Особистість, її життєвий шлях та індивідуальна історія

Особистість не може існувати поза зв’язком з індивідуальністю, вона індивідуальна за соєю суттю та способом свого існування. Разом з тим, поняття індивідуальності не співпадає з поняттям особистості. Якщо поняття особистості характеризує людину з точки зору її соціальної зумовленості, соціального вираження, то поняття індивідуальності розкриває характерні рис особистості, форму та спосіб її життя. Ми не можемо закуритись в опис індивідуальної історії кожної особистості ,тому що кожна історія неповторна. Крім того, вихідною залишається залежність особистості від об’єктивних характеристик життєдіяльності як суспільного процесу. Але особистість включається в сукупність причин і наслідків свого життя не тільки як залежна від зовнішніх обставин, але й як то, що активно їх перетворює, формує в певних межах позицію і лінію життя, свою індивідуальну історію.

Особистість не тільки замінюється протягом свого життя, не тільки проходить різні вікові етапи. В якості суб’єкта життя вона виступає як її організатор, в чому проявляється преш за все індивідуальний характер життя. Індивідуальність – це не тільки неповторність життя, яка, як правило, підкреслюється поняттям долі, що не залежить від людини. Індивідуальність життя – це здатність особистості організувати її за своїм замислом, у відповідності до своїх нахилів, вподобань, устремінь.

Чим менше людина продумує, осмислює своє життя, чим менше намагається організувати її хід, визначити її основний напрям, тим більше, як правило, ї життя стає подібним на життя інших, стандартним.

Різні люди в різній мірі є суб’єктами індивідуальної історії, оскільки вони в різній мірі намагаються і можуть реально організувати своє життя як ціле, об’єднати її окремі плани, сфери, виділити головний напрям. Здатність особистості регулювати, організовувати свій життєвий шлях як ціле, що підпорядковується його цілям, цінностям, і є вищий рівень і справжня оптимальна якість суб’єкта життя. Вона одночасно дозволяє людині стати відносно незалежною, вільною по відношенню до зовнішніх потреб, зовнішнього тиску. Особистість виступає як рушійна сила життєвої динаміки, інтенсивності, змістовності свого життя.

Спосіб самовираження особистості в житті на основі її життєвих цінностей, що відповідає основним потребам особистості ,можна назвати її життєвою позицією, індивідуальною історією. Вона є результатом взаємодії особистості з її власним життям, її особистісне досягнення.

“Усяка людина, - писав С. Л. Рубін штейн в “Основах загальної психології”, - має історію, адже вона включається в історію людства. Можна навіть сказати, що людина лише тоді і є людиною, коли вона має свою історію. У ході цієї індивідуальної історії бувають й свої події – вузлові моменти ,й поворотні етапи життєвого шляху індивіда, коли з прийняттям того чи іншого рішення на більший або менший період визначається подальший життєвий шлях індивіда.”33 Див.: Рубенштейн С. Л. Основы общей психологи. – М., 1946. – С. 684. особистість, її життєвий шлях та індивідуальна історія були об’єкт ом дослідження багатьох авторів, зокрема, Ш. Буклер, Е. Кріксона, А. Маслоу, Б. Г. Ананьєва, В. А. Роменця, Л. В. Сохань, В. О. Татенко та ін.

На думку професора В. А. Роменця життєвий шлях особистості – це її індивідуальна історія, що має свої межі, певні періоди, міру завершеності, вичерпності. Творчий шлях є шляхом постійних модифікацій особистісного світу, метою якого є творення людиною самої себе. Сфери пізнавальної, художньої ,моральної, релігійної діяльності є певними проявами універсальної обдарованості, які закладемо в кожній особистості життя для В. А. Романця – це передусім переживання. Людина ніколи не може залишатися байдужою до власного життя. Вонор концентрується в миттєвості, зосереджується в теперішньому часчі як взаємному переході минулого і майбутнього одне в одне.

Головним осередком розв’язання буденних суперечностей і небуденних кризових ситуацій є людський вчинок. Вчинок, за В. А. Гоманцем, не може бути остаточно завершеним, у ньому завжди відчувається прагнення до подальшого вдосконалення себе і своїх життєвих обставин. Життєвий і творчий шлях автор пропонує розглядати як серію значущих вчинків, як досягнення мети завдяки вчинковому механізму. Головне життєве завдання особистості як суб’єкта індивідуальної історії може бути вирішене лише завдяки послідовній низці вчинків, фінал кожного з яких є дебютом наступного.

Життєвий шлях, на думку Л. В. Сохань, - це життя, побудоване і практично прожите особистістю на основі розуміння сенсу життя і свого місця в ньому. У тому, яке місце собі відводить особистість у світі, який життєвий шлях вона запланувала, які цілі реалізує протягом свого життя, проявляється спрямованість особистості. А спрямованість – це стійка характеристика цілісності. Самореалізація, самопізнання і саморозвиток особистості –це єдиний процес. У ньому особистість розвивається, а розвиваючись – реалізує себе. Більше того, поза самореалізацією людина не може дати оцінку власному розвитку. Якщо здібності особистості не об’єктивовані, то залишаються невідомим для самого суб’єкта.

Є. І. Головаха самореалізацію особистості розглядає через вибір основних життєвих цінностей. У відповідності з цим і формуються життєва мета, плани та перспективи. Траєкторія руху людини в її життєвому світі, її реальний життєвий шлях, індивідуальна історія обумовлені багатьма об’єктивним і суб’єктивними факторами, істотне місце серед яких посідає суб’єктивна картина індивідуального