Методика "Рефлекс на час"

Відтворення заданих відрізків часу при дослідженні функціо-нального стану центральної нервової системи прийнято називати рефлексом на час. Зміст методики полягає в тому, що обстежува-ний після попереднього візуального та слухового тренування пови-нен самостійно відтворити заданий відрізок часу. Для дослідження рефлексу на час можливо використовувати прилад для визначення латентного періоду сенсомоторних реакцій. Спочатку обстежувано-му дається можливість п'ятикратного тренування для відтворення

одного й того самого проміжку часу (15 сен), при цьому він стежить за стрілкою секундоміра. Далі обстежуваний 5 разів відтворює за-дані інтервали часу, не дивлячись на циферблат. Експериментатор записує показники секундоміра після зупинки стрілки з точністю до 0,01 сек. Після проведення дослідження розраховується середня арифметична величина відхилень від часу (15 сек), а також середня величина відхилень стрілки в % в 5 пробах по формулі:

М х 100% А ~ 15

де М — середнє арифметичне з п'яти замірів.

Вважається, що рефлекс на час з чутливим показником функ-ціонального стану ЦНС й при розвитку стомлення суттєво пору-шується. В звичайних умовах середня величина відхилень від за-даного відрізку коливається у операторів в межах 10-15%, а після тривалої роботи цей показник дорівнює 20-25% (І.А. Сапов, А.С. Со-ло дков, 1980).

Критична частота злиття світлових миготінь (КЧСМ)

Методика дозволяє оцінити рухомість основних нервових про-цесів в зоровому аналізаторі. Дуже високою чутливістю до стом-лення людини, яке розвивається в процесі тривалої трудової діяль-ності, володіє методика КЧСМ (Е.О. Дерев'янко, 1973). На думку К.С. Точилова (1970), В.П. Загрядського, З.К.Сулимо-Самуйлло, (1976), І.А. Сапова з співавт. (1976), цей показник характеризує мобільність нервових процесів в ЦНС.

Для визначення КЧСМ застосовується спеціальний прилад, який складається з конденсатора, потенціометра з паралельно під-ключеною до них неоновою лампочкою. Порядок визначення КЧСМ такий. Після 1-2 хв адаптації обстежуваного до яскравої неонової лампочки показник приладу встановлюємо на 50 од., а потім плав-но й повільно повертаємо в бік зменшення, .частоти, миготінь до помітних для обстежуваного перших коливань світла в лампочці. Показники приладу записуємо в протокол. Таким методом "спуску" робимо 5 замірів і розраховуємо середнє арифметичне значення КЧСМ. Зменшення показників розцінюється як зниження рухомості нервових процесів в зоровому аналізаторі. Погіршення рухомості можливе в результаті дії несприятливих факторів й розвитку стом-лення.

Середні показники КЧСМ для рядового складу - 43 ± 2,1, для керівників - 42 ± 1,9 миготінь за сек.

Критична частота злиття звукових коливань (КЧЗК)

Методика спрямована на дослідження функціонального стану слухового аналізатора й проводиться за допомогою аудіометра. Об-стеження проводиться в тихому приміщенні. Обстежуваний надіває навушники і йому подають чіткі звукові імпульси з перервами між ними. Потім частоту звуку збільшують й перерви між ними стають все більш короткими і зовсім зливаються. В цей момент обстежу-ваний говорить: "Нуль", а експериментатор записує показники ге-нератора в протокол досліджень. Обстеження проводиться 5 разів.

В аналізі результатів значимість має різниця між показниками функцій слухового аналізатора до і після виконання професійних обов'язків (зміна, чергування) та подальша їх динаміка під впливом умов та характеру праці.

Такі матеріали дозволяють встановити не тільки ступінь зміни функцій, але й стійкість цих змін. Наприклад, у спеціалістів машин-них команд після тривалих плавань наступало зменшення критич-ної частоти звукових коливань з 90-80 до 50-40 за сек, а відновлен-ня приходило тільки на 15-20 день (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1981).

Теппінг-тест

Методика дозволяє оцінити функціональні можливості рухового аналізатора, а також силу процесу збудження й рухомості основних нервових процесів.

Для проведення теппінг-тесту використовується електромаг-нітний лічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело живлення, які включені послідовно. За командою експериментатора обстежу-ваний в максимальному темпі працює ключем протягом 2 хв. Кіль-кість рухів реєструється на лічильнику кожні ЗО сек. Враховують-ся загальна кількість реакцій і зміна темпів руху за кожні ЗО сек (звичайно середня величина різниці в темпі роботи коливається від 5 до 10 реакцій за 30-секундні відрізки часу). Іноді замикання й роз-микання ключа проходить протягом 40 сек, частоту рухів записують кожні 5 сек. Потім на основі цих даних будується графік, за харак-тером кривої котрого можливо судити про функціональний стан рухового аналізатора, а також про силу процесів збудження й рухомості головних нервових процесів в корі головного мозку.

Простішим варіантом теппінг-тесту є нанесення на папір кра-пок в максимальному темпі. Для цього лист паперу машинописно-го формату розкреслюється на 4 квадрати з позначками 1, 2, 3, 4 по годинниковій стрілці. За командою обстежуваний в максималь-но швидкому темпі наносить олівцем в квадратах крапки. Перехід

від квадрату до квадрату проводиться через кожні 10 сек за коман-дою. Стабільність кількості крапок чи їх прогресивне збільшення -показник сили функціонального стану нервової системи. Навпаки, зменшення кількості крапок від квадрату до квадрату свідчить про слабкість рухомості нервових процесів. Продуктивність 260-230 крапок за 40 сек оцінюється як відмінна, 229-200 - добра, 199-170 -задовільна. Перед рейсом у моряків сумарна кількість реакцій за 2 хв в середньому дорівнює 670 ± 5,2, а середня різниця в темпі -6,2 ± 0,3; після тривалого плавання ці величини відповідно дорів-нюють 643 ± 4,5 та 9,3 ± 0,4 (І.А. Сапов, А.С. Солодков, 1980).

Тремометрія

Методика дозволяє оцінити здатність до тонкої координації ру-хів шляхом реєстрації тремору кисті, а також рухомості нервових процесів в руховому аналізаторі.

Для дослідження застосовується тремометр. Він складається з металевої пластини, контактного стрижня й лічильника імпульсів, ввімкнутих послідовно; паралельно до лічильника вмикається елек-тросекундомір. В пластині зроблені розрізи у виді ламаної й кри-вої ліній