Як стверджує В. О. Шатенко, людина входить у предмет психології передусім як суб’єкт психічної активності, відповідальний і зацікавлений автор – творець свого психічного життя. Особистість як суб’єкт несе відповідальність за функціонування і розвиток своєї психіки як цінності для себе. Отож, особистість, як бачимо, є суб’єктом індивідуальної історії, суб’єктом власного внутрішнього і зовнішнього життєвого шляху.

4. Сутність особистості як суб’єкта власного життя і життєвих виборів.

Кожна людина будує своє життя сама, стратегія її життя є індивідуальним відкриттям кожного. Принципова різниця полягає в тому, що один дійсно будує своє життя, і навіть досить свідомо, а інший тільки використовує те, що є в житті і в ньому самому. Тому визнаючи кожну людину особисто психологи вважають, що далеко не кожен здатний стати суб’єктом, будівельником і творцем свого життя.

Життя будується людьми різного типу, воно є індивідуальним життєвим рішенням кожної людської долі, індивідуальним вибором свого місця в суспільстві, особливим ставленням до життєвих цінностей, їх реалізації чи заперечення. Від стихійного способу життя особистість може перейти до такого, яке обере самостійно. Суть цього визначення у виборі умов, напрямків життя, у виборі тієї освіти, тієї професії, які б максимально відповідали особливостям людської особистості, її бажанням, її здібностям для побудови відповідної стратегії життя.

Стратегія життя особистості як суб’єкта життєвих виборів амє три основні ознаки. Перша – вибір основного для людини напрямку, способу життя, визначення її головних цілей, етапів її досягнення. Стратегія, яка виникає спочатку як задум життя, як його суть, ідеальний план, потім потребує реалізації на практиці. Наміри людини і зустрічні вимоги життя часто формують протичічча між тим, чого прагне особистість, і між тим, що їй пропонує життя. Тому, другою ознакою стратегії життя є вирішення протиріч життя, досягнення своїх життевих цілей,і планів. Особливість психології людей у подоланні протиріч зовнішнього і внутрішнього світу, в пошуках різних підходів і способів їх вирішення. Одні люди, ухиляються від вирішення зовнішніх протиріч, опиняються під владою протиріч зовнішніх. Інші, навпаки, легко справившись з протиріччами внутрішнього світу, активно бкеруться за вирішення зовнішніх труднощів. Іншими словами, в житті людей виникають різного роду протирічча, які сприяють розвитку, або регресії особистості, відкривають, або закривають шлях для нормального психічсного розвитку і фунціонування. Життева задача особистості не тільки в тому, щоби вибрати, як проявити себе, де прикласти свої сили, вона повинна вирішувати протирічча, що виникають, і визначити шляхи самореалізації.

Індивідуальна історії кожної особистості цікава і захоплива, оскільки люди ведуть свій життевий пошук, постійно відкривають щось нове. Кожна знахідка на цьому шляху досягається нелегко, зате приносить радість, задоволення. Це третя ознака стратегії життя, яка полягає в творчості, у відчутті цінності свого життя, у поєднанні своїх потреб зіф своїм життям у вигляді її особливих цінностей. Цінність життя, що визначається цікавістью, задоволенням, пошук нового, і є продуктом визначеного способу життя, індивівдуальної стратегії життя особистості, коли вона визначається самою особистістю як суб’єктом індивідуальної історії та життєвих виборів.

Спробу дати наукове, а тому більш конкретне і змістовне визначення життя зробили психолоки. Зокрема, першою із них була Ш.Бюлер, яка провела аналогію між процесом життя і процесомісторії і оголосила життя особистостііндивідуальною історією.

Зрозуміти життя не як ланцюжок випадковостей, а через її закономірні етапи і разом з тим не тільки зрозуміти особистість через її внутрішній світ, але і розкрити особливості її реального життєвого світу – такими були основні задачі Бюлер та її послідовників. Індивідуальне життя в його динаміці вона назвала життєвим шляхом особистості, який вона вважала не випадковим, а закономірним, який піддається не лише опису, але й поясненню.

До ідеї життя особистості як індивідуальної історії звернувся відомий психолог С.Л. Рубінштейн, який окреслив концепцію особистості як суб’єкта життя. Він знайшов свій підхід до розуміння життєвого шляху особистості, тому що він знайшов того, хто зв’язує в самому житті його лінії своїм власним вузлом. Він назвав його суб’єктом, тому що людина зв’язує їх сама, а тому по-своєму, відмінному від інших. Він знайшов того, хто визначає, як їх зв’язати. Це – особистість як суб’єкт життя. Особистість організовує своє життя, регулює його хід, вибирає і здійснює свій шлях. Вищі особистісні утворення – свідомість, активність, можливість вибору і його реалізації – виконують функції організації, регуляції, забезпечення цілісності життя, суб’єктом якого людина стає в міру свого розвитку.

Чи зможе особистість стати суб’єктом власного життя, суб’єктом індивідуальної історії та життєвих виборів – одна з вагомих проблем, що постала перед психологами. Стаючи суб’єктом власного життя, особистість навчається вирішувати життєві протиріччя, робити важливий вибір – змінювати співвідношення добра і зла, співвідношення життя і смерті. Адже тільки те життя, вважав Рубенштейн є справнім, яке здійснюється, будується самою особистістю. В інших випадках, навіть якщо життя продовжується фізично, воно не є справнім. Що ж допомагає людині встати над ходом життя? Саме те, що його життєві почуття різноманітні, можуть виражати оптимістичне ставлення до життя з позиці добра. Тоді особистість виступає в новій якості – суб’єкта власного життя, а отже власних життєвих виборів.

Особливістю життя особистості як суб’єкта індивідуальної історії та