Якщо взяти практичну орієнтацію класичних психотерапій, то можна прослідкувати, що вони орієнтуються на негативних аспектах життя своїх клієнтів. Психоаналіз – на внутрішньо особистісному конфлікті раннього дитинства. Біхевіоризм – на проблемі, як проявленні «поганого навчання», яке можна замінити адаптивними стереотипами. Екзистенціально-гуманістичний напрям, спираючись на такі позитивні поняття, як «самореалізація» та «самоактуалізація», в практичній роботі з клієнтом центрується на блоках самореалізації – знову ж таки на негативних включеннях людського життя, які бажано усвідомити і перебороти. Позитивна ж психотерапія зорієнтована на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв’язання проблеми, самопізнання та самодопомогу.

Психоаналіз. Подібність: встановлення довірливого контакту, активне слухання, уточнюючі запитання, аналіз змісту проблеми, переклад відповідальності на клієнта, побудова відносин на основі співпраці, клієнт повинен зрозуміти, що сам повинен докласти зусиль, щоб вирішити свою проблему, повинен прагнути до змін.

Відмінність: Психоаналіз дає свою інтерпретацію, тобто приписує смисл та значення психологічним феноменам, тут також може використовуватися переконування та маніпуляція. Основна задача психоаналізу – досягнення усвідомлення безсвідомого матеріалу, розуміння того, як дитячі конфлікти визначають актуальні проблеми клієнта. Психоаналіз повністю закритий метод, який не визнає інші методики.

Гештальт-терапія. Подібність: терапевт не вкладає якесь визначене значення в переживання і поведінку клієнта, в процесі усвідомлення клієнт сам знаходить їх значення; передача відповідальності клієнту; принцип «Я-Ти» прагнення до відкритого і безпосереднього контакту між людьми.

Відмінність: головна ціль гештальт-терапії – досягнення якомога більш повного пізнання себе, в ПП клієнт теж пізнає себе, але це не є головною ціллю. Принцип «тут і тепер», що потрібно пережити все зараз, ПП більш орієнтована на майбутнє[2].

Трансактний аналіз. Подібність: Практика трансактного аналізу — це допомога клієнту здобути життєву позицію “я о’кей — ти о’кей”. Філософські постулати ТА такі: Усі люди – ОК. Кожна людина здатна думати. Люди самі вирішують свою долю і можуть змінювати прийняті рішення. З цих постулатів випливають два основні принципи практики ТА: Контрактний метод. Відкритість.   

Кінцева мета ТА – досягнення автономії особистості, визначення своєї власної долі, прийняття відповідальності за свої вчинки і почуття.

Відмінність: Трансактний аналіз намагається пояснити, чому люди поводяться неадекватно.

Клієнт-центрований підхід К.Роджерса. Подібність:    Відповідно до поглядів К.Роджерса, людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб вирішувати виникаючі перед нею проблеми і спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ця здібність може розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, в якому людина отримує можливість встановлювати позитивні зв’язки.

Умови, необхідні для створення сприятливого психологічного клімату у взаємодії „психолог-клієнт”:

1.Безумовне позитивне ставлення психолога до почуттів клієнта; 2. Емпатія. Психолог прагне побачити світ очима клієнта. 3. Аутентичність. 4. Утримання від інтерпретацій повідомлень клієнта чи від підказки рішень його проблем. Виконує функцію дзеркала, що відображають почуття і думки клієнта та формулює їх по-новому[8]. 

Психодрама близька ПП не тільки запозиченням окремих технік, а й ігровим, метофоричним підходом до життя [В. Карікаш].

Відмінність від усіх: Позитивна психотерапія конфлікт-центрована, вона використовує Позітум-підхід, модель балансу, чітку структура (5-ти крокова модель).

3. Особистість психотерапевта як інструмент. Вимоги до особистості психотерапевта у позитивній психотерапії.

Оскільки особистість консультанта є його знаряддям праці та найважливішим цілющим засобом у процесі консультування, її повнота і цілісність набуває важливе значення для ефективної психотерапії.

Для психотерапевта необхідні такі