З цим погоджуються й самі рок-композитори і рок-виконавці. Один із гітаристів групи «Guns N Roses» зізнається: «Я бачу, що це дуже серйозно: моя музика спрямовує життя людей, яких я зовсім не знаю. Справді страшно те, що я маю таку велику силу» [83, c.6].

All Menconi, шкільний консультант і спеціаліст з рок-музики, стверджує: «Молоді люди постійно ототожнюють себе зі своїми кумирами зі світу року. Ці кумири визначають їхній світогляд і їхню систему цінностей. А ця система цінностей, в свою чергу, визначає їхню чуттєву сутність. Сьогоднішня молодь не просто слухає музику, вона глибоко переживає її. Музика стає змістом їхнього життя» [85, c.1-2].

В силу своєї ідеологізованості музика має величезний вплив на молодь. За словами дослідників, у фанатів різноманітних музичних гуртів багато спільного з сектантами: і тим, і іншим властивий фанатизм.

Окремі фрази рок-музики мають деякі спільні елементи з релігією. Така музика, наприклад, визнає вищу силу, що править світом. Однак, швидко стає очевидним, що тут оспівується не Бог як Вища Сутність Добра і, навіть, не сліпа «доля» язичницьких поетів, а хтось страшний і жорстокий. На периферії основного русла рок-музики є групи з украй антихристиянським нахилом. Какофонія їхньої музики пронизана мотивами окультизму і сатанізму.

Під час концерту групи «Gwart» демонструвався ритуал чорної меси.

У 1976р. Давид Бові, одна з найбільших зірок року, заявив: «Рок завжди був диявольською музикою».

Відомо, що рок-музика при зародженні була бунтівною і повставала проти авторитету батьків та суспільства. Тепер уже деякі із груп почали відкрито закликати до повалення традиційних християнських принципів. Наприклад, платівка «The Doors» композиції Jim Morrison з її глузливими вигуками фраз із молитви «Отче наш», пісні Quicksand Jesus композиції «Skid Rom» («чи врятують нас лицемірні святі?») і ще чимало відвертіших богохульств.

«Проблема нинішньої рок-музики коріниться у глибокій недузі сучасного суспільства. Можливо, що заклики рок-пісень приваблюють молодь тому, що вона не знайшла у житті високих орієнтирів і не вірить в ідеали дорослого покоління. Тож дорослі повинні зважити наскільки атмосфера їхньої сім’ї відповідає християнському вченню» [71, c.179].

Слід пам’ятати, що особливий вплив музики і звуків на свідомість людини вже давно і не без успіху використовують різноманітні релігійні, ідеологічні та комерційні культи, щоб примусити свою жертву думати і діяти в корисному для керівництва культу напрямку.

Отже, вплив музики може бути і позитивним, і негативним. Як зазначив ще Платон: «музика може викликати найшляхетніші почуття і збуджувати найогидніші пристрасті: від релігійного екстазу аж до масового психозу» [3, c.153].

Висновки

Аналіз і синтез філософсько-релігієзнавчих, художньо-естетичних та науково-психологічних знань, дотичних до  проблеми дослідження, уможливили досягнення  необхідного  результату  роботи: висвітлення сутності духовної музики та певних психологічних аспектів її впливу на свідомість особистості.

Отже, результати дослідження уможливили наступні висновки:

1. Проведено системно-історичний аналіз праць видатних мислителів минулого та сучасних наукових досліджень про вплив музики на психофізіологію людини. Зокрема:

· роботи старогрецьких філософів Піфагора, Платона, Аристотеля, Гіппократа. Піфагор описав явище «еуритмії» - здатності людини знаходити вірний ритм у всіх проявах життєдіяльності. Платон вважав, що ритми і лади впливають на думку людини. Аристотель розробив вчення про мімесис – способи впливу мистецтва на внутрішній світ людини. Гіппократ обґрунтував дію музики на різні типи темпераментів;

· вчення мислителя Середньовіччя Антуазіса Кірхера про «гармонію сфер»;

· наукові дослідження відомого фізіолога Алякринського про акустичне явище резонансу, що лежить в основі впливу музики на людину;

· висновки всесвітньо відомих вчених Дісхона, Сєченова, Бехтєрєва про те, що музика синхронізує роботу серця і всіх органів людського організму відповідно до ритмів Всесвіту.

2. Встановлено, що духовна (релігійна) музика є специфічним феноменом загальної музичної культури з її особливим способом світорозуміння і сприйняття, що обумовлює необхідність створення, відповідної традиції, системи принципів належного відношення до означеного феномену.

На основі дослідження текстів Святого Письма та висловів Отцiв Церкви та апологетiв Християнства Климента Александрiйського, Василія Великого, Августина, Iоанна Златоустого визначено релігійне підґрунтя психокоригуючих властивостей музики.

3. З`ясовано, що вплив духовної музики на свідомість людини зумовлений її психологічними особливостями, естетичними здібностями, переживаннями та емоціями у процесі сприймання музики. Доведено, що сприйняття є тим основоположним фактором, який дозволяє керувати процесом впливу мистецтва на особистість та незамінним чинником процесу гармонізації людини з навколишнім світом.

4. Показано церковний спів у синкретизмі храмового дійства та з’ясовано його духовно-художні особливості. А саме:

· першоджерелом церковного співу є молитва;

· церковний спів залежить від літургійних законів і його формують три фактори: богослужбовий текст, богослужбовий чин і музичний елемент;

· форми та художні закони церковної музики зумовлені вільним текстовим ритмом;

· глибинний зв'язок церковної музики з стародавніми наспівами, що визначає внутрішній «дух церковності».

5. Наведено узагальнення щодо специфічних особливостей взаємозв'язку музичного мистецтва із суспільною та індивідуальною свідомістю. З’ясовано, що музика, будучи мовою підсвідомості, артикулюючи свідомість людини на фізичному, душевному і духовному рівнях, пов’язана з суспільною свідомістю психобіологічно. Психобіологічна природа музики та її коригуюча роль у відношенні до свідомості впливають як на розвиток людського суспільства, проявляючи у собі тенденції його еволюції, так і на внутрішній світ та психічний розвиток індивіда.

6. Доведено, що духовна музика як носій