Дуже важливо, щоб психотерапевт сам пройшов курс психотерапії, щоб на консультаціях не вилазили його проблеми та комплекси. Йому потрібно розвивати в себе, те що Адлер називав мужністю недосконалості, тобто це уміння мужньо приймати невдачу. Він повинен навчитися радіти не тільки досягнутим цілям, але й самому процесу життя. Психотерапевт повинен бути впевнений, що проявляє інтерес до людей заради них самих.

Важлива задача психотерапевта заключається не в знятті або облегшенні симптомів захворювання, а створенні умов для оптимального функціонування особистості та її розвиток.

К. Роджерс висунув таку гіпотезу про професійні-особистісні якості психотерапевта:

ь Він повинен бути відкритим і здатним проявляти безумовну позитивну увагу, тобто приймати клієнта такого, який заслуговує поваги незалежного від того, ким він є і що він говорить чи робить;

ь В психотерапевта повинна бути присутня конгурентність, тобто він повинен використовувати свої почуття в процесі консультування, його вербальна і невербальна поведінка повинна бути відкритою для клієнта і бути послідовною;

ь Психотерапевт повинен бути чесним, щирим і не ховатися за свій «фасад»;

ь Він повинен проявляти емпатію, тобто показувати клієнту, що розуміє хід його думок і почуття, і може бачити світ таким, яким бачить його клієнт, але в той же час він зберігає свою незалежність від світу клієнта.

Все більше спеціалістів, які займаються теорією психотерапії, схиляються до думки, що якість міжособистісних відносин між клієнтом і консультантом є більш важливим фактором, ніж філософія, метод чи техніка, який сповідує та використовує психотерапевт.

Дослідження Труакса, Кархафа показали, що:

ь Той факт, що сам психотерапевт пройшов курс особистої психотерапії, не являється гарантією ефективності психотерапії;

ь Стать та національність не впливають на ефективність психотерапії;

ь Цінність досвіду роботи психотерапевта як фактора, який обумовлює ефективність психотерапії, досить дискусивний: по крайній мір, було показано, що люди, яки мають великий психотерапевтичний досвід, не обов’язково є найкращими психотерапевтами;

ь Психотерапевти, які мають особисті емоційні проблеми, частіше менш ефективні в роботі;

ь Ряд досліджень підтвердили те, що психотерапевти більш ефективні в тих випадках, коли вони мають справу з клієнтами, які поділяють їх особисті життєві цінності.

Можна сказати, що комунікативна компетентність являється домінуючим, системностворючим компонентом професійної діяльності психотерапевта[2].

Позитивка називає психотерапевта ефективним, якщо в ньому спрацьовує принцип надії, самодопомоги, він живе в балансі. Розвиває свою особистість, володіє знаннями (теорією), має досвід (практика), компетентний, є професійно творчим та має сильну професійну спільноту[4].

Якщо взяти п'яти крокову модель позитивної психотерапії, то для ефективної роботи психотерапевту будуть необхідні такі якості та вміння:

Дистанціювання:

ь Вміння заходити та бути в контакті;

ь Вміння активно слухати;

ь Вміння встановлювати контакт та складати контракт;

ь Позитивне мислення, почуття гумору;

ь Здібність вивести клієнта з «—»;

ь Вміти бути спостерігачем;

ь Прийняття;

ь Вміти давати підтримку;

ь Вміння об’єктивувати почуття;

ь Без оціночне ставлення;

ь Емоційна стабільність та об’єктивність;

ь Проникливість;

Інвентаризація: (+)

ь Вміння дослідити скаргу, виявити зв’язки між симптомом та перебігом життя;

ь Передача відповідальності клієнту;

ь Вміння утримуватися від інтерпретацій та гіпотез;

Ситуативне підбадьорення: (+)

ь Підтримка;

ь Вміння бачити можливості та ресурси клієнта та здібність їх активізувати;

ь Бачити цінності тут і тепер;

ь Здібність щиро та безпосередньо давати компліменти (стосовно ресурсів та можливостей);

Вербалізація: (+)

ь Вміння виділяти область змін;

ь Вміти конфронтувати;

ь Оптиміз в пошуку рішення;

ь Віра в здібності клієнта;

ь Емпатія;

ь Чесніть та відкритість;

Розширення системи цілей: (+)

ь Володіти транскультурними здібностями;

ь Вміння розширяти свої концепції;

ь Вміння будувати контр-концепції;

ь Вміння виходити з контакту;

4. Власні зміни і досвід використання позитивної психотерапії у повсякденному житті.

Все понять – значить простить.

Анна Сталь

Власних змін за два роки позитивки в моєму житті насправді дуже багато, знаю точно, що я їх всіх не зможу описати, бо багато з них я напевне навіть не усвідомила, деякі вже забула, а деякі не помітила. І не буду описувати ті, які є висвітлені в попередніх моїх роботах.

Що саме головне я навчилася набагато швидше прощати та приймати все як воно є. Я усвідомила, яку роль ЛЮБОВ відіграє в моєму житті, як та звідки мені її приймати, щоб потім мати, що віддати. Я вийшла заміж, ці стосунки далися нам дуже нелегко, це було дуже повільне сходження на гору з великими перепонами (в принципі ми ще не вийшли), яке супроводжувалося дуже багатьма особистими змінами. Але це сходження я найбільше ціную, це щось нове, тому що мені завжди було легко в стосунках, я не відчувала якогось розвитку, все було дуже гладко. В цих стосунках я зовсім інша як є насправді, мені дуже важко говорити, бути відкритою, щирою, сексуальною (так, зараз це написала і подумала може я все життя така була, просто носила маску…). Мені важко розслабитися і бути просто собою, не розумію чого я боюся, але над цим я зараз працюю. Я вже проявила щирість та відкритість і проговорила це чоловікові, він зі мною погодився, тому що сам це помітив. Розумію, що нам бракує романтики та сексу (в цій сфері в мене базовий конфлікт). Але я не падаю духом знаю точно, що моя сексуальність ще покаже чого вона варта.

Щойно гортала свій щоденник мрій і ще раз переконалася, що життя прекрасне, скільки моїх мрій збулося, саме