НаУКМА
Реферативна робота з
психології та сучасної педагогіки
на тему
“Особливості форм організації навчання та методів навчання за педагогом новатором”
План :
Вступ
Ким повинен бути вчитель ?
Діти та батьки .
Природа , як навчальний клас.
Фантазія , як навчальний матеріал.
Фізичний розвиток і навчання.
Висновки .
Список літератури .
На сучасному етапі розвитку нашої країни великою проблемою є злочинність , а особливо злочинність серед підлітків ; виникає запитання чому спостерігається таке явище ? Звичайно , що однозначної відповіді на таке запитання дати досить складно , тут відіграють велику роль економічні та соціальні фактори , але , на мою думку одним з ключових факторів є виховання підлітків , якому зараз не приділяють особливої уваги , а головне забувають досвід вихователів , що виховували покоління громадян ще при союзі . Тут була зроблена величезна помилка , бо їх досвід є справжнім скарбом і для сучасних педагогів . Особливу увагу , як я вважаю , треба приділяти вихованню людини у початкових класах , дітей 6-12 років , коли йде не тільки формування м’язової системи та скелету , а й ускладнення структури головного мозку . Саме в цей час йде боротьба за дитину між школою та вулицею і тут педагог повинен так себе “подати” дитині , щоб їй було цікаво вчитися , розбудити в ній цікавість до нових знань , до опанування тих предметів , які потім стануть в пригоді в повсякденному житті. Звичайно , що без співпраці педагога з батьками це буде зробити дуже тяжко , але від педагога залежить чи буде дитина цікавитись наукою , чи вона піде на вулицю продавати газети та мити машини , а можливо й скоювати крадіжки . З іншого боку , навіть при цікавому вчителі в школі батьки можуть дуже сильно вплинути на дитину ( або навпаки своєю бездіяльністю ТА НЕУВАГОЮ ) так , що з неї виросте спрацьований злочинець . Саме в аспекті виховання дітей 6-10 років велику роботу вів В. А. Сухомлинський , тому я вирішив проаналізувати дві його книги “Сердце отдаю детям” та “Батьківська педагогіка”, користуючись при цьому ще двома книгами , як критикою .
Сухомлинський бувши в свій час директором школи зміг описати виховний процес дітей , те як він виховував в них шляхетні почуття , допомагав опанувати знання , виховати волю та відчуття власної гідності , будив жагу до знань .
Сухомлинський ще у вступі до книги наголошує на тому , що діти живуть своїми власними уявленнями про добро та зло , у власному світі , тому вчителю самому треба стати дитиною , щоб діти не відносилися до нього , як до чужинця , саме тоді відбувається контакт між вчителем і учнем . Сухомлинський весь час підкреслює необхідність тісного контакту ; вчитель повинен бути з дітьми розділяти з ними радощі та горе , відчувати близькість до нього дитини ; вчителю треба стати другом дитини , її однодумцем у спільній роботі . “Головний вчитель – це людина , що працює з невеликою групою дітей та є їх другом та однодумцем” – ось одна з ключових позицій успіху у вихованні дітей на думку Сухомлинського . Справжній вчитель повинен проводити не тільки уроки в класі , де учень по одну сторону , а вчитель по іншу , а й контактувати з учнем поза уроком , поза класом . Автор наголошує на тому , що у вчителя та учня повинен бути духовний зв’язок .
“Дитина — дзеркало духовного життя батьків . Сама цінна риса , що передається дітям без особливих зусиль це вміння робити добро людям … Саме велике зло – егоїзм та індивідуалізм” саме ці якості закладаються дитині у 5-7 років . В свій час дуже багато батьків користувалися порадами доктора Спока з приводу виховання дітей, відкинувши поради вітчизняних педагогів та вихователів в результаті багато хто з цих дітей виросло спрацьованими егоїстами . Тому на мою думку не можна не прислуховуватись до порад Сухомлинського в цій галузі , бо діти , яких він виховав виросли дійсно добрими та достойними .
“Щоб гарно знати дітей треба гарно знати батьків” казав Сухомлинський , він наголошував на співпраці вихователя та батьків у виховному процесі , бо саме батьки є тим першим еталоном на який орієнтується діти . “Задача вчителя та батьків – дати кожній дитині щастя” . На думку Сухомлинського однією з граней щастя є творіння радощі для інших . Ні в якому разі не можна привчати дитину тільки до радощі споживання , бо тоді вона виросте черствим егоїстом . Дитині треба дарувати радість творіння , радість співчуття та розділення з іншими радощі , щастя хвилювання за іншу людину . І , звичайно , самим батькам обов’язково треба співчувати , турбуватися про дитину . Я наведу приклад з власного життя : в мене ще в школі був один знайомий , який до 3 класу був круглий відмінник , потім мати розлучилася з батьком та влаштувалася на роботу у видавництво і досить швидко зайняла досить високий піст . Син залишився без нагляду і турботи . Ні , звичайно турбота залишилася , але у дуже малій кількості , бо