Постійним супутником і формою прояву екзистенціального вакууму є нудьга. У наш час вона часто ставить набагато більше проблем, ніж навіть потреба. Це пояснюється тим, що потреба штовхає людину до дії, активності до її подолання, нудьга ж часто приводить до втечі від реальності: пияцтву, наркоманії, а деколи і до суїциду, або до антисоціальної поведінки. Вірне те, що втрата цінностей веде до втечі від дійсності, так само вірне і зворотне твердження: «Якщо не хочеш бігти від дійсності, потрібно знайти в ній людські цінності».

Але не тільки вищі цінності впливають на соціалізацію особистості. Важливе значення в цьому процесі мають і цінності-засоби, які виступають як проміжні цінності. Вони підлеглі вищим цінностям і обумовлені ними. Наприклад, якщо людина прагне до затвердження справедливості, вона ніколи не використовуватиме для цього несправедливі засоби, а прагнення до добра несумісне з недобрими засобами. Іншими словами, без цінностей-засобів недосяжні ніякі цінності-цілі, але разом з тим ніякі найблагородніші цілі не виправдовують поганих засобів.

Наступний аспект даної проблеми торкається того, що різні соціокультурні типи суспільства мають специфічні цінності, які складають важливий чинник детерміації ціннісних орієнтацій і поведінки особистості, а також способи її соціалізації. Візьмемо, наприклад, дві найзначніші в історії людства ціннісні парадигми: східну і західну. Кожна з них відображає цінності, пов'язані із специфікою способу життя відповідного суспільства. Так, для східної традиції характерне затвердження єдності суспільства і людини, панування таких норм і правил поведінки особистості, як справедливість, гуманність, щирість, людяність, пошана до батьків, старших. Особливе місце в процесі соціалізації особи належить тут сім'ї, особливо кажучи саме суспільство розглядається як велика сім'я. Головна установка у вихованні і соціалізації особистості робиться не на зміну світу, а на зміну себе, на самоудосконалення. Для західної ж традиції характерним є зіставлення особи і суспільства і пріоритет індивідуальних цінностей над суспільними. Відповідно до цього соціалізація особистості зв'язується тут перш за все із зміною соціального середовища.

У контексті цих двох традицій основна перспектива соціалізації особистості нашого суспільства, ймовірно, повинна бути пов'язана із засвоєнням як тих, так і інших цінностей. І справа тут не тільки в євразійському характері нашої країни, хоча цей факт теж не слід ігнорувати. Здається, нам нічого «соромитися» принципу колективізму (спільності, соборності), який вкорінений в традиційних цінностях нашого життя і в народному менталітеті, суттю якого, за словами Ф. М. Достоєвського, є «братерські зв'язки» людей. Але разом з тим не слід і абсолютизувати цей принцип і ототожнювати його з цінностями «казармового колективізму». В зв'язку з цим нам необхідно реабілітовувати цінності індивідуалізму, але не в значенні голого егоїзму, а в значенні затвердження індивідуальності, активності і самостійності особистості. І лише у разі затвердження діалектичної єдності цінностей колективізму і індивідуалізму можна говорити про найсприятливіші умови розвитку особистості.

Відповідно до сказаного слід підходити і до питання про те, якому способу соціалізації особи віддати перевагу, що необхідно міняти в першу чергу – особистість чи соціальне середовище. Для нормального розвитку особистості слід змінювати і себе, і соціальне середовище, світ. Особа, ціннісні орієнтації якої пов'язані тільки із зміною себе, тільки з пристосуванням до соціального середовища, приречена на конформістську поведінку. Абсолютизація ж цінностей індивідуальності веде до відчуження особи від суспільства.

Порівняльний аналіз цінностей західної і східної культур на сучасному етапі їх розвитку показує, що в західній культурі як первинні виступають такі цінності, як індивідуальність, гроші, ефективність, першість, агресивність, пошана до молоді, рівність жінок в суспільстві. У східній культурі на першому місці знаходяться колективна відповідальність, скромність, пошана до старших, патріотизм, материнство, авторитаризм. У кожному типі культури є свої переваги і недоліки. Отже, необхідно на основі своєї власної культури, традицій і менталітету акумулювати все краще, що є як в західному, так і східному типах культури.

Наше суспільство переживає відповідальний історичний етап – становлення ринкових відносин. Він пов'язаний із зміною не тільки економічних відносин, але і всієї системи соціальних відносин, яка зсилається на них. Міняється весь спосіб життя людей, і це, звичайно, не може не вести до зміни ціннісних орієнтацій, мотивації поведінки і всього процесу соціалізації особистості.

Суть ринкових відносин – економічний лібералізм» конкуренція, прагнення до прибутку. Вони впливають на ціннісні орієнтації особистості неоднозначно. З одного боку, вони, беззаперечно, будять ініціативу, активність, енергію людини, розширюють можливості для розвитку здібностей і творчості особистості. Але не можна забувати або не звертати уваги і на іншу сторону впливу цінностей ринку на формування особи. Вона полягає у тому, що розвиток економічного лібералізму і конкуренції заради прибутку, як це добре показали відомі західні вчення До. Хорні, Е.Фромм, Дж. Хоманс, Р. Мертон і ін., приводить до таких наслідків, як подвійна мораль, загальне відчуження, психічні фрустрації, неврози і т.д. Цінності особистості ніби пропускаються через призму ринку і набувають характеру ринкових цінностей. Не тільки матеріальне, але і духовне життя суспільства і особистості будуються за законами ринкових відносин і економічного обміну. В умовах панування