Через те, що культура музичного сприйняття синтезує в собі три провідні складові: емоційний, інтелектуально-смисловий та творчо-діяльнісний компоненти, то всі відповідні чинники аналогічно в комплексі мають упливати на процес розвитку культури музичного сприйняття особистості. На це звертала увагу О.Рудницька: “Коли мистецтво входить у наше “Я”, відбувається тотожність внутрішнього й зовнішнього, логічного смислу мистецького твору та логічного буття самосвідомості особистості, смислової предметності мистецтва й непередбаченості почуття. Адже своєрідність мистецтва полягає в тому, що воно потребує від того, хто сприймає, і здатності відчувати красу твору, і водночас осмислювати свої переживання, самого себе, вести художній діалог у площині своїх духовних можливостей» [68, с. 3-10].

На це ж акцентує нашу увагу О.Ростовський, стверджуючи, що рівень музичного сприймання можливий “лише за умови сформованості у слухача музичної культури, що є метою музичного виховання взагалі” [ 67, с.108].

Формування культури музичного сприйняття має врахувати інтелектуальний, емоційний, творчий потенціал особистості та перспективи його розвитку. Цей процес буде ефективним за умови використання творів духовної музики та їх виховного впливу на формування досконалої особистості.

Найважливішою умовою формування морально-ціннісного відношення до духовної музики є необхідність використання реально існуючих потенцій, що випливають з дійсного буття, орієнтованість на життєво-практичні аспекти даного виду музично-мистецької практики.

У вітчизняній психологічній науці значне місце займають праці Б.Теплова [74], який тлумачить сприймання музичного твору як складний процес, у якому в єдності представлені емоційний та інтелектуальний бік. Роботи сучасних дослідників щодо сприймання музики свідчать про визнання його як складного процесу, де у єдності представлено зміст музичного матеріалу з особливостями особистості. Ця єдність і зумовлює явище музичного переживання з усіма специфічними і характерологічними особливостями.

Інтонаційно-образна природа музики зумовлює як особливий характер її слухового сприйняття, так і специфіку шляхів пізнання її змісту за допомогою інтонаційно-образного осмислення музичної форми як процесу. Загальновизнаними є положення про те, що сприймання музики не є пасивно-споглядальним процесом, в якому результат залежить лише від особливостей слухача (і ніяк не адекватний музичному матеріалу). Не підтвердилася думка й про те, що психіка майже віддзеркалює семантику (сенс) і форму музичного твору. В цілому сприймання музики вважають складним процесом, в якому у специфічній єдності виступає емоційно-інтелектуальна сфера. Це сприяє більш інтенсивній аналітико-синтетичній діяльності. А це, в свою чергу, підсилює і поглиблює саме переживання музики.

У слухацькому сприйнятті інтонація виступає в якості вихідного моменту. У свідомості людини актуалізується інтонаційна система у відповідності до накопиченого музичного досвіду. В процесі слухацького сприйняття відбувається формування художнього образу, породженого сприйнятим музичним матеріалом, створюється інтонаційний фонд (завдяки музичній пам’яті), на основі якого відбувається осмислення інтонаційних моделей у розгортанні музичного цілого. Художнє, власне музичне мислення в звукових образах виконує функцію соціально-комунікативного ядра, яке з’єднує у систему створення і засвоєння музичних цінностей.

Музичний твір у сприйнятті - це не тільки майстерно зроблена річ, вияв виконавської майстерності, а ще й культурно-історична цінність, феномен музики зі своєю специфічною мовою, жанром, стилем і, що найбільш важливо, - втілення реального життя засобами музичної виразності.

Священник Мирон Бендик розглядає феномен музики як вияв духовної культури в нетрадиційному ракурсі. Він аналізує три рівні сприйняття музики.

Перший рівень сприйняття – безпосереднє враження. В ньому переважають емоційно-естетичні моменти: подобається – не подобається; гарно – негарно. Є види мистецтва, розраховані саме на таке сприймання, і художні завдання при цьому – розважати слухача, дати йому змогу розслабитися. Відповідно й називають таку музику розважальною, розуміючи, що вона не має ніяких серйозних претензій.

Проте, є й інші рівні сприйняття. Ще античні греки намагалися осягнути суть навколишньої матерії і мали при цьому неабиякі успіхи, коли говорили про її «ейдос», який ми перекладаємо то як ідею, то як форму. Древні під «ейдосом» розуміли суть речі, що існує об’єктивно і пізнається в «теорії», тобто інтуїтивному спогляданні. Греки вміли те, що ми зараз практично майже втратили. Цей особливий вид зосередження – зовсім не піднесене захоплення чи холодно-комп'ютерна праця аналізуючого мозку. Іноді його, не знаходячи іншого слова, називають проникливістю.

Але цілком недостатньо буде задовольнитися лише проникненням в «ейдоси» речей, музика має ще глибший рівень сприйняття – через суть речей і явищ проникнути до суті самого буття. Дехто називає його Богом. Людина пізнає його завдяки тому, що греки називали «екстазіс», японці – «статорі», а ми називаємо «осяянням». У цей момент ми відчуваємо власну тотожність із буттям і щастя причетності до нього. Це найбільш неповторне і глибоке зі всього, що людина спроможна зазнати. В цьому стані писалося Євангеліє і творилися китайські пейзажі, звідси безсмертя музики Баха. З цих джерел випливає музика, яку називаємо духовною, і сприйняти її можемо, лише досягнувши відповідного рівня духовності.

Щоб адекватно сприйняти духовний твір, необхідно самому стати духовною людиною. Легше відбудувати споруду і ціле місто, набагати важче відновити цілісність душі. Музика може відіграти в цьому величезну роль, бо засвідчує реальність гармонії і світла [8, с.4].

З давніх часів відомий вислів: «Музика починається там, де закінчуються слова». Тобто високим почуттям нема адекватного вираження, лише музика здатна їх передати, бо вони глибші, сильніші, невловиміші за будь-яке слово.

Отже, аналiз психолого-педагогiчної лiтератури дав можливiсть осмислити положення праць видатних мислителiв минулого з точки зору понятiйно-категорiального комплексу сучасної науки i означити духовну музику як специфiчний предмет психологiї музичного сприйняття.

1.2. Глибинна спорідненість музичного мистецтва і релігії.

Серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної людини,