За даними Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 731,5 тис. осіб. Розподіл населення за сімейним станом виглядав наступним чином:

Частка осіб даного сімейного стану у відповідному віці, у %: |

чоловіки | жінки

Перебу-вають у заре-єстро-ваному шлюбі | Ніко-ли не пере-бува-ли в шлюбі | Удів-ці | Роз-лу-чені | Перебу-вають у заре-єстрова-ному шлюбі | Ніко-ли не пере-бува-ли в шлюбі | Удів-ці | Роз-лу-чені

Постійне населення у віці 15 років і старші | 68,9 | 21,6 | 3,8 | 5,6 | 56,6 | 13,3 | 21,5 | 8,4

15-19 | 1,1 | 98,7 | 0 | 0 | 9,9 | 89,4 | 0 | 0,5

20-24 | 30,8 | 67,3 | 0 | 1,7 | 58,5 | 35,1 | 0,2 | 6,0

25-29 | 67,8 | 25,6 | 0,1 | 6,4 | 77,8 | 10,2 | 0,9 | 10,9

30-39 | 81,6 | 9,0 | 0,4 | 8,8 | 81,1 | 3,8 | 2,2 | 12,6

40-49 | 84,8 | 5,1 | 0,9 | 9,0 | 78,2 | 2,7 | 6,4 | 12,6

50-59 | 86,9 | 2,8 | 3,0 | 7,1 | 69,1 | 2,3 | 18,0 | 10,4

60-69 | 86,7 | 1,5 | 7,9 | 3,7 | 52,5 | 4,0 | 36,7 | 6,8

70 років і старше | 74,1 | 0,8 | 23,5 | 1,5 | 22,7 | 6,6 | 66,4 | 4,1

Багатьом людям після розлучення не вдається створити нову сім’ю. Протягом 10 років в повторний шлюб вступають трохи більше 50 % чоловіків і тільки 25 % жінок. Всього в повторний шлюб вступає в середньому біль 40 % розлучених чоловіків і жінок. Більше 60 % розлучених нової сім’ї не створюють. В результаті того, що значна частина розлучених, особливо жінок, що залишилися з дітьми, не мають можливості вступити в повторний шлюб, відбувається неухильне зростання числа неповних сімей: щорічно до неповних сімей прибавляється 360-400 тис. Крім всього, розлучення – це проблема одинокості і неповної сім’ї.

§ 3. Соціальні, педагогічні, психологічні причини появи важковиховуваних дітей. Принципи перевиховання.

Проблеми появи і перевиховання педагогічно занедбаних дітей турбували людей впродовж всієї історії суспільства. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, занедбані сироти, діти-правопорушники.

Протягом ХХ ст. на терені колишнього Радянського Союзу спостерігалося кілька „спалахів” появи педагогічно занедбаних дітей, що було зумовлено соціально-історичними і економічними причинами:

Період Першої світової війни (1914-1917 рр.): військова розруха, сирітство дітей у зв’язку із загибеллю батьків на війні, окупація території чужоземними військами.

Громадянська вій на (19818-1922 рр.): руйнування народного господарства, великі переміщення певних прошарків населення в країні і за її межами, безробіття, хвороби, голод і т. д.

Тридцяті роки: штучний голодомор, масові репресії до частини населення країни призвели до соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей.

Тридцяті роки: штучний голодомор, масові репресії д частини населення країни призвели до соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей.

Друга світова війна (1939-1945 рр.): загибель батьків, окупація, голод, сирітство, значні економічні труднощі.

Останні десятиріччя ХХ ст. характеризується збільшенням числа соціально-занедбаних дітей з причини зниження відповідальності певної частини батьків за виховання дітей, ослаблення національних коренів, що живили процес виховання, необмежений вплив масової культури, яка веде певним чином до „???” частини молоді.

Таким чином, проблеми важковиховуваних дітей породжувались і породжуються передусім соціальними факторами. Ще англійський соціаліст-утопіст Р. Одет (1771-1858 рр.) писав: „Помилково було б думати, що неможливо попередити шкідливі або злочинні дії або що не можна сформувати в широких розмірах розумні звички у підростаючого покоління. Провина за злочинний характер лежить не на індивіді, а на системі, серед якої він виховується. Знищіть обставини, які сприяють створенню злочинних характерів і злочинів більше не буде; замініть їх обставинами, які розраховані на створення звичок до порядку, регулярності, стриманості, праці і людина буде володіти цими якостями”.1

Для педагогічно занедбаних підлітків і юнаків характерні, як і для чималої частини нашого суспільства, такі негативні риси як жорстокість, моральне убожіння, схильність до насильства. На це явище мали вплив глибинні процеси соціальних діянь, що існували в житті країни впродовж довгих десятиліть знецінення особистості, як найбільшої цінності, в результаті двох страшних воєн ХХ ст., численні голодомори, численні репресії, насильства над людиною авторитарної державної машини та ін. З одного боку це призводило до руйнування гуманістичних начал в людині, а з другого – людина та насильство відповідали внутрішнім протестам, чинила нові насильства, виявляючи жорстокість.

Тому проблема роботи з педагогічно занедбаними дітьми є досить складною в соціальному, психологічному та педагогічному плані.

На появу важковиховуваних дітей можуть впливати різні негативні фактори, породжені діяльністю сім’ї, дитячих виховних закладів.

Діяльність благополучної сім’ї (неповна сім’я, батьки п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для якої можуть бути характерні прояви таких негативних факторів: соціальні безвідповідальність за виховання дітей; психолого –педагогічна неграмотність; негативні приклади моральної поведінки для соціального успадкування; відсутність доброти, сімейного затишку, любові до дітей; поява насильства, жорстокості; відсутність системи вимог; брак істинного батьківського авторитету; матеріальні нестатки.

Діяльність „благополучної” сім’ї (є батько й мати, які працюють , освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріальних достаток) також в певною мірою може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі значних помилок у її життєдіяльності. І в такій сім’ї можна спостерігати негативні