Одна з поширених форм духовного вокалу – тонування мантр, що є короткими співами. У староіндійській традиції – це певні склади, звукові образи кожного з семи енергетичних центрів людини. Тонування тієї або іншої мантри активізує діяльність відповідного їй енергетичного центру, якщо при цьому виникає явище резонансу [80, c.76].

Голос людини або звуки на основі дихання відображають не тільки її фізичний стан, але й розумове, емоційне, духовне життя. Так само як душа пов’язує окрему особу з духовною єдністю людства, так голос встановлює контакт між індивідуальною системою коливань організму і тією, що складає сітку коливань Всесвіту.

Розуміння природи голосу, знання ефекту звуків, які він генерує, є наукою не тільки зцілення але і самопізнання.

Відкриття і звільнення голосу сприятливо діє на фізичне здоровґя, розумовий і емоційний стан, зовнішній вигляд, соціальну впевненість і мистецтво спілкування. Вокал, релігійні співи, тонування мантр і спів молитов дозволяють і наблизитися до духовності, і відчути її корисну дію на практичному рівні: зменшити біль, полегшити або зняти напругу, підвищуючи при цьому життєву силу і стійкість.

«Музика володіє магічною силою – концентрує думки і дає спокій стривоженій душі», такі слова близько 30 років тому сказав англійський драматург Уільям Конгрив. За багато століть до нього один із старогрецьких рукописів свідчив: «Музичне виховання – наймогутніша зброя, оскільки ритм і гармонія проникають у найпотаємніші глибини людської душі, впливають на серце і розум».

Дійсно, пригадаємо бадьорі марші, які грали натовпам людей в 30-40-і роки минулого століття у фашистській Німеччині, готуючи публіку до гіпнотичного сприйняття Адольфа Гітлера. Батьки багатьох країн сьогодні скаржаться на те, що їхні діти, котрі постійно слухають хеві-метал, стають замкнутими і нетовариськими, а їх життя стає безладним.

Існують висновки лікарів усього світу про «темні сторони» важкого року, після фестивалів якого спостерігається спалахи такого захворювання, як синдром хронічної втоми, пов’язаного з виснаженням імунної системи.

Спеціальні фізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи людини. Низкою досліджень було доведено, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення. Була виявлена дія музичних подразників на пульс, дихання залежно від висоти та сили звуку і тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювалася залежно від темпу і тональності музичного твору.

Фізіологічна дія музики на людину ґрунтується на тому, що нервова система, а з нею й мускулатура, володіють здатністю засвоєння ритму. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти підвищення ритмічних процесів організму.

Не меншу силу дії, ніж ритм, має музична інтонація.

Досить помітно реагує на музику серцево-судинна система. Приємна мелодія приносить задоволення і пульс сповільнюється, знижується артеріальний тиск. Якщо ж музика дратує, серцебиття частішає і слабшає [25, c.915].

Музика здатна формувати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникають під час її сприйняття, різне. Це залежить від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступені музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача.

Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса. Його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються музики бароко та григоріанських хоралів. Науково обґрунтовано, що музика спроможна змінювати сприйняття простору. Ця її властивість була з успіхом реалізована у синтезаторі.

До 1960-х рр. композитори і виконавці покладались виключно на акустику храмових приміщень для того, щоб надати звучанню музичних творів особливу "об'ємну" просторовість, свого роду "стереофонічність". Григоріанські наспіви, підсилені тривалими ревербераціями в монастирях, соборах, каплицях, барокові композиції, органна музика, яка звучала в храмах, використовувались з метою утвердження самоусвідомлення людини і водночас активізації її духовного потенціалу. Повільні композиції барокового, класичного й романтичного стилів дозволяли людській свідомості вільно "плавати" в потоках звуків. З приходом епохи синтезаторів композитори отримали унікальну можливість відтворювати різного роду звуко-темброві ефекти, які виникають у замкненому, обмеженому просторі, щоб відродити в людській свідомості генетично-звукову пам'ять.

Останні наукові відкриття, присвяченні дослідженням впливу музики на людину, підводять до логічного висновку: «паралельно із засвоєнням нових електронних форм музикування, все більш серйозною стає проблема необхідності сповільнення ритму сучасного життя, особливо актуальна для підростаючого покоління» [68, c.5].

Отже, враховуючи те, що музика відноситься до тих видів мистецтв, які викликають найбільший відгук в душі людини, вона може здійснювати безпосередній вплив на її емоційний світ. Знаючи результат дії музики, що викликає «потрібну вібрацію», ми можемо – незалежно від рівня нашої музичності – змінювати навантаження на свої «звукові канали» для корекції емоційного стану, відновлення душевного спокою, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я.

Музикальність – це емоційність, а емоційність – це по суті, індикатор енергетики людини. Вміння слухати і сприймати музику підключає нас до могутнього джерела енергії. Всі наші органи знаходяться в автономному коливальному режимі. Коли музика синхронізує вібрацію в нашому тілі, співпадаючи з їх ритмами, це вирівнює відповідний ритмічний контур і лікує.

Останнім часом все більше поширюється теорія резонансної природи Всесвіту. Не викликає сумнівів, що у створенні навколо нас сприятливого біорезонансного простору музика займає пріоритетні позиції. Свого часу всесвітньо відомі вчені Дісхон, Сєченов, Павлов, Бехтєрєв та ін. дійшли висновку, що музика синхронізує роботу серця і всіх органів людського організму відповідно до ритмів Всесвіту.

Отже, музика виступає як інструмент вібраційного цілительства, який застосовують для стимулювання певних